Ухвала суду № 66282647, 03.05.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/3503/16-ц Провадження № 22-ц/772/1210/2017Головуючий в суді першої інстанції Бондаренко О. І.Категорія 50Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого судді Голота Л.О.,

суддів: Зайцева А.Ю., Шемета Т.В.,

за участю секретаря судових засідань Топольська В.О.

з участю: представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на період навчання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21.03.2017 року,

в с т а н о в и л а :

07 жовтня 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на період навчання.

Позов мотивовано тим, що з червня 1990 року по травень 2016 року його батьки, відповідач ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

З 01.09.2016 року він є студентом ІІІ-го курсу денної форми навчання факультету механізації сільського господарства Вінницького національного аграрного університету, термін навчання закінчується 30.06.2018 року.

Позивач знаходиться на утриманні матері - ОСОБА_7, перебуває в скрутному матеріальному становищі, самостійно забезпечити свої потреби не має можливості - навчається на денній формі навчання, не може працювати; після розірвання шлюбу батько перестав надавати будь - яку матеріальну допомогу, хоча являється людиною працездатного віку, є приватним підприємцем, має власну будівельну фірму, а отже має достатнє матеріальне забезпечення та може надавати кошти на утримання позивача, однак в добровільному порядку не виконує такого свого батьківського обов'язку.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21.03.2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, уродженця Вінницької області Могилів - Подільського району, с. Серебрія, жителя АДРЕСА_1, приватного підприємця, аліменти на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на його утримання, який навчається, в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісячно, до закінчення ним навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_5 двадцяти трьох річного віку, починаючи з 07.10.2016 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21.03.2017 року змінити в частині розміру стягуваних аліментів, стягувати аліменти в розмірі 800 гривень, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року народився ОСОБА_5, його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 03.11.2000 року (а.с.4).

ОСОБА_6 навчається на ІІІ-му курсі Вінницького Національного Аграрного Університету, факультет механізації сільського господарства, форма навчання денна, державна, навчальний рік триває з 01.09.2016 року по 31.07.2017 року, термін навчання закінчується в 2018 році, що підтверджується довідкою № 340 від 20.09.2016 року (а.с.3).

Згідно повідомлення ВНАУ № 12-46-2487 від 20.12.2016 року позивач ОСОБА_5 зарахований з 01.09.2016 року студентом першого курсу (зі скороченим терміном навчання, термін навчання - 2 роки) денної державної форми навчання за спеціальністю: «Енергетика та електротехнічні дисципліни в АПК»; отримує стипендію з 01.09.2016 року по теперішній час у розмірі 825 грн. 00 коп. за місяць, станом на 20.12.2016 року отримав 3300 грн. 00 коп. стипендії (а.с. 33 - 39).

З довідки про доходи, виданої Вінницьким Вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони 20.12.2016 року, мати позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 працює у Вінницькому ВПУ ДПО на посаді завідувача канцелярії, загальна сума її доходу з червня 2016 року по листопад 2016 року, без урахування аліментів, становить 32357 грн. 78 коп. (а.с. 42).

Відповідно довідки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 10/155/150-73 від 20.01.2017 року, позивач ОСОБА_5 навчається на кафедрі військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу (а.с. 54), що також підтверджується довідкою - викликом № 10/155/51-204 від 17.11.2016 року (а.с. 56); оплата за навчання за І-й семестр становить 3500 грн. 00 коп. (а.с.55).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновником ПП «Валеріо Монті» являється відповідач ОСОБА_6, в число засновників також включено позивача ОСОБА_5 (а.с. 20 - 25).

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, відповідач ОСОБА_6 в період з 01.07.2015 року по 30.06.2016 року отримував доходи - заробітну плату (а.с. 18).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх на період навчання але не більш як до 23 років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд вважав доведеним необхідність отримання позивачем аліментів від батька та доведеною можливість відповідача надавати утримання в розмірі, визначеному судом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє заперечення апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, для вирішення питання про стягнення аліментів на повнолітню дитину що продовжує навчання, суд повинен встановити чи навчається дитина, чи потребує матеріального утримання від батьків та чи можуть батьки надавати таке утримання.

За змістом ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Встановивши, що ОСОБА_6 навчається у Вінницькому Національному Аграрному Університеті з денною формою навчання, а також у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації на кафедрі військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, суд першої інстанції вірно вважав, що він потребує матеріального утримання від батьків, так як навчання є тією обставиною, яка підтверджує цю необхідність адже навчання свідчить про утрудненість отримання протягом цього часу самостійного доходу.

При ухваленні рішення суд першої інстанції врахував і можливість відповідача надавати утримання повнолітній дитині: він працює, має дохід.

Разом з тим, відповідач не заперечує необхідність сплачувати аліменти, його не влаштовує розмір такого стягнення, але відповідних доказів про неспроможність такого стягнення суду не надано.

Доводи апелянта про те, що він не є приватним підприємцем та не отримує доходу від підприємницької діяльності спростовуються наданим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.20 /, довідкою про доходи, одержані за звітний період/а.с.68/, а також доказами наданими позивачем до заперечень на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що ПП « Валеріо Монті» засновником та керівником якого є відповідач здійснює підприємницьку діяльність, тому не можуть бути враховані при розгляді справи як підстава для зменшення стягуваних аліментів.

Крім того, доказів про те, що відповідач орендує житло і тому витрачає на це кошти, також суду не надано.

На спростування доводів апелянта про те, що його син вигнав його з дому, представником позивача надано договір дарування квартири, з якого вбачається що власником квартири є ОСОБА_8

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітній син сторін навчається, потребує матеріальної допомоги на своє утримання, а в силу ст. 198 СК України відповідач, як батько, може і зобов'язаний утримувати свого сина на період його навчання шляхом сплати щомісячно аліментів на користь ОСОБА_5

Таким чином, розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази, вірно визначився з характером правовідносин. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рішення мотивовано, наведене в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовує, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21.03.2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий Л.О. Голота

Судді А.Ю. Зайцев

Т.М. Шемета

/підписи/

Згідно з оригіналом: