Ухвала суду № 66281193, 26.04.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3, ОСОБА_4 у листопаді 2016 року звернулись до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 вересня 2015 року о 12:28 год. водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Фіат скудо», р.н.НОМЕР_1, рухаючись зі сторони с. Мамаївці Кіцманського району в напрямку м. Чернівці по правій смузі автодороги Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, яка має по дві смуги в кожному напрямку, грубо ігноруючи вимоги дорожньої розмітки 1.3, порушуючи п.п. 9.2, 9.4, 10.1. 10.4, 11.4 ПДР України, змінюючи напрямок руху для вчинення розвороту на ділянці 486 км вказаної автодороги, без подачі сигналу лівим світловим покажчиком, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки водію автомобіля «Сітроен берлінго», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4, що рухався в цей час по лівій смузі в попутному напрямку, не надав дорогу цьому автомобілю, внаслідок чого

________________________

Справа №718/2457/16 Провадження №22-ц/794/367/17 Головуючий у 1-й інстанції Олексюк Т.І.

Категорія: 34 Доповідач: Литвинюк І.М.

допустив зіткнення вказаних транспортних засобів, що спричинило їх пошкодження.

Зазначав, що постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2016 року, зміненою постановою апеляційного суду Чернівецької області від 30 березня 2016 року, водій ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль «Сітроен берлінго», р.н. НОМЕР_2, 1988 року випуску, знаходиться у володінні та користуванні позивачів на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВР 0258223 від 13 січня 2012 року.

Згідно з полісом серії АІ/5042190 від 09 січня 2015 року цивільна відповідальність ОСОБА_5 застрахована ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Висновком судової автотоварознавчої експертизи №654-а від 08 жовтня 2015 року встановлено, що власнику автомобіля «Сітроен берлінго», р.н. НОМЕР_2 внаслідок пошкодження автомобіля спричинений матеріальний збиток у сумі 55 038,58 грн., відновлювальний ремонт автомобіля є економічно необґрунтований, що достовірно вказує та те, що автомобіль фактично знищений.

25 серпня 2016 року ОСОБА_3 направив Страховику заяву про страхове відшкодування.

У відповіді за № 3396/18 від 06 жовтня 2016 року Страховик, посилаючись на ненадання для огляду знищеного в результаті ДТП автомобіля «Сітроен берлінго», р.н.НОМЕР_2, фактично безпідставно відмовив у здійсненні страхового відшкодування.

Також вказував на те, що страхової виплати в розмірі 50 000 грн. недостатньо для повного відшкодування завданої відповідачем ОСОБА_5 йому, ОСОБА_3, майнової шкоди внаслідок знищення автомобіля. Враховуючи встановлений Законом ліміт страхового відшкодування, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 5 038, 58 гривень (55 038, 58 - 50 000 = 5 038, 58).

Просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь 5 538,58 грн. у відшкодування майнової шкоди та з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - 47 430,62 грн..

Оскільки ОСОБА_4 внаслідок ДТП була спричинена моральна шкода, просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь 30 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5 538,58 грн. у відшкодування майнової шкоди

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 47 430,62 грн. завданих збитків.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 січня 2017 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

В апеляційній скарзі апелянт посилається на істотне порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Посилається на те, що потерпілий позбавлений страхового відшкодування, оскільки страхову компанію не було повідомлено про місце знаходження автомобіля, що призвело до неможливості встановити розмір заподіяної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована на підставі укладеного між ним та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» полісу, згідно з яким передбачено ліміт відповідальності у зв'язку із заподіянням шкоди майну в розмірі 50 000 грн.. Розмір матеріального збитку був визначений експертом в рамках кримінального провадження. Знищений автомобіль «Сітроен берлінго» р/н НОМЕР_2, як і пошкоджений автомобіль «Фіат скудо» р/н НОМЕР_1, після ДТП перебували на території Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, тому доводи відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про позбавлення можливості визначити розмір збитку є необґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2015 року на автодорозі Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Фіат скудо», р.н. НОМЕР_1, рухаючись зі сторони с. Мамаївці Кіцманського району в напрямку м. Чернівці, допустив зіткнення з автомобілем «Сітроен берлінго», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2016 року, зміненою постановою апеляційного суду Чернівецької області від 30 березня 2016 року, водій ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Автомобіль «Сітроен берлінго», р.н.НОМЕР_2, 1998 року випуску, знаходиться у володінні та користуванні позивачів на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВР 0258223 від 13 січня 2012 року.

Згідно з полісом серії АІ/5042190 від 09 січня 2015 року цивільна відповідальність ОСОБА_5 застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Полісом встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 грн.; за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн.; франшиза - 500 грн..

З висновку судової автотоварознавчої експертизи №654-а від 08 жовтня 2015 року вбачається, що внаслідок пошкодження автомобіля власнику автомобіля «Сітроен берлінго», р.н.НОМЕР_2, спричинений матеріальний збиток в сумі 55 038,58 грн., відновлювальний ремонт автомобіля є економічно необґрунтований. Розмір збитків був визначений експертом в рамках кримінального провадження.

25 серпня 2016 року ОСОБА_3 до Страховика направлено заяву про страхове відшкодування.

У відповіді на заяву ОСОБА_3 Страховик у листі за № 3396/18 від 06 жовтня 2016 року, посилаючись на ненадання йому для огляду знищеного в результаті ДТП автомобіля «Сітроен берлінго», р.н.НОМЕР_2, відмовив у здійсненні страхового відшкодування.

З даної відповіді також вбачається, що страхувальник ОСОБА_5 02 вересня 2015 року надав Страховику письмове повідомлення про ДТП, що сталася 01 вересня 2015 року на 486 км а/д сполученням м. Чернівці - м. Снятин.

Згідно зі ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України - ст.3 Закону України "Про страхування").

Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) встановлено порядок визначення розміру страхової виплати, яка дорівнює розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу та передбачено, вартість яких саме витрат, пов'язаних із відновленням транспортного засобу, включається до розміру страхової виплати.

Статтею 22 цього Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вимоги ст. 35.1 Закону позивачем дотримано, оскільки подано заяву- повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якій містилося клопотання про відшкодування страхового відшкодування.

Судом правильно встановлено, що страховиком не дотримано вимог п. 34.2 ст. 34 Закону: протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не зазначив місцезнаходження пошкодженого майна, що унеможливило виконати п. 34.2 ст. 34 Закону, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано повідомлення про ДТП 25 серпня 2016 року, також повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду надійшло до страхової компанії 02 вересня 2015 року від ОСОБА_5, що знайшло підтвердження в листі страхової компанії від 06 жовтня 2016 року (а.с.45).

Оскільки відповідно до вимог вказаного Закону страховика було повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду, страховик зобов'язаний був протягом 10 робочих днів направити спеціаліста з проведення оцінки до місцезнаходження пошкодженого майна.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що позивачі вийшли за межі наданих ним повноважень та без наявності повноважень звернулись до суду з позовною заявою, оскільки апелянт суб'єктивно тлумачить поняття щодо доказів «законного володіння» транспортним засобом, та залишає поза увагою норми ч. 3 с. 1187 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що законним володільцем транспортного засобу є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Тому особи, на ім'я яких ОСОБА_7 видав довіреність, можуть відноситись до законних володільців у разі управління транспортним засобом.

З довіреності від 13 січня 2012 року вбачається, що ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси щодо користування, розпорядження, страхування автомобіля «Сітроен берлінго», р.н.НОМЕР_2, 1998 року випуску. Для цього йому надано право, у тому числі одержувати страхове відшкодування, з правом подавати позов та одержувати гроші (а. с. 39).

Отже, доводи апелянта про те, що позивач не має права на отримання страхового відшкодування, є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції не впливають.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

судді: