Ухвала суду № 66280407, 03.05.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа №617/279/17

Провадження №1-кп/635/512/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бобко Т.В.,

суддів Назаренка О.В., Караченцева І.В.,

прокурора Зеленькова О.В.,

захисників - Юрчика В.Г., Бурми Ю.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

секретар судових засідань - Щербак Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 32 ч. 1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_3, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою з тих підстав, що справа відносно нього сфальсифікована.

Захисник Юрчик В.Г. у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на те, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у письмовому вигляді повинно бути надане учасникам кримінального провадження за три години до розгляду такого клопотання, крім того вважав доцільним змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що раніше відносно останнього був обраний запобіжний захід у вигляді застави, обвинувачений має сім'ю, на його утриманні знаходяться діти.

Захисник Бурма Ю.М. у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2016 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком - до 14 серпня 2016 року з визначенням суми застави у розмірі 110240 гривень. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2016 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено- до 12 жовтня 2016 року. 28 вересня 2016 року ОСОБА_3 звільнений з Харківської установи виконання покарань №27 у зв'язку зі сплатою застави у сумі 110240 гривень. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2016 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком- до 26 листопада 2016 року без визначення застави. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2016 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено- до 16 грудня 2016 року. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2016 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено - до 15 лютого 2017 року. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2017 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено - до 16 березня 2017 року. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 березня 2017 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено на 60 днів - до 08 травня 2017 року

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується 08 травня 2017 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_3 злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 2 ст. 258 КК України передбачає покарання у виді від семи до дванадцяти років позбавлення волі. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких та тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про обрання запобіжного заходу та наявність ризиків, які колегія судів вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення злочинів, інкримінованих обвинуваченому, у тому числі виїзд останнього під час вчинення злочинів, які йому інкримінуються, за межі території України, що свідчить про можливість переховування обвинуваченого від суду та продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується. Із зазначених підстав суд приходить до висновку про продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

ОСОБА_3 висунуто обвинувачення в тому числі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 та ч. 2 ст. 258 КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-1141, 258-2585, 260-261 КК України. Таким чином вимоги закону виключають можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Вищевказані обставини свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Доводи захисника Юрчика В.Г. про відсутність письмового клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не є перешкодою для розгляду питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, оскільки на стадії судового розгляду питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого вирішується в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» на 60 днів - до 01 липня 2017 року.

Встановити строк дії ухвали до 01 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Т.В. Бобко

Суддя О.В.Назаренко

І.В.Караченцев