Ухвала суду № 66279442, 27.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/586/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Забуранний Р. А.

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

27.04.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року у справі за позовом ТОВ «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_2, ТОВ «Агро-Рось-Інвест» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та визнання договору оренди земльної ділянки поновленим із попереднім орендарем,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ТОВ «Агро-Рось-Інвест» про:

-визнання недійсним договору оренди земльної ділянки укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест», яка розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 4,34 га;

-визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, загальною площею 4,34 га, кадастровий номер НОМЕР_1 укладеного 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначило, що 09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років.

Згідно державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки НОМЕР_3, площею 4,34 га, яка розташована на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Зазначену земельну ділянку позивач орендував згідно із схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

05квітня 2013 року та 08 лютого 2014 року ТОВ «Агроконтракт-Н» направило ОСОБА_2 листи-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки до яких долучено проект додаткової угоди, однак ОСОБА_2 на вказані листи не надано жодних відповідей.

Пунктом 9.2.3 передбачений обов'язок орендодавця після закінчення строку оренди прийняти від орендаря земельну ділянку за актом приймання-передачі, проте між позивачем та відповідачем жодних актів приймання-передачі щодо земельної ділянки НОМЕР_3 не укладалося, а відтак повернення земельної ділянки не здійснювалося.

В 2015 році позивачу стало відомо, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» укладено договір оренди земельної ділянки щодо земельної ділянки НОМЕР_3, тобто тієї земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «Агроконтракт-Н».

Укладаючи договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» було порушене переважне право позивача на оренду зазначеної земельної ділянки.

На момент укладення оскаржуваного договору межі спірної спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначені не були,

Оскільки позивач не є стороною договору оренди землі, що укладений 2014 року між ОСОБА_2. та ТОВ «Агро-Рось-Інвест», що порушує його права, а тому ТОВ «Агроконтракт-Н» має право на оскарження вказаного договору.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось-Інвест» щодо земельної ділянки площею 4,34 га, кадастровий номер НОМЕР_1 розташованої на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Визнано поновленим договір оренди землеьної ділянки від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н», щодо земельної ділянки площею 4,34 га, кадастровий номер НОМЕР_1 розташованої на території Капітанівської селищної ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» (з кожного) по 1378 (одній тисячі триста сімдесят вісім) гривень судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те , що ТОВ «Агроконтакт - Н» дотримувався строків та процедури на поновлення договору оренди землі на новий строк, після закінчення строку дії такого продовжувало виконувати свої обов'язки орендаря, використовуючи земельну ділянку, вносячи за це орендну плату.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09 жовтня 2008 р. між товариством з обмеженою відповідальність «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_2 було укладений договір оренди земельної ділянки № 77, який зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00077 від 28 травня 2009 року (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди сторони погодили, що дія Договору продовжується на наступний термін дії вказаний у пункті 3.1 цього договору (п'ять років), якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агроконтакт - Н» двічі направляв ОСОБА_2 листи повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було надано проект додаткової угоди, а саме 05 квітня 2013 року за №ПП-21 та 08 лютого 2014 року за № 23 (а.с. 13-14).

ТОВ «Агроконтакт - Н» в період дії строку договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та після закінчення строку дії такого, тобто після 28 травня 2014 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату, що підтверджується відомостей про виплату орендної плати ТОВ «Агроконтакт- Н» за 2009 - 2014 роки ( а.с. 17 -22), в яких міститься підпис відповідача.

В матеріалах справи відсутній акт приймання - передачі земельної ділянки від орендаря орендодавцю після закінчення строку оренди, як це передбачено п. 9.4.4 укладеного сторонами договору.

05 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Рось-Інвест» укладено договір оренди землі (а.с. 37-38).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не заперечувала факт направлення позивачем, листа - повідомлення за № 23 від 08 лютого 2014 року, зазначаючи, що даний лист їй було направлено 21 березня 2014 року, тобто менше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підстави недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно договору від 05 вересня 2014 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро - Рось - Інвест» вбачається, що ТОВ «Агроконтракт - Н» не є стороною зазначеного договору. Разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Пунктами 9.1 - 9.5 договору оренди земельної ділянки від 9 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроконтакт - Н», встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакція яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 1ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі №6-2540цс16 від 23 листопада 2016 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернулась до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що конклюдентні дії ТОВ «Агроконтакт -Н», а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про намір ТОВ «Агроконтакт - Н» скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання договору оренди землі від 05 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро - Рось - Інвест», недійсним, а договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ «Агроконтракт - Н» та ОСОБА_2, поновленим.

Крім того, судом встановлено, що укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро - Рось - Інвест» порушуються переважне право позивача на продовження договору оренди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що спір розглянуто упереджено та не об'єктивно.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: