Ухвала суду № 66278855, 25.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16355/16-ц

Провадження № 22-ц/779/701/2017

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Беркій О.Ю.,

секретаря Мельник О.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що під час шлюбу у них з відповідачем народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 25 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано, сина ОСОБА_6 залишено проживати з матір'ю. Зазначила, що відповідач не надає жодної фінансової допомоги на утримання сина, не цікавиться ним, не навідує його а ні вдома, а ні в школі. Просила стягувати з відповідача в свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн щомісячно до досягнення ним повноліття.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2017 року позов задоволено частково.

Суд стягнув із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 800 гривень щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 09 грудня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, а також судовий збір.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неналежну оцінку доказів по справі.

Зазначає, що 24 квітня 2012 року позивач ОСОБА_4 отримала аліменти на дитину в сумі по 800 грн за кожний місяць з часу розірвання шлюбу і суму в розмірі 40 000 грн. на депозитний рахунок НОМЕР_1, відкритий на ім»я ОСОБА_4 Даний факт підтверджується написаною позивачем розпискою від 24 квітня 2012 року про відсутність претензій щодо аліментів аж до досягнення повноліття сином та квитанцією про внесення коштів на депозитний рахунок.

Крім того, апелянт звертає увагу, що дану справу судом розглянуто за його відсутності, він не був повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином. Судової повістки про призначення справи до розгляду не отримував. Тому суд не міг вважати, що відповідач був належним чином повідомлений.

У судове засідання апелянт не з»явився. Ним подана заява про відкладення розгляду справи у зв»язку із необхідністю часу для укладення договору з адвокатом.

Зазначена причина неявки апелянта у судове засідання колегією суддів визнана неповажною і, зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України, відповідно до якої неявка осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, тому колегія суддів розглянула справу за відсутності апелянта та позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необгрунтованою, виходячи з наступних підстав.

В силу ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За приписами ст.ст. 10, 11 та 60 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач ОСОБА_5, а матір'ю - позивач ОСОБА_4, що підтверджено відомостями, які містяться у свідоцтві про народження серія НОМЕР_2. (а.с.4).

25 листопада 2010 року на підставі рішення Івано-Франківського міського суду шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітню дитину ОСОБА_6 після розірвання шлюбу залишено проживати з матір'ю. (а.с.5).

Із розписки, наданої відповідачем, встановлено, що 24 квітня 2012 року позивач ОСОБА_4 отримала від відповідача ОСОБА_5 аліменти на дитину в сумі по 800 грн за кожний місяць з часу розірвання шлюбу, і суму в розмірі 40 000 грн., яка внесена на депозитний рахунок 24 квітня 2012 року у ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно квитанції №358822365. Також зазначено, що претензій щодо аліментів ОСОБА_4 не має до повноліття сина ОСОБА_6 (а.с.20, 21).

У довідці, виданій Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 19 грудня 2016 року на ім»я ОСОБА_5, зазначено, що він перебуває на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську з 17 жовтня 2003 року як фізична особа - підприємець. В період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, згідно податкової декларації про майновий стан і доходи сума чистого доходу становить 5 192 грн. (а.с.22)

Згідно свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3, відповідач ОСОБА_5 перебуває в шлюбі з ОСОБА_7 з 18 листопада 2016 року (а.с.23). ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_4, у якому батьками зазначені відповідач ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (а.с.24).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з положень ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, врахувавши матеріальне становище сторін, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі у розмірі по 800 гривень щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом у відповідності до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За змістом ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Обставини, які суд повинен врахувати при визначенні розміру аліментів, передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України. Ці обставини стосуються як дитини, так і платника аліментів: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Ч. 2 ст. 182 передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень.

Відповідач по справі є працездатною особою, має задовільний стан здоров'я, на утриманні інших осіб, крім двох дітей, не має.

За змістом ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України обов'язок щодо утримання дитини покладений на обох батьків, тобто дитину повинен утримувати не лише їх батько, а і її мати.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі, дітей віком до 6 років.

Таким чином, враховуючи обставини справи, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров»я та розвитку дитини. А кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно.

Тому суд правильно задовольнив позов частково, стягнувши щомісячну суму аліментів у розмірі, рівному половині прожиткового мінімуму, з батька.

При визначенні розміру аліментів судом вірно враховано вік дитини, факт її перебування на утриманні позивача, розмір доходу відповідача, вартість життя та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб, розвитку, навчання, здоров'я дитини, так і необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб і самого відповідача.

Доводи апелянта про те, що він свої аліментні зобов»язання виконав до повноліття дитини, не заслуговують на увагу, оскільки в силу положень частин 1, 2, 7, 8, 9 та 10 статті 7 Сімейного Кодекусу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 189 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Оскільки апелянтом не представлено суду укладеного у письмовій формі і нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину, тому відсутні підстави вважати, що апелянт виконав свій обов»язок щодо утримання дитини до досягнення повноліття сином.

А надана ним розписка про сплату аліментів в сумі по 800 грн за кожний місяць з часу розірвання шлюбу, яка не містить відомостей про загальну суму коштів, отриманих позивачем, а також квитанція №358822365 про внесення коштів в розмірі 40 000 грн. на депозитний рахунок позивача, є неналежними доказами факту виконання обов»язку по утриманню дитини аж до досягнення повнолітття.

І, навпаки, пояснення позивача про те, що нею була отримана сума у 40 000 гривень, тобто аліменти по 800 гривень щомісячно на строк 4 роки і 2 місяці (50 місяців), а з часу розірвання шлюбу минуло більше шести років, тому вона має право на отримання аліментів з дня подання позову, колегія суддів вважає слушними, оскільки доказів про сплату суми коштів у іншому розмірі із зазначенням періоду, апелянтом не представлено.

Посилання апелянта на положення ст. 8 СК України, як на підставу застосування до даних правовідносин Цивільного кодексу України і врахування у якості доказу розписки та квитанції про внесення грошових коштів на депозитний рахунок судом не приймаються, оскільки положення ч.1 ст.189 Сімейного кодексу України, яка є спеціальною нормою у врегулюванні обов»язків батьків щодо утримання дитини, передбачає наявність письмового договору та його нотаріальне посвідчення.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неповідомлення його, як відповідача, про день, місце та час розгляду справи, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.309 ЦПК України, процесуальні порушення, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, так як вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, судом ухвалено рішення з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Крім того, в силу ч. 2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

О.Ю. Беркій