Рішення № 66277801, 21.04.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
21.04.2017
Номер справи
205/5943/16-ц
Номер документу
66277801
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

21.04.2017 Єдиний унікальний номер 205/5943/16-ц

№ 205/5943/16-ц

2/205/298/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.,

при секретарі Сахончик Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпропетровської міськради, третя особа Сьома Дніпропетровська держнотконтора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Сьома Дніпропетровська держнотконтора, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 серпня 2016 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, Дніпропетровської міської ради, третя особа Сьома Дніпропетровська держнотконтора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 04 листопада 2015 року померла ОСОБА_3, яка на випадок своєї смерті склала заповіт, в якому заповіла все своє майно позивачу. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Однак у звязку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не надає оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, то позивач позбавлена можливості одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 04 листопада 2015 року, на квартиру АДРЕСА_1.

08 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа Сьома Дніпропетровськ держнотконтора, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про усунення від права на спадкування. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона в період з листопада 2009 року по 04 листопада 2015 року утримувала та лікувала свою рідну тітку ОСОБА_3, яка обіцяла, що після її смерті квартира АДРЕСА_1 буде успадкована ОСОБА_2 Однак зясувалось, що життя ОСОБА_3 склала заповіт, внаслідок чого ОСОБА_2 була позбавлена права на спадкування за законом. ОСОБА_3 через похилий вік та тяжкі хвороби потребувала постійного догляду та матеріальної підтримки, яку надавала ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_1 не приймала участі в утриманні, догляді та лікуванні ОСОБА_3

ОСОБА_2 просила суд усунути від права на спадкування ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, померлої 04 листопада 2015 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, зустрічний позов не визнав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник Дніпропетровської міської ради позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_5 не визнала в повному обсязі.

Представник Сьомої Дніпропетровської держнотконтори в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 необхідно відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 07.06.1994 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів згідно розпорядження № 6/1534-94, зареєстрованого в БТІ в реєстрову книгу № 174п за реєстровим № 84 (а.с. 17).

04 листопада 2015 року померла ОСОБА_3 (а.с. 67).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вищезазначеної квартири.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 30 липня 1996 року державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-3623, в якому усе своє майно заповіла ОСОБА_6 (а.с. 9, 11, 12).

24 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої 04 листопада 2015 року (а.с. 116). Однак постановою завідуючої Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 15 липня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність у неї оригіналу права власності на спадкове майно (а.с. 134).

Також до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 14 квітня 2016 року звернулась ОСОБА_2 (а.с. 119). Постановою завідуючої Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 08 червня 2016 року ОСОБА_2 було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у звязку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин та наявність заповіту від імені ОСОБА_3 на імя іншої особи (а.с. 132-133).

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

На підставі п. 6 Постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» правило частини пятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобовязані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути предявлена особою, для якої таке усунення породжує повязані зі спадкуванням права та обовязки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак ОСОБА_2 в порушення вимог ст. ст. 10, 59-60 ЦПК України не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження ухиляння ОСОБА_1 від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_3 Крім того, не доведено наявність родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З урахуванням наведеного, суд не вбачає жодних підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

На підставі ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього ж Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 04 листопада 2015 року.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ОСОБА_1 при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 1399 грн. (а.с. 2), тому з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судові витрати, які нею було сплачено при поданні позову, а саме: судовий збір.

З урахуванням того, що зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, то судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК України не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкуваннях», ст. ст. 15-16, 1216-1218, 1223-1224, 1235-1236, 1269-1270 ЦК України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпропетровської міськради, третя особа Сьома Дніпропетровська держнотконтора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 04.11.2015 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Сьома Дніпропетровськ держнотконтора, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про усунення від права на спадкування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1399 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Басова Н.В.

Попередній документ : 66277796
Наступний документ : 66277836