Вирок № 66275203, 28.04.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/638/17

Номер провадження 1-кп/623/111/2017

ВИРОК

іменем України

28 квітня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гуренко М.О.,

секретаря Лисенко О.В.,

з участю прокурора Махненко Д.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт із доданою до нього угодою про примирення між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червоний Оскіл, Ізюмського району, Харківської області, українця, громадянина Російської Федерації, пенсіонера, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресоюАДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

в с т а н о в и в :

08 грудня 2015 року, близько 08 години ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «Лада KS0Y5L», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі с. Червоний Оскіл - с. Капитолівка - м. Ізюм, зі сторони с. Червоний Оскіл в напрямку с. Капитолівка зі швидкістю приблизно 50 км/год.

В процесі руху по вказаній автодорозі в районі розташування електроопори 55/75, ОСОБА_2 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїжджої частини та перекидання автомобіля «Лада KS0Y5L».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимального відділу правої плечової кістки в області хірургічної шийки, кваліфікований згідно з висновком судово-медичної експертизи №55-13/17 від 10.02.2017, як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_2, яке відповідно до висновку авто технічної експертизи № 1179/16 від 27.12.2016 з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками і виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Лада KS0Y5L», реєстраційний номер НОМЕР_1, при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху повинен був врахувати дорожню обстановку, щоб мати можливість постійно контролювати рух автомобіля і безпечно керувати ним, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, але останній не врахував дорожню обстановку та не впоравшись з керуванням з'їхав у лівий кювет, де допустив перекидання автомобіля, що спричинило вищевказані наслідки. Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

21 березня 2017 року між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 було досягнуто угоди про примирення.

Обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та попросив вибачення у потерпілої.

Претензій матеріального та морального характеру потерпіла ОСОБА_1 до підозрюваного ОСОБА_2 немає.

Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується відшкодувати кошти потрачені на лікування потерпілої ОСОБА_1 в Ізюмській ЦМЛ до вступу вироку в законну силу.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права позбавлення права керувати транспортними засобами.

Сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердженням зазначеної угоди для підозрюваного: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу; для потерпілого: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Сторони розуміють, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку.

Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що виконання зобов'язань іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним закону і будь-якого положення складеної угоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене в угоді покарання.

Потерпіла ОСОБА_1, та обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні також просили зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання для обвинуваченого та при цьому останній беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України в обсязі обвинувачення та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне: ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило, раніше не судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості.

Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.286 КК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та потерпілий повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Крім того, відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2016 року по справі №5-27кс16 суд підкреслив, що норми статей 468 і 469 КПК в поєднанні з положеннями пункту 7 статті 474 цього Кодексу є втіленням основних цінностей інституту примирення. Тому при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо злочинів невеликої тяжкості - двооб'єктного (багатооб'єктного) злочину (частина перша статті 286 КК), суд має керуватись не тільки формальними вимогами цих норм щодо видів угод про примирення і класифікацію злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а чітко дотримуватись їх засадничих принципів.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду від 21 березня 2017 року про примирення, укладену між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді штрафу на користь державного бюджету в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних доходів громадян, що складає 3 400 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області судові витрати за проведення експертизи дорожньо-транспортної пригоди №1179/16 від 27.12.2016 року в сумі 1055 грн. 52 коп., та за проведення авто технічної експертизи 187/16 від 12.05.2016 року в сумі 1055 грн. 52 коп., код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова з позначкою виду платежу: ( за експертні послуги).

Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління Ізюмської міської ради витрати на лікування потерпілої ОСОБА_1 в сумі 4095 грн.70 коп., ( ГУ ДКСУ в Харківській області р/р31551360148516, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02003304)

Роз`яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку лише з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Суддя М.О. Гуренко