Рішення № 66272637, 27.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.2017 Справа № 904/3143/17

За позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15.

до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", 51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Горобця,

про розірвання договору, стягнення передоплати та штрафних санкцій

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за дов. № 24д від 17.02.2017 року.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак», звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного підприємства «Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про розірвання договору № 24-20 від 04 вересня 2014 року, стягнення предоплати в розмірі 9 707 903, 46 грн., неустойки в сумі 1 765 930 грн., штрафу в сумі 775 059 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 24-20 від 04 вересня 2014 року.

Відповідач у судові засідання, які відбулися 11.04.2017 року та 27.04.2017 року не з'явився, повноважного представника не направив, відзив на позов не надав.

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

04 вересня 2014 року між Українським державним підприємством «Укрхімтрансаміак» та Державним підприємством «Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (ДП «УкрДІАП»), було укладено Договір № 24-20, відповідно до умов якого відповідач зобовязався виконати роботи з експертного обстеження (технічного діагностування) металу труби ділянок аміакопроводу, прилеглих до ГПС, СПС, ЗК та заміни ізоляції на цих ділянках.

Відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується виконати роботи з експертного обстеження (технічного діагностування) металу труби ділянок аміакопроводу, прилеглих до ГПС, СПС, ЗК та заміни ізоляції на цих ділянках, які зазначені у Технічному завданні (Додаток №2 до договору), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

В подальшому, 02.04.2015 р. сторони уклади Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесли зміни в Договір в частині визначення вартості робіт.

Загальна вартість робіт за Договором з урахуванням змін складає 10 786 559 (десять мільйонів сімсот вісімдесят шість тисяч пятсот пятдесят девять) гривень 40 копійок.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору, Замовник здійснює авансовий платіж в розмірі 90 % від ціни Договору перераховується виконавцю протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору та отримання відповідного оригіналу рахунку від виконавця.

08 квітня 2015 року Замовником здійснено попередню оплату у розмірі 9 707 903 (девять мільйонів сімсот сім тисяч девятсот три) гривні 46 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 410 від 08.04.2015р. (а.с.42).

Відповідно до Плану-графіку виконання робіт (Додаток № 4 до Договору) вищезазначені роботи повинні бути закінченні 05.05.2016р.

В супереч цього, відповідач не виконав зобовязання за Договором на загальну суму 10 543 740 (десять мільйонів пятсот сорок три тисячі сімсот сорок) гривень 00 копійок.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що пунктом 3.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 8 294 650,13 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 382 441,69 грн. і складена відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до договору) та зведеного кошторису (Додатки №3 до договору), що є невід'ємними частинами цього договору.

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

В Додатковій угоду № 1 до Договору від 02.04.2015 року, якою внесли зміни в Договір в частині визначення вартості робіт, встановлено договірну ціну: 10 786 559,40 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 797 759,90 грн. (а.с. 23).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок виконавця грошових сум у такому порядку:

- авансовий платіж в розмірі 90 % від ціни Договору перераховується виконавцю протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору та отримання відповідного оригіналу рахунку від виконавця;

-сплата залишкової вартості робіт здійснюється частинами протягом 5 банківських днів після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору).

На виконання пункту 4.1. договору позивач платіжним дорученням № 410 від 08.04.2015р. перерахував позивачу авансовий платіж у розмірі 9 707 903,46 грн.

Згідно п. 6.1. договору виконавець розпочинає роботи за цим договором з наступного дня після перерахування авансового платежу відповідно до умов даного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У встановлений договором строк роботи відповідачем не були виконані.

Як встановлено приписами ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене відповідач є таким, що прострочив виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором № 24-20 від 04.09.2014 р.

22.06.2016 р. позивач направив претензію №676, в якій просив відповідача протягом 7 днів з дати звернення позивача з цією претензією виконати умови договору та оплатити штрафні санкції. Дана претензію відповідачем була не отримана, поштовий лист повернувся 27.07.2016 р., за закінчення терміну зберігання (а.с. 43-46).

Відповідно до п. 1. ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 договору визначено право замовника достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань виконавцем, повідомивши про це його у 15-дений строк.

В якості обґрунтування своїх позовних вимог в частині розірвання укладеного між сторонами договору позивач посилається на повідомлення про розірвання договору № 24-20 від 04.09.2014р., в якому пропонував відповідачу повернути суму сплаченого авансу у розмірі 9 707 903,46 грн. і сплатити штрафні санкції. Дане повідомлення відповідачем не було отримано, згідно поштового листа, яке повернулося 15.08.2016 р., за закінчення терміну зберігання (а.с. 47-49).

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відтак, вимоги позивача про розірвання договору №24-31 від 14.01.2013 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, враховуючи наявне прострочення відповідачем строку виконання свого зобов'язання за даними договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передплати є правомірними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано доказів виконання робіт за договором ані в цілому, ані частково.

Отже вимоги про стягнення передплати в сумі 9 707 903,46 грн. за договором № 24-20 від 04.09.2014р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі ст. ст. 1214, 536, 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 1765 930,71 грн. за період з 06.05.2016 р. по 05.11.2016 р., та штраф у розмірі 755 059,16 грн.

Як вбачається з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2 договору передбачена відповідальність Виконавця, а саме: у разі затримки виконання робіт або виконання робіт не в повному обсязі, заявленому Замовником, Виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, від суми невиконаних робіт за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, якщо у вчиненому сторонами правочинні розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Як вбачається в пункті 5.2.1 договору, право замовника достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань виконавцем, повідомивши про це його у 15-дений строк.

Оскільки договір розірваний в односторонньому порядку то і неустойка не повинна нараховуватися після розірвання договору, за період з 15.08.2016 року по 05.11.2016 року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2016 року по справі № 906/650/16.

Виходячи з викладеного та з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню в частині розірвання договору № 24-20 від 04.09.2014 р. та стягнення з відповідача передплати за даним договором на суму 9 707 903,46 грн. Та штрафу в розмірі 755 059,16 грн. В частині стягнення неустойки суд задовольняє вимоги частково, а саме в розмірі 1 027 965,01 грн.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати укладений між Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" та Державним підприємством "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" договір №24-20 від 04.09.2014 р.

Зобовязати Державне підприємство «Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (51909, Дніпропетровська область м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, буд. 2, код ЄДРПОУ 04687867) на користь Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (02002, м. Київ, вул. Раскової, буд.15, код ЄДРПОУ 31517060) предоплату у розмірі 9 707 903 (дев'ять мільйонів сімсот сім тисяч девятсот три) грн. 46 коп., неустойку у розмірі 1 027 965 (один мільйон двадцять сім тисяч девятсот шістдесят пять) грн. 01 коп., штрафу у розмірі 755 059 (сімсот пятдесят пять тисяч пятдесят дев'ять) грн. 16 коп., судовий збір у розмірі 185 033 (сто вісімдесят пять тисяч тридцять три) грн. 40 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.04.2017

Суддя ОСОБА_2