Ухвала суду № 66272536, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/63799/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013

у справі № 0870/6259/12 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Апрел»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2012 у позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 №0004602302; від 23.03.2012 №0000552302, №0000562302, №0000542302 відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011 №0004602302; від 23.03.2012 №0000552302, №0000562302, №0000542302.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.12.2011 № 269/23-2/32121510. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 7.2.3, 7.2.6, пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР): занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету за жовтень 2010 року на 26622 грн., листопад 2010 року - 99565 грн., грудень 2010 року - 99574 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України): завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 466798 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у січні 2011 року, на 40992 грн.).

Відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає, нарахуванню до сплати в бюджет та завищення суми бюджетного відшкодування у січні 2011 року у внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «ТБ «Мегаполіс», які виписані у вересні 2008 року.

Фактичне виконання операцій з поставки товарів (послуг) ТОВ «ТД «Мегаполіс» позивачу, як і сплата останнім сум ПДВ у їх вартості, ДПІ не оспорюється.

За результатами перевірки відповідачем відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 29.12.2011№ 0004612302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 323194,25 грн.; № 0004602302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, на 466798 грн.

В досудовій процедурі оскарження рішенням ДПС України в Запорізькій області скаргу ДП «Апріл» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 № 0004612302 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 126187,00 грн. та на 31546,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 № 0004602302, застосовано до ДП «Апріл» штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.; зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 року на 101616,00 грн.

ДПС України в Запорізькій області зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийняти окремі податкові повідомлення - рішення.

У зв'язку з цим ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012: № 0000562302 - про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 101616 грн.; № 0000542302 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів на 0,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.; № 0000552302 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 140566 грн. (основний платіж) та у сумі 24894,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому процесі встановлено, що позивачем здійснено коригування податкового кредиту шляхом включення сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, які виписані ТОВ «ТБ «Мегаполіс» у вересні 2008 року на загальну суму ПДВ 835167 грн., в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2010 року на 26622,00 грн., листопад 2010 року - 99565 грн., грудень 2010 року - 708980 грн. (рядок 16.1 «Самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації» декларацій).

У Додатку № 1 «Розрахунках коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість» до податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року наведено перелік податкових накладних, за якими здійснено коригування та зазначено підстави для коригування податкового кредиту, а саме: в деклараціях за жовтень 2010 року та листопад 2010 року підставою для коригування податкового кредиту вказано «помилково не включено», за грудень 2010 року - «отримано з запізненням».

За листопад 2011 року позивачем поданий «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» за грудень 2010 року, в Додатку № 1 до якого - «Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д 1)» в розділі II «Коригування податкового кредиту» податкові накладні, за якими проводиться коригування, з підставою «отримано з запізненням» сторновані та замінені на тотожні із зазначенням підстави для коригування «помилково не включені».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї ж статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцент буд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Позивачем за вересень 2008 року за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТБ «Мегаполіс» сформовано податковий кредит у сумі 137886, 87 грн., а податкові накладні, які отримано від ТОВ «ТБ «Мегаполіс», були враховані у сумі податкового кредиту лише частково.

У зв'язку із самостійного виявленими помилками у декларації за вересень 2008 року суми податкового кредиту було враховано в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2010 року шляхом включення відповідних сум до рядку 16.1 «Самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій декларації».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон N 2181-III), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Позивач скористався правом внесення змін до податкової звітності шляхом відображення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко