Ухвала суду № 66272520, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/13331/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014

у справі № 826/14287/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Укрсвітлосервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 08.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0003902207 від 23.08.2013 про збільшення ПП «Укрсвітлосервіс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 127323,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31831,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної виїзної перевірки, про що складено акт № 594/22-20/23705654 від 09.08.2013.

Згідно з актом перевірки ПП «Укрсвітлосервіс» порушено норми пункту 197.1 статті 197, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на додану вартість за квітень, травень 2013 року на загальну суму 127323,00 грн. ( в тому числі: за квітень 2013 року на 119039,00 грн., за травень 2013 року на 8284,00 грн.).

Висновок про безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Теренс Груп», ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», ТОВ «Білдінг Груп Плюс» товарів (послуг), суми ПДВ в ціні яких ДПІ виключено з податкового кредиту, задекларованого позивачем за квітень, травень 2013 року, обґрунтовано посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію, яка свідчить про відсутність господарських операцій. Джерелами такої інформації є: акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Груп Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2012 року - квітень 2013 року» від 17.06.2013 № 99/2240/37614989, згідно з яким виявлено ознаки фіктивності господарської діяльності ТОВ «Білдінг-Груп Плюс» з огляду на відсутність товариства за податковою адресою, не підтвердження документами, наявність яких вимагається правовими нормами, показників податкового обліку; відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Білдінг-Груп Плюс»; акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна Компанія «Стройбуд» за період з 01.08.2012 по 31.05.2013» від 20.06.2013 №133/22-40/38319715, згідно з яким зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю вказаного товариства за податковою адресою, до державного реєстратора направлено повідомлення про відсутність останнього за місцезнаходженням; службова записка ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з висновком про наявність ознак «фіктивності» в діяльності ТОВ «Будівельна Компанія «Стройбуд»; акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Теренс Груп» за період з 17.11.2011 по 31.05.2013» від 21.06.2013 №186/22-20/37932081.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2013 №0003902207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 127323,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31831,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками укладення позивачем із ТОВ «Теренс Груп» договорів купівлі-продажу товару із відображенням операцій у податкових зобов'язань із ПДВ, від імені ТОВ «Теренс Груп» на адресу позивача виписані видаткова накладна та податкова накладна.

За наслідками укладення позивачем із ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» договорів субпідряду: від 14.03.2013 № 14/03-13; від 18.03.2013 № 18/03-13; від 15.03.2013 № 15/03-13 на виконання ремонтно-будівельних робіт із відображенням операцій у податкових зобов'язаннях із ПДВ від імені ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» на адресу позивача виписані податкові накладні; між сторонами договорів субпідряду підписані акти приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях із ПДВ.

За наслідками укладення позивачем із ТОВ «Білдінг Груп Плюс» договору субпідряду від 28.05.2012 № 28/05-12 на виконання ремонтних робіт приміщень ТОВ «Олтест» із відображенням операцій у податкових зобов'язання із ПДВ від імені ТОВ «Білдінг Груп Плюс» на адресу позивача виписані податкові накладні; між сторонами договору підписані акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях із ПДВ.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірного формуванням позивачем даних податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Теренс Груп», ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», ТОВ «Білдінг Груп Плюс», які були здійснені з метою провадження господарської діяльності та мають реальний характер.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вирішення судами першої та апеляційної інстанцій спору у цій адміністративній справі здійснено відповідно до норм податкового законодавства.

Згідно із пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, підставою для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі ціни за придбані товари (послуги), є первинні документи, податкова накладна, оформлені відповідно до вимог законодавства.

При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до матеріалів справи доказів, а саме: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, локальних кошторисів на ремонтні роботи, відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, - встановили факт поставки позивачу товарів та робіт від зазначених контрагентів і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цими контрагентами сум податкового кредиту.

Одне лише посилання податкового органу на акти звірок ТОВ «Теренс Груп», ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», ТОВ «Білдінг Груп Плюс» без надання доказів, які б безперечно спростовували достовірність наданих позивачем під час перевірки документів, не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яких судом відповідає вимогам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Є.А. Усенко

Судді: О.А. Веденяпін

В.П. Юрченко