Ухвала суду № 66272255, 28.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

28 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4508/16

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомленні-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 815/4508/16 разом з апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомленні-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2016 року.

Враховуючи, що апеляційна скарга на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року була подана відповідачем після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 186 КАС України, при цьому, апелянтом не порушувалось питання про поновлення такого строку, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано апелянту протягом тридцяти днів з дати отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року із зазначенням підстав для такого поновлення.

Також, підставою для залишення поданої апеляційної скарги без руху, вказаною ухвалою, стало не відповідність цієї апеляційної скарги вимогам ч. 6 ст. 187 КАС України в частині представлення доказів про сплату судового збору у розмірі, що встановлений Законом України «Про судовий збір».

У звязку із чим, наведеною ухвалою, апелянту також запропоновану усунути наведені недоліки апеляційної скарги у вказаний строк шляхом надіслання на адресу суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 606,32 грн.

Апелянту було розяснено, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору у належному розмірі, відповідно до ст. 108 КАС України, скарга буде повернута скаржнику, при невиконанні вимог ухвали щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Копію наведеної ухвали було отримано апелянтом 25.03.2016 року.

В межах місячного строку, встановленого ст. 189 КАС України, на виконання вимог наведеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року апелянт послався на те, що ним було своєчасно оскаржено вказане судове рішення, проте його первісна апеляційна скарга була повернута останньому, у звязку з несплатою судового збору, що і стало підставою для повторного подання даної справи. Апелянт посилається на те, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.

Проте, апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин відсутності у нього коштів для проведення оплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у строки, встановлені для апеляційного оскарження вказаного рішення, а так само після закінчення цього строку до моменту фактичного подання даної апеляційної скарги.

Разом з цим, апелянту надався достатній строк для надання відповідних підтверджень поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Водночас, за відсутності наведених доказів, посилання апелянта на відсутність коштів на оплату судового збору не можуть бути визнані поважними причинами пропуску ним строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року про відмову у задоволенні клопотання апелянта про звільнення його від сплати судового збору при подачі первісної апеляційної скарги набрала законної сили, а тому, з урахуванням приписів ст. 72 КАС України, обставини, встановлені цим рішенням суду апеляційної інстанції, в частині відсутності підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору не підлягають доказуванню.

Також, слід звернути увагу на те, що звертаючись до суду із апеляційною скаргою апелянтом, як і у первісному випадку, не було сплачено судовий збір за її подання. Тобто, отримання коштів на оплату судового збору не було передумовою звернення відповідача із даною апеляційною скаргою.

Таким чином, наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, є неповажними.

Такий висновок судді-доповідача відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Пономарьов проти України» (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що «Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).».

Далі ЄСПЛ наголосив, що «ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «ОСОБА_2 проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.».

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк, встановлений ст. 189 КАС України для надання доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (з урахуванням дати отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху), а наведені апелянтом у заяві, що надіслана ним на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 189 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомленні-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у відповідності до чинного законодавства.

Суддя М.П. Коваль