Постанова № 66272241, 28.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6881/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Нгуєн ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась Нгуєн ОСОБА_1 (далі Позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі Відповідач, або ГУ ДМС України в Одеській області) про зобовязання ГУ ДМС України в Одеській області провести заміну громадянці ОСОБА_2 Республіки Вєтнам Нгуєн ОСОБА_1 наявної у неї посвідки на постійне проживання в Україні у звязку із досягненням 25-річного віку.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що 24.07.2009 року Позивач, Нгуєн ОСОБА_1, отримала дозвіл на імміграцію в Україну та була документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії ОД №8761 з безстроковим строком дії. 22.10.2016 року Позивач звернулась до Порто-франківського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із клопотанням щодо обміну наявної у неї посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №8761 від 28.07.2009 року у звязку із досягненням 25-річного віку, проте протягом тривалого часу будь-якої відповіді за результатом розгляду поданого клопотання не отримала.

Враховуючи відсутність будь-яких підстав для відмови у здійснення Позивачу обміну посвідки на постійне проживання в Україні у звязку із досягненням 25-річного віку, сплив часу визначеного законом для розгляду поданої заяви, Позивач просить суд зобовязати Відповідача провести таку заміну.

В судовому засіданні 11.04.2017 року представник Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав, вказаних у позовній заяві (а.с. 4-7).

Одночасно з цим представник Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів (а.с. 137).

В судовому засіданні представник Відповідача не заперечував проти задоволення клопотання представника Позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів. Разом з цим, представник Відповідача висловив заперечення проти задоволення позову, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 129-131).

В письмових запереченнях проти позову, представник Відповідача зазначив, що 05.05.2009 року Позивач звернулась із заявою до ВГРФО ГУ МВС України в Одеській області про отримання посвідки на постійне проживання в Україні. Підставою для постійного проживання Позивача в Україні було те, що в Україні більше двох років проживає чоловік Позивача, який є громадянином України.

24.07.2009 року ВГРФО ГУ МВС України в Одеській області було прийнято рішення про надання Позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підстав п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як особі, яка є одним з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким вона перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України.

28.07.2009 року Позивач отримала посвідку на постійне проживання в Україні серії ОД № 8761.

22.10.2016 року Позивач звернулась до Порто-франківського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із клопотанням щодо обміну наявної у неї посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №8761 від 28.07.2009 року. В ході розгляду поданого клопотання, ГУ ДМС України в Одеській області була розпочата перевірка законності надання Позивачу дозволу на імміграцію в Україну. Так, 01.11.2016 року ГУ ДМС України в Одеській області був направлений запит до УДМС України в Херсонській області з проханням повідомити підстави набуття громадянства України та документування паспортом громадянина України чоловіка Позивача. 19.01.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області отримало відповідь УДМС України в Херсонській області, з якої вбачалось, що чоловік Позивача, ОСОБА_3 Мінь, ІНФОРМАЦІЯ_1 був документований паспортом громадянина України серії МР № 266017 виданий 18.09.2008 року Дніпровським МВ ХМВ УМВС України в Херсонській області. Відповідно до заяви про видачу паспорта громадянина України ОСОБА_3 Мінь документувався паспортом громадянина України у звязку із набуттям громадянства України на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України № 473/08. Згідно журналу обліку заяв щодо оформлення набуття громадянства України за 2008 рік, довідка про реєстрацію особи громадянином України за № 473/08 була видана на імя іншої особи та було повідомлено, що за наявними обліками УДМС України в Херсонській області інформація щодо набуття громадянства України ОСОБА_3 Мінь відсутня. Також повідомлено, що УДМС України в Херсонській області започаткована процедура визнання не дійсним паспорта громадянина України серії МР № 266017 від 18.09.2008 на імя ОСОБА_3 Мінь.

20.01.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області Позивачу було направлено лист, відповідно до якого її було повідомлено, що проведеною перевіркою особової справи Позивача встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну надано на підставі п.1 ч.3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як одному з подружжя громадянина України. З метою підтвердження законності видачі паспорта громадянина України було направлено запит до УДМС України в Херсонській області, на який було отримано відповідь з якої вбачається, що УДМС України в Херсонській області розпочато процедуру визнання не дійсним паспорта громадянина України серії МР № 266017 виданого 18.09.2009 року. Відповідач також повідомив, що питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

За вказаних підстав, Відповідає вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи клопотання представника Позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке підтримано представниками Відповідача та, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі приписів ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

05.05.2009 року громадянка ОСОБА_2 Республіки В'єтнам Нгуєн ОСОБА_1 звернулась із заявою до ВГРФО ГУ МВС України в Одеській області про отримання дозволу на постійне проживання в Україні (а.с. 62-63). Підставою для постійного проживання в Україні Позивач зазначила те, що в Україні більше двох років проживає чоловік Позивачки, який є громадянином України.

24.07.2009 року ВГРФО ГУ МВС України в Одеській області було прийнято рішення про надання Позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як особі, яка є одним з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким вона перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України (а.с.79-80).

28.07.2009 року Позивач отримала посвідку на постійне проживання в Україні серії ОД № 8761 (а.с. 81).

22.10.2016 року Позивач, у звязку із досягненням 25-річного віку, звернулась до Порто-франківського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із клопотанням щодо обміну наявної у неї посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №8761 від 28.07.2009 року (а.с. 86-87).

01.11.2016 року ГУ ДМС України в Одеській області був направлений запит до УДМС України в Херсонській області з проханням повідомити підстави набуття громадянства України та документування паспортом громадянина України чоловіка Позивача (а.с. 97).

19.01.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області отримало відповідь УДМС України в Херсонській області № 1/1/1-1195 від 19.01.2017 року, в якій зазначено, що чоловік Позивача, ОСОБА_3 Мінь, ІНФОРМАЦІЯ_1 був документований паспортом громадянина України серії МР № 266017, який виданий 18.09.2008 року Дніпровським МВ ХМВ УМВС України в Херсонській області. Відповідно до заяви про видачу паспорта громадянина України ОСОБА_3 Мінь документувався паспортом громадянина України у звязку із набуттям громадянства України на підставі довідки про реєстрацію особи громадянином України № 473/08. Згідно журналу обліку заяв щодо оформлення набуття громадянства України за 2008 рік, довідка про реєстрацію особи громадянином України за №473/08 була видана на імя іншої особи та було повідомлено, що за наявними обліками УДМС України в Херсонській області інформація щодо набуття громадянства України ОСОБА_3 Мінь відсутня. Також повідомлено, що УДМС України в Херсонській області започаткована процедура визнання недійним паспорта громадянина України серії МР № 266017 від 18.09.2008 на імя ОСОБА_3 Мінь.

20.01.2017 року ГУ ДМС України в Одеській області Позивачу було направлено лист, відповідно до якого її було повідомлено, що проведеною перевіркою особової справи Позивача встановлено, що дозвіл на імміграцію в Україну надано на підставі п.1 ч.3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як одному з подружжя громадянина України. З метою підтвердження законності видачі паспорта громадянина України було направлено запит до УДМС України в Херсонській області, на який було отримано відповідь з якої вбачається, що УДМС України в Херсонській області розпочато процедуру визнання недійним паспорта громадянина України серії МР № 266017 виданого 18.09.2009 року. Відповідач також повідомив Позивача, що після визнання паспорта громадянина України серії МР № 266017 недійсним, буде розпочата процедура скасування дозволу на імміграцію в України Позивачу.

Доказів надіслання чи отримання Позивачем вказаного листа Відповідачем не надано.

Не погодившись з вчиненою бездіяльністю Відповідача, Позивач звернулась з позовом до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання встановлений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим наказом Міністерства юстиції № 251 від 28.03.2012 року (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок № 251).

Відповідно до п. 9 вказаного Порядку № 251 посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Відповідно до п. 15 вказаного Порядку № 251 для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

При цьому, для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку № 251).

Процедуру розгляду заяв про обмін посвідок на постійне та тимчасове проживання встановлено розділом ІV Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 681 від 15.07.2013 року (із змінами) (далі Тимчасовий порядок).

Пунктом 4.1 Тимчасового порядку встановлено, що обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до п. 4.2 Тимчасового порядку разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі; 3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

У разі обміну посвідки на постійне проживання при досягненні іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку документи, зазначені в підпункті 4 пункту 4.2 цього розділу, не подаються.

Відповідно до п. 4.4 Тимчасового порядку прийняті до розгляду заяви обліковуються відповідно в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на постійне проживання або в журналі обліку звернень щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання, де в графі "Примітки" робиться запис "Обмін".

Відповідно до п. 4.5 Тимчасового порядку працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

Відповідно до п. 4.6 Тимчасового порядку за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п'ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.

Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.

З аналізу вказаних норм, вбачається, що після спливу семиденного строку з дня подачі особою до територіального органу чи підрозділу ДМС України заяви про обмін посвідки на постійне проживання у звязку із досягнення нею 45-річного віку, за умови подачі визначених Тимчасовим порядком документів, начальником територіального органу чи підрозділу ДМС України чи його заступником має бути прийнято рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки. При цьому, суд зазначає, що зазначені норми закону є імперативними та не передбачають можливості продовжувати територіальним органом чи підрозділом ДМС України строк розгляду заяви про обмін посвідки на постійне проживання.

ОСОБА_3 встановлено, що 22.10.2016 року Позивач, у звязку із досягненням 25-річного віку, звернулась до Порто-франківського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із клопотанням щодо обміну наявної у неї посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №8761 від 28.07.2009 року (а.с. 86-87). Разом із заявою про обмін посвідки Позивачем подано документи, визначені п. 4.2 та п.4.3 Тимчасового порядку № 681. Зазначений факт Відповідачем не заперечується.

ОСОБА_3 встановлено, що заяву Позивача зареєстровано 22.10.2016 року за № 540, проте будь-якого рішення за результатом поданої Позивачем заяви Відповідачем прийнято не було.

У звязку з чим суд приходить до висновку, що Відповідачем протиправно вчинено бездіяльність у здійсненні обміну Позивачу посвідки на постійне проживання в Україні серії серії ОД №8761 від 28.07.2009 року у зв'язку із досягненням нею 25-річного віку, яка виразилась у не прийнятті рішення про видачу або відмову у видачі Позивачу нової посвідки.

Зазначений висновок суду спростовує твердження представника Відповідача, викладені в якості заперечень проти позову. Суд також зазначає, що факт того, що УДМС України в Херсонській області розпочато процедуру визнання паспорта громадянина України серії МР № 266017 виданого 18.09.2009 року не дійсним та визнання паспорта громадянина України серії МР № 266017 недійсним, після чого, як зазначив Відповідач, буде розпочата процедура скасування дозволу на імміграцію в України Позивачу, не може бути підставою для порушення прав Позивача у реалізації права на обмін посвідки на постійне проживання на території України, тим більше не може бути належним доказом на підтвердження правомірності вчиненої Відповідачем бездіяльності.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 28.03.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для розпочату процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

ОСОБА_3 встановлено, що матеріали особової справи будь-якого подання, всупереч вищевказаним приписам, не містить. Тобто, Відповідачем, наявність визначених законом підстав для проведення перевірки правомірності надання Позивачу дозволу на імміграцію та оформлення іноземному громадянину посвідки на постійне проживання в Україні, замість здійснення обміну посвідки, також не доведено.

За викладених обставин, суд вважає, що Відповідач протиправно вчинив бездіяльність щодо здійснення обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням Позивачем 25-річного віку, чим порушив права Позивача, захист яких має бути відновлений в судовому порядку.

Щодо позовних вимог позивача до ГУ ДМС України в Одеській області в частині зобовязання ГУ ДМС України в Одеській області провести заміну громадянці ОСОБА_2 Республіки Вєтнам Нгуєн ОСОБА_1 наявної у неї посвідки на постійне проживання в Україні у звязку із досягненням 25-річного віку, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Пунктом 4.6 Тимчасового порядку передбачено, що за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.

Відповідно до п. 17 Порядку № 251 рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоровя, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобовязання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що повязані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого вїзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

З огляду на викладене, суд зазначає, що після спливу семиденного строку з дня подачі особою до територіального органу міграційної служби заяви про обмін посвідки на постійне проживання у звязку із досягнення нею 45-річного віку, за відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених п. 17 Порядку № 251, Тимчасовий порядок зобовязує Відповідача здійснити обмін посвідки.

Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено наявність будь-яких підстав, передбачених пунктом 17 Порядку № 251, для прийняття рішення відносно Позивача про відмову у видачі нової посвідки у звязку із досягнення нею 25-річного віку.

Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених судом фактів звернення Позивача у визначений законом порядок із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, подачі Позивачем документів, передбачених п. 4.2 та п.4.3 Тимчасового порядку № 681, а також вчиненої Відповідачем бездіяльності під час розгляду заяви Позивача, суд приходить до висновку про можливість відновлення порушеного права Позивача шляхом зобовязання Відповідача здійснити громадянці ОСОБА_2 Республіки Вєтнам Нгуєн ОСОБА_1 наявної у неї посвідки на постійне проживання в Україні у звязку із досягненням 25-річного віку.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.6 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що Відповідачем під час розгляду справи не було доведено правомірності вчиненої бездіяльності, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 122, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Нгуєн ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобовязання вчинити дії - задовольнити.

Зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити громадянці ОСОБА_2 Республіки В'єтнам Нгуєн ОСОБА_1 обмін посвідки на постійне проживання в Україні серії ОД №8761 від 28.07.2009 року року у зв'язку з досягненням нею 25-річного віку.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.