Ухвала суду № 66272221, 13.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 квітня 2017 року м. Київ К/800/11403/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Балтського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання неправомірним рішення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовом, в якому просив: визнати неправомірним рішення відповідача № 2 від 27 вересня 2016 року про відмову у фінансуванні заяви-розрахунку для надання матеріального забезпечення; зобов'язати Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснити фінансування заяви-розрахунку від 11 квітня 2016 року на суму 2014,12 грн. та заяви-розрахунку від 19 вересня 2016 року на суму 3091,42 грн. для надання матеріальної допомоги.

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 2 від 27 вересня 2016 року про відмову у фінансуванні заяви-розрахунку для надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування застрахованій особі ОСОБА_1 Зобов'язано відповідача здійснити фінансування заяви-розрахунку від 11 квітня 2016 року на суму 2014,12 грн. та заяви-розрахунку від 19 вересня 2016 року на суму 3091,42 грн. для надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування позивачу на загальну суму 5105,54 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Балтського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що судами при вирішенні спору невірно застосовано положення Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про фермерське господарство», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, не враховано, що договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування був укладений позивачем після настання страхового випадку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в 1994 році позивач зареєстрував Фермерське господарство «Меркурій», де працює одноособово і з дня створення регулярно сплачує як за одну працюючу особу внески на пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, які з 01 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» об'єднані в єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, наданими з Пенсійного фрнду України відомостями (Форма ОК-5) підтверджується відрахування ФГ «Меркурій» ЄСВ, починаючи з 2000 року.

У лютому 2016 року позивач захворів і лікувався в Балтській ЦРЛ та Інституті нейрохірургії АМН України, що підтверджено листками непрацездатності АГЗ № 508642 від 29 лютого 2016 року та АГЗ № 081324 від 19 травня 2016 року. Єдиний внесок сплачено позивачем по лютий 2016 року включно. Страховий випадок настав 03 лютого 2016 року.

25 серпня 2016 року позивач подав на ім'я директора Балтської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заяву-розрахунок на суму 1081,97 грн. для надання матеріального забезпечення застрахованій особі за рахунок коштів Фонду.

29 серпня 2016 року директор Балтської міжрайонної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності працездатності видав наказ № 18-ос про позапланову перевірку.

16 вересня 2016 року за результатами перевірки Фермерського господарства «Меркурій» щодо законності та обґрунтованості призначення та виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності АГЗ № 508642 від 29 лютого 2016 року та АГЗ № 081324 від 19 травня 2016 року складено Акт перевірки № 79. Вказаним актом засвідчено сплату єдиного страхового внеску за позивача в повному обсязі та відсутність договору про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

27 вересня 2016 року Одеським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 2 про відмову у фінансуванні заяв - розрахунків від 19 вересня 2016 року та від 11 квітня 2016 року з підстав відсутності договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Частиною 1 статті 34 вказаного Закону передбачено, що члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

За змістом частин 1 та 2 статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» члени фермерського господарства мають право на добровільну сплату єдиного внеску. Вони беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, як голова Фермерського господарства «Меркурій», сплачував за себе внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільній основі при формальній відсутності договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконував всі умови договору як застрахована особа, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують і ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Балтського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання неправомірним рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко