Ухвала суду № 66272218, 05.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Київ К/9991/40537/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представника позивача Мялук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року

у справі № 2-а-2844/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Тірас»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Тірас» (далі - позивач, ТОВ «НВФ «Тірас») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 09 грудня 2010 року № 1000832300/0 та податкового повідомлення-рішення, прийнятого ДПІ у порядку адміністративного оскарження від 29 грудня 2010 року № 1000832300/1, якими товариству визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1621340,49 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року, позов ТОВ «НВФ «Тірас» задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 09 грудня 2010 року № 1000832300/0 та від 29 грудня 2010 року № 1000832300/1.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою збільшення у податковому обліку позивача податкового зобов'язання з ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яким виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 01 грудня 2010 року № 2596/23-1/34442763 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «НВФ «Тірас» (код ЄДРПОУ 344442763) по взаємовідносинам із ТОВ «Альвейськ 07» (код ЄДРПОУ 3540633) за період 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Згідно з висновками цього акту позивачем, крім іншого, порушено положення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) - завищено податковий кредит за нікчемними правочинами з поставки позивачу від ТОВ «Альвейськ 07» товарів (послуг), у результаті чого занижено ПДВ на суму 1080893,66 грн. Як на підставу таких висновків податковий орган посилається на те, що: придбані позивачем у ТОВ «Альвейськ 07» товари (послуги) не призначені для їх використання у господарській діяльності; дані результатів господарських взаємовідносин між ТОВ «НВФ «Тірас» та ТОВ «Біовент» (правонаступник ТОВ «Альвейськ07») мають розбіжності; позивач двічі задекларував суму ПДВ в розмірі 22000,00 грн., а саме у січені 2008 року та у серпні 2008 року; за результатами податкового контролю встановлено, що ТОВ «Альвейськ 07» за місцезнаходженням відсутнє; директор та засновник ТОВ «Альвейськ 07» ОСОБА_5 згідно протоколу допиту, складеного у межах кримінального провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, заперечує свою причетність до фінансово - господарської діяльності товариства, зазначену юридичну особу зареєстрував за винагороду, без наміру здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність; 26 березня 2008 року директором ТОВ «Альвейськ 07» був призначений померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6

За результатами апеляційного перегляду справи апеляційний адміністративний суд визнав правильним висновок суду першої інстанції, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено, що позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки доводи податкового органу у акті перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов'язань обґрунтовані виключно посиланням на порушення ТОВ «Альвейськ 07» податкового та господарського законодавства без дослідження безпосередньо господарських операцій, за наслідками яких позивачем було сформовані дані свого податкового обліку; позивач надав належні докази, оцінку яким було надано судами з дотриманням вимог ст. 86 цього Кодексу, що господарські операції із ТОВ «Альвейськ 07» фактично відбулися.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (Порядок № 327), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з пунктами 1.5 - 1.7 Розділу I Порядку № 327 акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як визначено пп. 2.3.2 розділу II Порядку № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно: - зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів/та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений пп. 7.2.6 п. 7.2 цієї статті).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

При цьому вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У судовому процесі суди дослідили докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ТОВ «Альвейськ07», а саме: договори купівлі - продажу, акти приймання-передачі, податкові накладні, банківські виписки. Дослідивши договори від 10 січня 2008 року № МА-26/1-08 та № МА-26/1-08, укладені з ТОВ «Альвейськ 07», суди встановили, що зазначені договори та первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, отримані позивачем від ТОВ «Альвейськ 07», підписані ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності, яка була видана директором ТОВ «Альвейськ 07» ОСОБА_6 15 грудня 2007 року, що спростовує доводи ДПІ про те, що договори та первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «Альвейськ 07» складені неуповноваженою особою.

Оцінивши у сукупності первинні документи, фінансові показники яких позивач відтворив у податковому обліку, надані податковим органом докази на підтвердження обставин щодо фіктивності господарських операцій позивача із ТОВ «Альвейськ 07», акт перевірки, який містить лише констатацію факту порушення без дослідження конкретних господарських операцій та облікових документів, з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведення податковим органом заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скарги ДПІ без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 2-а-2844/11/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна