Ухвала суду № 66272198, 12.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2017 р. м. Київ К/800/35202/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі №2а/2370/1974/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Городищенський маслозавод» до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Городищенський маслозавод» до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.03.2011 №0000482310/3, від 18.03.2011 №000042310/3.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Корсунь-Шевченківська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.08.2013 прийняв її до свого провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 18.10.2016 касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби прийнято до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Корсунь-Шевченківська міжрайонна державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 №799, пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 №244, частин першої та другої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Городищенському районі Черкаської області проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Городищенський маслозавод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня по травень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податку на додану вартість на суму 437696,00грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 42047,00грн.

Підставою для таких висновків податкового органу стало неврахування позивачем при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість результатів попередньої позапланової виїзної перевірки, оформлені актом перевірки від 06.07.2010 №466/23-009/00451797.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Городищенському районі Черкаської області складено акт від 10.09.2011 №817/23-009/00451797 та прийнято з урахуванням процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 18.03.2011 №0000482310/3, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 42047,00грн.; та від 18.03.2011 №000042310/3, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 620774,00грн., у тому числі за основним платежем 437696,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 175078,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

І лише у випадку прийняття за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення та його узгодження у встановленому законодавством порядку у платника податку виникає обов'язок враховувати в подальшому таке рішення при поданні податкової звітності.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою та не встановлено на підставі належних та допустимих доказів чи узгодженні відповідно до вимог законодавства податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010 №0000472310/0, №0000462310/0, №0000342310/1 та №0003523101/1, які були прийняті на підставі акта перевірки від 06.07.2010 №466/23-009/00451797.

Вказані обставини відповідно до вимог статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування у даній справі та мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору, проте, судами попередніх інстанції не досліджені належним чином.

Крім того, в обґрунтування правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався на те, що позивачем неправомірно сформовано від'ємне значення з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року, оскільки товариство є переробним підприємством, проте не вело окремого податкового та бухгалтерського обліку готової продукції, виготовленої з поставленого сільськогосподарськими виробниками молока, та включав до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, суми ПДВ, сплачені при придбанні основних фондів та підрядних робіт з реконструкції та технічного переобладнання виробничих потужностей, у повному обсязі. У той же час позивач визначав податкові зобов'язання з ПДВ із застосуванням коефіцієнта, обчисленого із частки молока, закупленого у звітному періоді за операціями із застосуванням нульової ставки оподаткування, в загальному обсязі молока, придбаного у всіх категорій постачальників.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначені доводи відповідача залишені поза увагою, правової оцінки їм надано не було, обставини справи щодо вказаних посилань податкового органу судами не встановлювались.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі №2а/2370/1974/2011 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М.Шипуліна

Судді: ___ Л.І.Бившева

___ І.В.Борисенко