Ухвала суду № 66271877, 14.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 лютого 2017 року м. Київ К/800/34072/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Є.А.,

розглянувши касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ОДПІ)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015

у справі № 813/7998/14 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі - ТОВ «Львівська ізоляторна компанія»)

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення - рішення,,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, позов ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 06.11.2014 №0009421501, якими товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 33 940,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 16 970,00 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що в судовому процесі встановлено, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 17.10.2014 №1570/13-04-15-01-09/3082, про порушення позивачем ст. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п 2.4, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, пп. «б» п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України з огляду на безпідставне відображення в податковій звітності суми податку на додану вартість на підставі акту надання послуг від 08.05.2014 № 1 до договору від 19.03.2014 № FL-11-2014 на виконання Компанією VEIKI-VNL Elektric Large Laboratories LTD послуг з випробування ізоляторів типу ANSI Class 52-3, 52-5, в якому вказано місцем його складення м. Львів, що не було визначено як місце постачання послуг за умовами контракту, є помилковим, оскільки за наслідками дослідження поданих позивачем документів з'ясовано, що випробування ізоляторів проведені в повному обсязі та складено протоколи, в яких задокументовано інженерні послуги з випробування ізоляторів. Крім того, в спірному акті відображено перелік послуг, їх вартість та кількість випробуваних ізоляторів. На підтвердження того, що послуги, надані контрагентом, є інженерними позивачем надано лист VEIKI VNL Electric Large Laboratories Ltd. від 10.12.2014 і ця обставина не спростована відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

За правилами пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання, зокрема, інженерних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Відповідно до пп. «б» п. 185.1.ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені вище законодавчі норми, зробивши висновок, що позивач правомірно в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33 940,00 грн. та податковий кредит у цій сумі в податковій декларації за червень 2014 року відповідно до пп. «в.» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги щодо скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, ОДПІ не наводить доводів на спростування правильності висновків судів щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись статтею 102, пунктом 5 частини 5 статті 214, частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 у справі № 813/7998/14.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України Є.А. Усенко