Ухвала суду № 66271867, 26.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2017 р. м. Київ К/800/8099/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Остап'юка М.П.,

представника відповідача Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016

у справі № 809/2438/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (далі - позивач, ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод»)

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» звернулось у червні 2015и року до суду з позовом до ДПІ у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2015 № 0000172202, № 0000182202, № 0000192202 та від 06.04.2015 № 0000792202, № 0000772202.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення від 16.01.2015 № 0000182202, № 0000192202, від 06.04.2015 № 0000792202, № 0000772202 та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 № 0000172202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 413 346,98 гривень,.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки 24.12.2014 складено акт за № 7/09-15-22-02/313655435, яким встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2013 рік на 381 193,00 грн. та збільшено суму авансового платежу з податку на прибуток за період з березня до листопада 2014 року на суму 285 895,00 грн., а також п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 261 202,00 грн.

ДПІ у м. Івано-Франківську розглянувши акт перевірки від 24.12.2014 року № 7/09-15-22-02/313655435 та з врахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки, прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 16.01.2015 № 0000172202 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 571 789,50 грн., в тому числі 381 193,00 грн. - за основним платежем та 190 596,50 грн. - за штрафною санкцією, № 0000182202 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 387 739,50 грн., в тому числі 258 493,00 грн. - за основним платежем та 129 246,50 грн. - за штрафною санкцією, № 0000192202 про визначення грошового зобов'язання по авансових платежах з податку на прибуток в сумі 428 841,00 грн., в тому числі 285 894 грн. - за основним платежем та 142 947,00 грн. - за штрафною санкцією.

06.04.2015 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000792202, яким позивачу визначено податок на прибуток на загальну суму 47 649,00 грн., в тому числі 31 766,00 грн. основного платежу та 15 883,00 грн. - за штрафними фінансовими санкціями та № 0000772202, яким визначено податок на додану вартість в сумі 3000,00 грн., в тому числі 2000,00 грн. - основного платежу та 100,00 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем дані податкові повідомлення-рішення не скасовані.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги встановлено ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України до ухвали суду апеляційної інстанції.

Оскаржені судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, в матеріалах справи відсутній акт перевірки 24.12.2014 № 7/09/15-22-02/3136554356, що, відповідно, унеможливлює достеменно дослідити обставини які слугували підставою для винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 809/2438/15 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. БухтіяроваСудді: І.В. Приходько І.Ю. Цвіркун