Ухвала суду № 66271850, 26.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року м. Київ К/800/29470/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року

у справі № 826/5085/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія»

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій накомпанія» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ ДФС) про застосування фінансових санкцій від 11 березня 2015 року № 5510/0027/2810.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міжрегіонального ГУ ДФС про застосування фінансових санкцій від 11 березня 2015 року № 5510/0027/2810.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області проведено перевірку магазину-складу, що належить Товариству з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за наслідками якої складено акт від 13 лютого 2015 року № 0027/28-10/36-30/37310549.

Перевіркою встановлено порушення статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 11 березня 2015 року № 5510/007/2810, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 10 000, 00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів реалізації алкогольного напою за ціною нижчою мінімальної роздрібної ціни на такі напої.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року № 957 (далі - Постанова № 957).

Пунктом 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори рахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до пункту 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614 касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як, зокрема, найменування товару «послуги»).

Абзацом 8 розділу 1 вказаного Положення встановлено, що найменування товару - це - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб'єкта господарювання.

Інспекція стверджує, що Товариством реалізовано алкогольні напої за цінами нижчими від мінімально-роздрібних цін на алкогольні напої, а саме: згідно Z-звіту від 12 лютого 2015 року чек № 000008881 та контрольної стрічки до нього реалізовано пляшку вина «Мікадо» 0,7 л, 11% за ціною 18,06 грн., що менше мінімального розміру роздрібних цін на алкогольні напої.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що касовий чек № 000008881 не містить вказаного найменування товару, який зазначений в акті перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказів від 01 червня 2014 року № 01-01/07-215 про кодування з метою ідентифікації товару через реєстратор розрахункових операцій товару «Напій винний виноградно-вишневий червоний «Мікадо вишня» 0,7 визначено найменування товару «НавиногвичеМікадвиш 0.7»; від 01 жовтня 2014 року № 01-01/10-207 товару «Вино виноградне арамортизоване червоне «Мікадо вишня» 0,7 визначено найменування товару «Мікадовишнявинвинчервоне 0.7».

Як вбачається з матеріалів справи, у копії фіскального чеку від 12 лютого 2015 року № 000008882 наявне найменування товару «НавиногвичеМікадвиш» 0,7 по ціні 18, 06 грн.

Тобто, позивачем було реалізовано одну пляшку товару «Напій винний виноградно-вишневий червоний «Мікадо вишня», об'єм 0,7 л, міцність 11 % за ціною 18,06 грн.

Інспекція стверджувала, що в даному випадку має застосовуватися визначена Постановою № 957 мінімальна роздрібна ціна на алкогольні напої (вина у скляній тарі місткістю 0,7 л, код виробів згідно з УКТЗЕД 2204) у розмірі 20,00 грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідно до наявного в матеріалах справи висновку торгово-промислової палати Криму від 31 січня 2013 року № 36-Г/04-13 напій винний виноградно-вишневий червоний «Мікадо вишня», об'ємна частка етилового спирту 11,0 класифіковано як інші зброджені напої (наприклад, сидр, Перрі (грушевий напій), напій медовий; суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені інші та відповідає коду УКТЗЕД 2206 00 59 00.

За кодом 2206 00 5900 відповідно до Закону України «Про Митний тариф України» класифікуються інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені - інші.

У Додатку до Постанови № 957 даний напій по коду виробів згідно з УКТЗЕД 220600 за описом товару відноситься до інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями.

Згідно примітки 1 до Постанови №957 мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Розмір мінімальної роздрібної ціни за 1 літр 100-відсоткового спирту для виробів згідно УКТЗЕД 220600 (інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями) становив 217,45 грн.

Тобто, відповідно до вказаної примітки Додатку до Постанови № 957 мінімальна роздрібна ціна на дані напої розраховується як добуток мінімальної роздрібної ціни за 1 л. 100-відсоткового спирту, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків (217,45х11х0,7/100 = 16, 743).

Отже, згідно Постанови Кабінету № 957 зазначений вище напій з вмістом спирту 11% та об'ємом 0,7 л. має реалізовуватись за ціною не менше ніж 16,74 грн.

В свою чергу товариством при розрахунку мінімальної оптово-відпускної ціни на вказану продукцію вірно застосовано формулу, визначену у примітці 3 додатку до Постанови № 957 в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій щодо того, що висновки контролюючого органу про реалізацію позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої є помилковими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на реорганізацію Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 55, 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Допустити заміну Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько