Ухвала суду № 66271569, 05.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Київ К/800/7789/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014

у справі № 826/15423/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, касаційний перегляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Як встановлено у судовому процесі, позивач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із заявою від 21.08.2013 №873, в якій просив перерахувати на свій розрахунковий рахунок частину надміру сплаченого ПДВ у розмірі 21664191.00 грн.

У відповідь на цю заяву листом від 04.09.2013 №3113/10/26-59-20-04-28 ДПІ повідомило, що сума переплати є бюджетним відшкодуванням у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. Так, згідно з актом документальної позапланової перевірки від 18.09.2012 № 128/15-670/37079170 встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПРАТ «Коростенський завод МДФ» за березень - вересень 2011 року на загальну суму 190 462 243,51 грн. (а.с. 48).

За визначенням підпункту 14.1.115 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК) надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Пунктом 43.1 ст. 43 ПК встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 цієї статті).

Згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї статті).

Згідно з пунктом 200.4, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7).

Згідно з пунктом 200.8 до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 200.9 ст. 200 ПК).

На виконання вказаних норм було прийнято наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 № 944).

Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про недотримання позивачем норм ПК та вказаного наказу, якими регулюється порядок повернення сум бюджетного відшкодування, зокрема щодо правильного відображення таких сум у податковій звітності та звернення до контролюючого органу з відповідною заявою. При поданні заяви від 21.08.2013 №873 позивач помилково ототожнив порядок повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань та порядок повернення сум бюджетного відшкодування з ПДВ, щодо повернення яких нормами ст. 200 ПК встановлений окремий порядок обліку та повернення. Позивач не декларував суму 21664191.00 грн. в рядку 23.1 податкових декларацій за березень - вересень 2011 року, заяви про повернення цієї суми як додатки до декларацій не подавав (а.с. 68-95).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко