Ухвала суду № 66271493, 21.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 квітня 2017 року м. Київ К/800/12687/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання дискримінаційними дій, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом в якому просили : визнати дискримінаційними дії Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Лутковської В.В. (далі - Уповноважений) по ненаданню позивачам та запрошеним особам 15 січня 2015 року спеціально створеного в офісі Уповноваженого приміщення для обговорень важливих для громадськості питань порівняно із іншими представниками громадськості, яким Уповноваженим надавалось вказане приміщення для проведення круглих столів та інших заходів у зазначеному приміщенні; зобов'язати Уповноваженого припинити дискримінаційні, порівняно з іншими представниками громадськості, дії відносно позивачів у питанні надання приміщення, спеціально створеного в офісі відповідача для обговорень важливих для громадськості питань, шляхом надання вказаного приміщення для проведення круглих столів за тематикою, зазначеною у заяві від 12 грудня 2014 року та сприяння у проведенні цих круглих столів. В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що в інтерв'ю у газеті «Закон і Бізнес» за 01-07 червня 2013 року відповідач повідомив, що в офісі Уповноваженого створено спеціальне приміщення для проведення прес-конференцій, круглих столів для обговорення важливих для громадськості питань, у зв'язку з чим Громадська організація «Світоч» та інші громадські організації звернулись із заявою про проведення круглих столів з вищезазначених питань. Посилаючись на те, що замість сприяння у проведенні круглих столів представник Уповноваженого Чаплига М.В. відмовив їм у наданні вказаного приміщення для проведення круглого столу, просили суд задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивачі та треті особи просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень КАС України та не врахували норми Конституції України. Вказує, що судами не дано належної правової оцінки обставинам справи, зокрема, доводам позивачів про те, що з іншими громадськими організаціями відповідач погодився співпрацювати та надати необхідне приміщення. Зазначають, що суди неправильно застосували норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних рішень видно, що відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з наступного.

У грудні 2014 року до Уповноваженого надійшло колективне письмове звернення, підписане представниками п'яти громадських організацій, в тому числі і представником Київської міської спілки споживачів «Світоч» ОСОБА_2 «з проханням та вимогою» надати їм приміщення в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для обговорення важливих для громадськості питань, а саме для проведення круглих столів, що заплановані ними на 18 грудня 2014 року, 25 грудня 2014 року та 15 січня 2015 року.

Вказане звернення мотивоване тим, що у газеті «Закон і Бізнес» за 01-07 червня 2013 року було опубліковане інтерв'ю, в якому, серед іншого, відповідач заявив, що при кожному з представників Уповноваженого за певними напрямами створено експертні ради, які так само складаються з представників громадянського суспільства. Зокрема, вони допомагають, коли з'являються законодавчі ініціативи, щодо яких слід висловити свою позицію, адже завдяки експертам удається краще зрозуміти сильні та слабкі сторони проектів. Відповідачем також зазначено про відкриття офісу для заходів, які хотіли б провести представники громадянського суспільства. Вказано, що якщо в останніх є бажання організувати круглий стіл, конференцію чи семінар, зал та необхідне обладнання буде надано.

На це звернення листом від 23 грудня 2014 року № 14-2566/5184-14-25 представник Уповноваженого Чаплига  М.В. роз'яснив заявникам процедури та механізми організації та проведення заходів у приміщенні Секретаріату Уповноваженого з прав людини за участю представників інститутів громадянського суспільства, експертів, органів влади та місцевого самоврядування за ініціативи Уповноваженого або за підтримки Секретаріату Уповноваженого з прав людини, а також механізми практичної реалізації комунікативного майданчика (платформи), створеного у Секретаріаті Уповноваженого з прав людини для обговорення спільно з представниками ІГС, органів влади, міжнародних організації та експертами широкого кола важливих питань у сфері захисту прав людини.

Згодом, 30 грудня 2014 до відповідача надійшло звернення громадянина ОСОБА_9, який повідомив про те, що 25 грудня 2014 року на засіданні лідерів громадських організацій створено «Громадська Наглядова Рада при Уповноваженому з прав Людини».

Листом від 25 січня 2015 року № 14/9-Б238935.14/26-25 представник Уповноваженого Чаплига  М.В. роз'яснив ОСОБА_9, що за приписами пункту 1 частини п'ятої статті 10 Закону України «Про громадські об'єднання» власна назва громадського об'єднання не може містити найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд). При цьому, згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про громадські об'єднання» втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об'єднань, так само як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У січні 2015 року до Уповноваженого надійшло ще одне звернення голови Київської міської спілки споживачів «Світоч» ОСОБА_2, який у додаток до вищевказаного колективного звернення від 12 грудня 2014 року надав програму проведення круглого столу, запланованого цими організаціями на 15 січня 2015 року.

На це звернення представник відповідача Чаплига М.В. у листі від 14 січня 2015 року № 14-13/27-15-25 роз'яснив, що Секретаріат Уповноваженого не є ресурсним центром з надання інституційної підтримки ІГС, не надає приміщень та фінансової підтримки для діяльності ІГС або проведення їх статутних заходів, не втручається в діяльність ІГС і самостійно приймає рішення про доцільність проведення того чи іншого заходу.

Крім того, в січні 2015 року на адресу Секретаріату Уповноваженого з Генеральної прокуратури України, Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції та Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин надійшли листи з долученими колективними зверненнями представників вищевказаних громадських організацій, де містились запрошення для участі в круглому столі, запланованого заявниками на 15 січня 2015 року.

Листами від 15 січня 2015 року № 14-24/89-15-25; № 1/9-238960.15/НД-25 і від 22 січня 2015 року № 1/9-239269.15/НД-25 відповідач повідомив цим державним органам про те, що жодного круглого столу за участю заявників у січні 2015 року в Секретаріаті Уповноваженого з прав людини не заплановано та про недоцільність проведення запропонованого заходу спільно з Секретаріатом Уповноваженого.

Однак, не зважаючи на ці роз'яснення, 15 січня 2015 року заявники прибули до Секретаріату Уповноваженого з метою проведення вищевказаного круглого столу. Однак, відповідач в черговий раз повідомив, що в Секретаріаті Уповноваженого жодного круглого столу за їх участю не заплановано та наголосив про недоцільність проведення запропонованого заходу спільно з Секретаріатом Уповноваженого з прав людини.

Перевіряючи обставини справи, суди встановили, що у Секретаріаті Уповноваженого з прав людини створено комунікативний майданчик (платформу) для обговорення спільно з представниками ІГС, органів влади, міжнародних організацій та експертами широкого кола важливих питань у сфері захисту прав людини.

Практична реалізація такого майданчика (платформи) полягає у створенні і функціонуванні системи постійно діючих громадських дорадчих органів при Уповноваженому з прав людини та при представниках Уповноваженого з прав людини, метою яких є сприяння дотриманню і захисту прав людини і основоположних свобод в Україні, а також надання консультаційної підтримки, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо забезпечення прав людини.

Система постійно діючих громадських дорадчих органів на сьогодні складається з Консультативної ради при Уповноваженому з прав людини, що створена 10 липня 2012 року відповідно до статті 10 Закону України «Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та експертних рад, що створені при представниках Уповноваженого з прав людини.

Як визначено в Положенні про консультативну раду при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, яке є додатком № 1 до наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 10 липня 2012 року № 6/8-12, консультативна рада при Уповноваженому з прав людини (далі - КР) є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом, який діє на громадських засадах з метою надання Уповноваженому консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав людини і основоположних свобод.

До складу КР входять Уповноважений з прав людини, представники міжнародних, громадських і профспілкових організацій, засобів масової інформації, громадські діячі та фахівці, що мають досвід роботи у галузі захисту прав і свобод людини. Рішення щодо ротації персонального складу КР (про введення нових членів до складу або виведення членів зі складу КР) приймаються членами КР та затверджуються Уповноваженим з прав людини. Члени КР можуть залучати до своєї діяльності експертів, які також працюють на громадських засадах.

При представниках Уповноваженого з прав людини за напрямами діють експертні ради за такими напрямами, як доступ до публічної інформації, реалізація національного превентивного механізму, недискримінація та тендерна рівність, трудові права, права людей з інвалідністю, права дитини.

Представники Уповноваженого з прав людини самостійно визначають коло громадських експертів, представників ІГС та міжнародних організацій, що входять до складу відповідних експертних рад. Діяльність цих експертних рад спрямовується відповідними представниками Уповноваженого з прав людини за напрямами.

За ініціативи КР або експертних рад у Секретаріаті Уповноваженого з прав людини можуть відбуватись круглі столи, робочі наради тощо.

Члени відповідних експертних рад, КР або представники ІГС чи міжнародних організацій можуть ініціювати проведення круглого столу або робочої наради у Секретаріаті Уповноваженого з прав людини. Для цього вони заздалегідь надають відповідному представникові Уповноваженого з прав людини або Уповноваженому з прав людини обґрунтування необхідності проведення такого заходу, інформацію про досвід діяльності організації у цій сфері, список учасників, порядок денний та очікувані і результати проведення заходу.

Рішення про проведення того чи іншого заходу у приміщенні Секретаріату Уповноваженого з прав людини приймає Уповноважений або його представники за напрямами на підставі оцінки поданих відомостей відповідності мети проведення заходу та очікуваних результатів планам діяльності Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

Враховуючи те, що позивачі не входять до постійнодіючих громадських дорадчих органів при Уповноваженому з прав людини та при представниках Уповноваженого з прав людини і, звертаючись до відповідача у грудні 2014 року представник громадської організації Київської міської спілки споживачів «Світоч» спільно з представниками інших чотирьох громадських організацій, не надав ні Уповноваженому, ні Секретаріату Уповноваженого з прав людини документів, які б підтверджували створення та реєстрацію вказаних ними громадських організацій у порядку, передбаченому чинним законодавством, суди дійшли висновку, що Уповноважений діяв в межах своїх повноважень і його дії не суперечать вимогам законодавства.

При цьому, суди зазначили, що підставами для звернення до Уповноваженого, а згодом і звернення до суду, стало інтерв'ю відповідача в газеті «Закон і Бізнес» за 01-07 червня 2013 року, в якому у відповідь на запитання щодо відкритості роботи секретаріату Уповноважений вказав про відкриття офісу для заходів, які б хотіли провести представники громадянського суспільства. Зазначеному передувала розповідь відповідача про те, що при кожному з представників Уповноваженого за певними напрямами створено експертні ради, які так само складаються з представників громадянського суспільства. Однак, як з'ясувалось у судових засіданнях, позивачами фраза відповідача щодо відкриття офісу для проведення круглих столів, конференцій чи семінарів була сприйнята без врахування відповіді на запитання в цілому, тобто не так, як доводив відповідач насправді, що і зумовило колізію у розумінні вказаного вище інтерв'ю.

Крім того, рішення про проведення того чи іншого заходу у приміщенні Секретаріату Уповноваженого з прав людини безпосередньо приймає Уповноважений або його представники.

З приводу актуальності піднятого позивачами питання для круглого столу в приміщенні Секретаріату Уповноваженого про реформування Кримінального процесуального кодексу, відповідач висловив позицію в листі від 23 грудня 2014 року № 14-2566/5184-14-25. Зокрема, у цьому листі вказано, що наразі у тісній взаємодії з Радою Європи в рамках проекту «Підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні», що фінансується Урядом Данії (Проект з РКЮ), а також з Офісом закордонного розвитку, допомоги та навчання кадрів прокуратури через Посольство США в Україні (OPDAT-USE) та Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) здійснюється реалізація пілотної ініціативи в рамках проекту «Наглядовий моніторинг судових процесів з метою оцінки застосування Кримінального процесуального кодексу України». Моніторинг проводиться спеціалістами, відібраними громадською організацією, що отримала грант для реалізації пілотного проекту, на основі методології, форм та посібника, розроблених Уповноваженим за підтримки експертів Ради Європи та OPDAT-USE.

Також, в цьому листі вказано, що за результатами аналізу отриманих в рамках зазначеного проекту даних Секретаріатом Уповноваженого буде проведено низку публічних обговорень, до участі у яких буде запрошено і організацію «Київська міська спілка споживачів «Світоч».

Суди зазначили, що одним із способів взаємодії Уповноваженого з ІГС є надання громадськими об'єднаннями своїх аналітичних, моніторингових або статистичних матеріалів у сфері захисту прав людини, з метою їх опрацювання та врахування під час підготовки Щорічної або спеціальних доповідей Уповноваженого про стан дотримання прав і свобод людини. У разі якщо буде прийнято рішення про врахування наданих ІГС матеріалів при підготовці Щорічної або спеціальних доповідей Уповноваженого, Секретаріат Уповноваженого офіційно звертається до керівництва вказаного ІГС з пропозицією надати дозвіл на використання таких матеріалів з посиланням на ІГС як джерело інформації.

Крім того, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини приймає та розглядає звернення народних депутатів України, громадян України, незалежно від місця їх перебування, іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на території України, або осіб, які діють в їхніх інтересах.

Уповноважений розглядає звернення щодо відносин, які виникають між заявником та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Парламентський контроль здійснюється щодо захисту прав і свобод заявників, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України.

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років (стаття 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).

За таких обставин, суди дійшли висновку, що відповідач правомірно відмовив у проведенні круглого столу в приміщенні Секретаріату Уповноваженого на тему реформування Кримінального процесуального кодексу через відсутність доцільності його проведення, зокрема, до завершення реалізації моніторингового проекту. При цьому, позивачі можуть звернутися до відповідача у інший, встановлений чинним законодавством спосіб.

Щодо дискримінації позивачів за ознакою соціального статусу, суди зазначили наступне.

За визначенням, наведеним в пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до статті 24 Конституції України, статей 2,7 Загальної декларації прав людини, статей 2, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( стаття 14, стаття 1 Протоколу № 12 до Конвенції, статті 2-1 Кодексу законів про працю) тощо необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях зазначено, що лише розрізнення, яке базується на персональній ознаці, за якою особа чи групи осіб відрізняються один від одного, можна характеризувати як дискримінацію (рішення у справах «Карсон та інші проти Сполученого Королівства», «Кьєльдсен, Буск Мадсен і Педерсен проти Данії»). Суд деталізує вимоги до природи ознак, за якими забороняється дискримінація, та встановлює, що категорія «інші ознаки» поширюється винятково на такі ознаки, які за своєї природою є достатньо подібними до ознак, які вже перелічені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто відносяться до визначального для ідентичності особи вибору або є невід'ємними, вродженими та незмінними характеристиками (рішення у справі «Петерка проти Чеської Республіки».

Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

Перевіряючи обставин и справи та надані докази, позивачі не навели жодних даних, які б дозволили обгрунтовано припустити, що різниця у ставленні до них зі сторони відповідача має місце саме через будь-яку наявну в них персональну ознаку, а тому суди дійшли висновку, що твердження позивачів про наявність дискримінаційного ставлення до них з боку Уповноваженого є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

За таких обставин, суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук