Ухвала суду № 66271458, 05.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Київ К/800/13185/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014

у справі № 826/14943/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2013 № 0004812220.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.08.2013 № 10/26-53-22-01-21-25283536. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (ПК): завищені витрати на загальну суму 2191220,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2012 року, 2012 рік з посиланням на господарські операції з поставки від ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтекс», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Мікроагро», які не підтверджені первинними документами, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 460156,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2012 року, 2012 рік.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 0004812220 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 460156,00 грн. за основним платежем та на 230078,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказана перевірка була призначена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міністрерства доходів і зборів Борисенко В.М. від 26.06.2013 у межах досудового розслідування кримінального провадження № 32012250000000013 та проведена з 13.08.2013 по 17.08.2013.

Як встановлено у судовому процесі, позивачем були сформовані витрати у податковому обліку з податку на прибуток за 1-й квартал, півріччя, 3-и квартали 2012 року, 2012 рік з посиланням на господарські операції з поставки з ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтекс», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Мікроагро». Підставою для висновку про заниження витрат за вказані податкові періоди стали обставини ненадання позивачем під час перевірки документів на підтвердження реальності цих витрат.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).

Відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту ).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.04.2013 ГВППМ ДПІ Святошинського району м. Києва у позивача були вилучені всі первинні документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, договори, угоди, акти виконаних робіт та наданих послуг) щодо його господарських операцій із ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтекс», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро», про що складено протокол тимчасового доступу до речей і документів від 08.04.2013 (а.с 30-33).

Відповідно до пункту 85.9 ст. 85 ПК у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, встановивши у судовому процесі обставини вилучення у позивача первинної документації ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтекс», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро» за протоколом від 08.04.2013, на підставі оцінки наданих позивачем звернень до перелічених контрагентів із проханням надати копії документів, складених за наслідками господарських операцій із поставки, та із врахуванням недотримання ДПІ при проведенні перевірки норм пункту 85.9 ст. 85 ПК щодо витребування первинної документації, яка необхідна була при перевірці та яка була вилучена згідно з ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.04.2013, - зробив юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток сум витрат. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вказаний висновок був зроблений апеляційним судом із врахуванням обставин щодо закриття кримінального провадження № 32012000000000003 в частині фіктивного підприємництва, яке полягало у створенні та придбанні ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Камтес», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сімплаза» та ТОВ «Промисловий ринок», підроблення документів, службового підроблення та пособництва в ухиленні від сплати податків закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212, 358, 366 Кримінального кодексу України згідно з постановою від 07.11.2013 про закриття кримінального провадження (а.с. 180-194).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення; постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко