Ухвала суду № 66271306, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/8932/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за позовом ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 24.03.2017 касаційна скарга залишена без руху і надано строк для усунення недоліків до 10.04.2017.

У строк, встановлений судом касатор усунув недоліки касаційної скарги, проте у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001231410 від 02.07.2016.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02.07.2016 №0001231410.

У касаційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14.03.2016 по 23.03.2016 ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено акт від 29.03.2016 № 027/08-01-14-10/19264196.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Основних правил інтерпретації класифікації товарів № 1 та № 6, затверджених Законом України "Про митний тариф України" від 05.04.2001 № 2371-ІІІ та Законом України "Про митний тариф України" від 19.09.2013 № 584-VІІ, Пояснень до товарної позиції 7202 УКТЗЕД, Додаткових пояснень до товарних категорій: 7202 21 00 - 7202 29 90, затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 № 401 (до 09.06.2015 року наказом ДМСУ від 30.12.2010 № 1561), внаслідок невірної класифікації товару "Феросиліцій низькокремністий марки МФС-10…" за кодом УКТЗЕД 7202299000 (вивізне (експортне) мито відсутнє) замість коду 7202998000 (ставка вивізного (експортного) мита у 2013 році - 18%, у 2014-2015 роках - 15%, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати ввізного (експортного) мита на суму 737 017,03 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача, викладеними в акті, позивачем подано заперечення від 08.04.2016 № 1058 на акт перевірки, проте листом від 13.04.2016 № 1189/10/08-01-14-10-10 ГУ ДФС у Запорізькій області повідомила позивача про залишення висновків акту без змін.

На підставі акту відповідачем 14.04.2016 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000581410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що вивозяться суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 842 600,53 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 674 080,42 грн., за штрафними санкціями у сумі 168 520,11 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДФС України .

Рішенням від 29.06.2016 № 14105/6/99-99-11-03-03-25 про результати розгляду скарги частково задоволено скаргу позивача та зменшено розмір грошового зобов'язання, визначеного у ППР від 14.04.2016 № 0000581410 на суму платежів, донарахованих за МД від 08.10.2015 № 112050000/2015/017607, тобто до значення 795 517,47 грн., в тому числі: вивізне (експортне) мито - 636 413,96 грн., штрафні санкції - 159 103,51 грн., а також зобов'язано ГУ ДФС у Запорізькій області винести нове ППР на зменшену суму грошового зобов'язання.

02.07.2016 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001231410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що вивозяться суб'єктами підприємницької діяльності у сумі 795 517,47 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 636 413,96 грн., за штрафними санкціями у сумі 159 103,51 грн.

Відповідно до частини п"ятої статті 255 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з частиною першою статті 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

За приписами пункту 3 частини третьої статті 345 МК органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Згідно зі статтею 351 МК предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Судами встановлено, що ні наказ про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи від 09.03.2016 № 222, ні акт, складений за наслідками проведення такої перевірки, від 29.03.2016 № 027/08-01-14-10/19264196, не містять жодних посилань на наявність відповідних підозр та в чому саме вони полягають.

Із вищевказаного акту перевірки вбачається, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач, зокрема посилався на прийняте Запорізькою митницею ДФС класифікаційне рішення про визначення коду товару від 15.12.2015 № КТ-112000008-0029-2015, відповідно до якого заявлений декларантом код товару "Феросплав з комерційною назвою "Феросиліцій МФС-10" - 7202299000 згідно УКТ ЗЕД змінено на код 7202998000. Даний товар заявлено у митний режим експорт підприємством ПП "НПКО "ТАТА".

Разом з тим, вказане класифікаційне рішення про визначення коду товару від 15.12.2015 № КТ-112000008-0029-2015 було оскаржене позивачем в судовому порядку та відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 оку у справі № 808/1432/16, яка набрала законної сили, останнє було визнано протиправним та скасовано.

Крім того, зазначеним судовим рішенням було встановлено, що головними ознаками віднесення феросплаву до такого виду як феросиліцій є високий вміст кремнію та низький вміст вуглецю.

Таким чином, посилання відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення на класифікаційне рішення про визначення коду товару від 15.12.2015 № КТ-112000008-0029-2015 є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно наданих митному органу сертифікатів якості вміст одного зі складових хімічних елементів у товарі "Феросиліцій марки МФС-10" кремнію перевищує показник, наведений у примітці 1 (с) до вказаної товарної групи.

Згідно висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС №142005702-0141 від 11.12.2015, визначений за результатами досліджень хімічний склад у зразках вуглецю С складає: 0,535+/-0,032%, 0,439+/-0,003%.

З огляду на вищенаведене не вміст вуглецю, а високий вміст кремнію є визначальним під час класифікації товару як феросиліцію серед різновидів феросплавів.

Оскільки основним елементом, за яким феросплави відносяться до товарної позиції "феросиліцій" є саме кремній, а у заявленому товарі його вміст складає більше 90%, він відповідає марці МФС-10, тому, підвищений вміст вуглецю не може бути безумовною та єдиною підставою для того, щоб цей товар не відносити до категорії феросиліцій.

Крім того, в Додаткових поясненнях до товарної категорії 7202 99 80 визначено, що ця товарна категорія включає феросилікокальцій, феромарганотитан, феросиліконікель, феросилікоалюмінокальцій, фероалюміній, феросилікоалюміній і феросилікомарганоалюміній, що виключає віднесення феросиліцію до товарної категорії 7202 99 80.

За таких обставин, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішенння є протиправним.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за позовом ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "Тата" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України

Суддя В.Ф. Мороз