Ухвала суду № 66271208, 18.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 квітня 2017 року м.Київ К/800/12163/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Голяшкін О.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 07 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Донецький обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, яка передбачена у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 2 групи, а саме у розмірі 267600 грн.

Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 07 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, позов задоволено частково; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст.ст.16-16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 07 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, постановити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно положень вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу з 13 травня 1975 року по 16 травня 1978 року, в цей час приймав участь у бойових діях в період з 24 січня 1978 року по 03 лютого 1978 року та з 24 березня 1978 року по 31 березня 1978 року в республіці Ефіопія.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 05 вересня 2013 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 01 вересня 2013 року у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 20 травня 2015 року ОСОБА_1 встановлено безстроково другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Позивач звернувся з заявою до Донецького обласного військового комісаріату щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, який листом від 10 вересня 2015 року №40699, повідомив про те, що допомога йому не може бути призначена, оскільки ним оформлена інвалідність більше ніж 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби.

На звернення позивача до Міністерства оборони України стосовно виплати одноразової грошової допомоги, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 10 листопада 2015 року відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений з військової служби в 1978 році, а інвалідність первинно отримав у 2012 році, тому нова редакція ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що набрала чинності 01 січня 2014 року, на позивача не поширюється.

Відповідаю до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і. на умовах. встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, у тому числі, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Статтею 16-2 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у п.п.5-9 п.2 ст.16 цього Закону призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності га ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у п.п.5-9 п.2 ст.16 цього Закону - розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-краіний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок №975).

Пунктом 6 вказаного Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності 2 групи.

Отже, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Таким чином, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він мас право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст.16 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Позивач не отримував одноразову допомогу за встановлення йому III групи інвалідності (та не звертався за її призначенням) після первинного огляду. Дана обставина не позбавляє позивача права звернутись за призначенням одноразової грошової допомоги при встановлені II групи інвалідності.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач мас право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу II групу інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України зокрема у постановах від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а-15 та від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідачем не розглянуто та відповідного рішення не прийнято, а тому правомірно дійшли висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25 грудня 2013 року №975.

Обставини, зазначені скаржником у касаційній скарзі досліджувалися та перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.211, 213, п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 07 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Донецький обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Голяшкін