Ухвала суду № 66271076, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/21396/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року

у справі № 804/15730/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зетта Груп»

до Державної фіскальної служби,

Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зетта Груп» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної фіскальної служби (далі - ДФС), Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Інспекція), у якому просило визнати протиправними дії ДФС та Інспекції щодо неприйняття для реєстрації податкових накладних Товариства від 13 жовтня 2015 року (квитанція № 1 від 27 жовтня 2015 року в 15:45:05); від 15 жовтня 2015 року № 7 (квитанція № 1 від 29 жовтня 2015 року в 10:39:47); від 16 жовтня 2015 року № 8 (квитанція №1 від 30 жовтня 2015 в 11:20:32) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДФС та Інспекції щодо неприйняття для реєстрації податкових накладних Товариства: від 13 жовтня 2015 року (квитанція № 1 від 27 жовтня 2015 року в 15:45:05); від 15 жовтня 2015 року № 7 (квитанція № 1 від 29 жовтня 2015 року в 10:39:47); від 16 жовтня 2015 року № 8 (квитанція №1 від 30 жовтня 2015 в 11:20:32) в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 серпня 2014 року між позивачем та Інспекцією було укладено договір №130820141 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Посилений сертифікат відкритого ключа (виданий АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів Україна», копія листа наявна в матеріалах справи) на ім'я директора Товариства Гуртового П.І., діє з 13 серпня 2014 року до 12 серпня 2016 року.

Позивачем, засобами електронного зв'язку для проведення реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних направлено до центрального рівня Державної податкової служби, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, у вигляді електронного файлу наступні податкові накладні:

13 жовтня 2015 року ТОВ «ЗЕТТА ГРУП» було виписано податкову накладну № 6 на загальну суму 7774,98 грн. (квитанція № 1 від 27 жовтня 2015 року Документ не прийнято);

15 жовтня 2015 року ТОВ «ЗЕТТА ГРУП» було виписано податкову накладну № 7 на загальну суму 10886,40 грн. (квитанція № 1 від 29 жовтня 2015 року Документ не прийнято);

16 жовтня 2015 року ТОВ «ЗЕТТА ГРУП» було виписано податкову накладну № 8 на загальну суму 3796,22 грн. (квитанція № 1 від 30 жовтня 2015 року Документ не прийнято).

Вказані податкові накладні не були прийняті у зв'язку з виявленою помилкою: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме: - для платника ЄДРПОУ 38731483, код ДПІ 421 не укладено Договір про визнання електронної звітності. Відправник: Автоматизована система «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України, версія 2.2.6.67, що підтверджується вказаними квитанціями.

При повторній спробі зареєструвати вказані вище податкові накладні останні було зареєстровано:

- податкова накладна від 13 жовтня 2015 року № 6 на загальну суму 7774,98 грн. (квитанція № 1 від 04 листопада 2015 року);

- податкова накладна від 15 жовтня 2015 року № 7 на загальну суму 10886,40 грн. (квитанція № 1 від 04 листопада 2015 року);

- податкова накладна від 16 жовтня 2015 року № 8 на загальну суму 3796,22 грн. (квитанція № 1 від 04 листопада 2015 року).

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили із того, що дії відповідачів, які полягають у неприйнятті податкових накладних, є протиправними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок), визначено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Таким чином платнику податків може бути відмовлено у прийнятті податкової накладної у випадках, передбачених пунктом 9 Порядку.

Посилання відповідача на те, що наявні помилки при поданні звітності, що полягають у неукладенні договору про визнання електронної звітності, під час судового розгляду не підтвердилися, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідний договір наявний.

Крім того, в обґрунтування підстав неприйняття накладних Інспекція вказувала на те, що ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі зміни платником місця реєстрації.

Так, згідно з актом від 15 жовтня 2015 року № 122, складеним посадовими особами податкового органу, в ході перевірки встановлено відсутність Товариства за зареєстрованим місцезнаходженням, про що було направлено повідомлення від 21 жовтня 2015 року № 5501/04-15 державному реєстратору.

Надаючи оцінку такому доводу суди попередніх інстанцій виходили із того, що він є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 3 статті 18 цього Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19 лютого 2016 року Товариство зареєстроване за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, село Словянка, вул. Ярмакова, 2, що відповідає зазначеній в договорі про визнання електронних документів від 13 серпня 2014 року № 130820141. Жодних змін щодо місцезнаходження позивача до реєстру внесено не було, що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанцій дійшли юридично правильного висновку про безпідставне неприйняття податковими органами податкових накладних, які позивач направляв засобами електронного зв'язку.

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що»…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачами під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності неприйняття податкових накладних Товариства.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про невідповідність фактичним обставинам справи тверджень відповідачів про порушення позивачем норм податкового законодавства, та зробили обґрунтований висновок щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на реорганізацію Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити її правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 55, 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Допустити заміну Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області її правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області) відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько