Ухвала суду № 66270982, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2017 р. м. Київ К/800/15455/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014

у справі № 815/4986/13-а Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гама Груп»

до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 02.07.2013 № 0001212220, №. 0001202220, № 0001222220.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача від'ємного значення чистої суми ПДВ, збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.06.2013 № 854/22-0/37066837. Згідно з цим актом позивач порушив норми підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати на 533867,00 грн. у податковому обліку за 3-й, 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року та на 886692,50 грн. за 2-й, 4-й квартали 2011 року, 3-й, 4-й квартали 2012 року; завищено податковий кредит за листопад 2010 року, лютий, березень, травень, червень, жовтень 2011 року, липень, жовтень, листопад 2012 року на загальну суму 247563,00 грн. за господарськими операціями з поставки від ПП «Стандарт-Ойл» товару, які не мали реального характеру, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 133466,00 грн. у податковому обліку за 3-й, 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року, на 197126,00 грн. у податковому обліку за 2-й, 4-й квартали 2011 року, 3-й, 4-й квартали 2012 року; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) станом на 31.12.2012 на 126233,00 грн.; занижено ПДВ на загальну суму 121115,00 грн. за квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, лютий 2012 року.

Висновок про безтоварність операцій з поставок позивачу від цього постачальника обґрунтовано посиланнями на інформацію, встановлену у межах розслідування кримінальної справи, провадження в якій порушено відносно службових осіб ПП «Стандарт-Ойл», щодо складання ними підроблених бухгалтерських документів з метою ухилення від сплати податків та незаконного переведення безготівкових коштів у готівку.

Перевірка ТОВ «Гама Груп» призначена на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області майора податкової міліції Васюкова А.В. від 12.04.2013 (а.с. 175).

За наслідками перевірки ДПІ стосовно ТОВ «Гама Груп» прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013: № 0001212220 - про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 121330,00 грн. за основним платежем та 25785,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №. 0001202220 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 330592,00 грн. за основним платежем та 40904,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001222220 - про зменшення від'ємного значення чистої суми ПДВ у податковому обліку за квітень, липень 2011 року, липень, жовтень 2012 року.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП «Стандарт-Ойл» товару (бітум, мазут, пічне паливо) від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати, витрати та податковий кредит у податкових деклараціях за вищевказані податкові періоди.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат (витрат) та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, витрат та податкового кредиту із ПДВ, ДПІ у судовому процесі вказує на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу від ПП «Стандарт-Ойл» товару, зокрема на встановлену у межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013170000000173 від 12.02.2013 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, інформацію про складання службовими особами ПП «Стандарт-Ойл підроблених бухгалтерських документів з метою ухилення від сплати податків та незаконного переведення безготівкових коштів у готівку.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з реального характеру поставки позивачу від ПП «Стандарт-Ойл» товару. Цей висновок зроблений з посиланням на додані до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, виписки по рахунку позивача у банку. Крім того, апеляційний суд також вказав про порушення контролюючим органом норм пункту 86.9 ст.86 ПК, так як перевірка була призначена на підставі постанови слідчого.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції зроблені всупереч встановленим у справі обставинам та не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, оцінку наданих позивачем документів, якими опосередковано операції з поставки товару від ПП «Стандарт-Ойл», зробив з врахуванням не відповідності інформації, наведеної у видаткових та товарно-транспортних накладних, виписаних на одну партію поставки: різні дати виписки, різні значення кількості поставленого товару, відсутність товарно-транспортних накладних щодо поставки за видатковою та податковою накладною від 16.06.2010; відображення у товарно-транспортних накладних кількості товару, яка переважає тоннажність автомобіля за відсутності інформації щодо використання причепу. Відповідно до цих обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що факт поставки товару від цього постачальника позивачу не є встановленим у судовому процесі, докази ДПІ щодо відсутності реального характеру поставки товарів від цього постачальника позивачем не спростовані. Оцінка доказів судом першої інстанції відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Помилковим також є висновок суду апеляційної інстанції про порушення ДПІ норми пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у яких виник спір) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили (у редакції після внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503, який набрав чинності з 04.01.2013).

За змістом вказаних правових норм, заборона прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі перевірки призначеної відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК, поширюється виключно на ті випадки, коли кримінальне провадження порушено відносно посадових осіб платника податків, щодо якого призначена перевірка та предметом кримінального провадження є податки та/або збори.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на такий зміст правового регулювання наведених норм, зробив висновок про порушення ДПІ пункту 86.9 ст. 86 ПК, застосувавши норму цього пункту у редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503, яка не містила обмежень щодо кола осіб та предмету кримінального провадження і яка не була чинною на дату призначення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити, скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко