Ухвала суду № 66270683, 03.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 квітня 2017 року м. Київ К/800/9833/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа - Миколаївська міська рада , ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов'язати знести самочинно збудовану прибудову літ.А2-1 площею забудови 28,3 м. кв. за адресою: м.Миколаїв, пров.Весняний, 10.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовану прибудову - літ.А2-1 площею забудови 28,3 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 скасовано. Провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та рішення суду першої інстанцїї залишити в силі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.04.2014 встановлено, що за адресою пров.Весняний,10 будівельні роботи проведено власними силами. Згідно із рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.06.2006 ОСОБА_1 належить 44/200 частки домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1. Встановлено самовільне виконання будівельних робіт з реконструкції житлового будинку, а саме: будівництво нежитлової прибудови літ.А2-1 площею забудови 28,2 м. кв., що є порушенням ст.34 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності». На момент перевірки будівельні роботи з реконструкції житлового будинку завершені, об'єкт експлуатується, чим порушено п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»- експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

За наслідками перевірки 07.04.2014 відповідачу видано припис № 94 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом оформлення відповідних документів на об'єкт: «Реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1» у порядку встановленому чинним законодавством.

Постановою про адміністративне правопорушення № 76 від 18.04.2014 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено штраф в сумі 850 грн.

Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 04.03.2015 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил. В ході перевірки було встановлено, що станом на 04.03.2015 ОСОБА_1 не оформлено відповідних документів дозвільного характеру, які дають право експлуатувати реконструйований житловий будинок за адресою: м. Миколаїв, пров. Весняний,10, тобто не виконані вимоги п.1 припису від 07.04.2014 №94, що є порушенням п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ №553 від 23.05.2011.

Приписом № 50 від 04.03.2015 відповідача було зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом приведення самочинно реконструйованого житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, у стан, який передував до самочинного виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами субєктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом субєктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням субєкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва обєкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого обєкта та компенсацію витрат, пов"язаних з таким знесенням.

Разом з цим у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких обєкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий обєкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобовязана відшкодувати витрати, ;повязані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З урахуванням норм частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що спір за позовом ДАБІ про зобовязання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов"язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.11.2016 (справа №802/1318/15-а).

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа - Миколаївська міська рада , ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз