Ухвала суду № 66269716, 24.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 р. № 876/1425/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/4164/16 за позовом Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блейд Транс» про стягнення заборгованості з рахунків у банках, -

В С Т А Н О В И В:

28.11.2016 Личаківська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі-ОДПІ) звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Блейд Транс» (далі Товариство), просила стягнути з відповідача на користь державного бюджету України грошові кошти в розмірі 415 858 грн. з рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ухвалою Львівського окружного суду від 17.01.2017 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного суду від 17.01.2017 і направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до положень п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно даних зворотного боку облікової картки податковий борг у відповідача виник у грудні 2013, а позов про стягнення подано у листопаді 2016, тобто у межах строку встановленого законом.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що строк, визначений п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України для звернення контролюючого органу до адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача узгодженого грошового зобовязання з податку на додану вартість слід відраховувати з моменту винесення Львівським апеляційним адміністративним судом постанови від 11.04.2013, якою скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 у справі № 2а-12253/11/1370 та залишено в силі податкове повідомлення-рішення №0001792300/15489 від 21.06.2011. Позивач звернувся з позовом до суду лише 28.11.2016 року, тобто зі спливом 1095-денного строку, що визначений п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту або ж суб'єкт владних повноважень має право звернутися до суду для реалізації владних повноважень. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Згідно з пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.102.1. ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому у числі й винесення податкової вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи ОДПІ на підставі акта перевірки №964/151/23-121/35621156 від 01.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001792300/15489 від 21.06.2011, яким збільшено суму грошового зобовязання ТзОВ «Блейд Транс» з податку на додану вартість на суму 415 856,00 грн.

Товариство із вказаним податковим повідомленням-рішенням не погодилося, оскаржило його до Львівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.56.18. ст.56 Податкового Кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 у справі №2а-12253/11/1370 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001792300/15489 від 21.06.2011.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 у справі №2а-12253/11/1370 скасовано та в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Вказане рішення в суді касаційної інстанції не оскаржувалось.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 набрала законної сили з моменту її проголошення, а відтак, грошове зобовязання, визначене у податковому повідомленні-рішенні №0001792300/15489 від 21.06.2011 на суму 415856,00 грн., набуло статусу узгодженого з 11.04.2013.

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, враховуючи рішення суду апеляційної інстанції, яким залишено в силі податкове повідомлення-рішення №0001792300/15489 від 21.06.2011, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме винесення рішення судом апеляційної інстанції у справі №2а-12253/11/1370 є моментом виникнення підстав для звернення до адміністративного суду в порядку ст.20 Податкового кодексу України та початком перебігу 1095-денного строку, встановленого п.102.1. ст.102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, підставами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідним вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 6 грудня 2016 року (справа п/800/9/16) зазначено, що у розумінні статті 100 КАС України поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В апеляційній скарзі та поясненнях, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що строк звернення з позовом до адміністративного суду слід відраховувати з моменту внесення у грудні 2013 року податкового боргу відповідача до облікової картки платника податків.

Однак вказане покликання апелянта, на переконання суду апеляційної інстанції, є необґрунтованим, оскільки грошове зобовязання Товариства з податку на додану вартість набуло статусу узгодженого з дня набрання судовим рішенням законної сили, а саме з 11.04.2013, що відповідає положенням ст.56 Податкового Кодексу України, тоді як норми податкового законодавства України не ставлять початок перебігу строку звернення контролюючого органу до суду із позовом про стягнення узгодженого грошового зобовязання у залежність від дати внесення податкового боргу відповідача до облікової картки платника податків.

Окрім того, безпідставними є також покликання апелянта на дату отримання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, оскільки з вказаного рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що представник контролюючого органу брав участь у засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду, відтак, контролюючому органу було відомо про існування такого судового рішення.

Водночас, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача зазначено, що дані внесені до облікової картки платника податків лише у грудні 2013 року у звязку з зміною посадових осіб контролюючого органу, які здійснювали моніторинг стану Товариства, однак суд апеляційної інстанції зауважує, що неналежне виконання посадовими особами контролюючого органу покладених на них обовязків, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 протии Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 лютого 1993 року у справі «Добертен проти Франції» зазначив, що за пунктом 1 статті 6 Конвенції держави-учасниці Ради Європи повинні організувати свою судову систему у такий спосіб, щоб їх суди і трибунали виконували кожен свою функцію, притаманну їм.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що враховуючи істотний пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність відповідних та достатній документів для визнання причин пропуску поважними, наявні підстави для застосування процесуальних наслідків, передбачених ст.100 КАС України, а саме - залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду у звязку із поданням позову після закінчення строків звернення до адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/4164/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Ухвали складено 27.04.2017р.