Ухвала суду № 66269661, 24.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 р. № 876/2639/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №807/943/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

27.07.2016 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі ОДПІ) просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0021471301 від 13.07.2016.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до податкового кредиту фізичних осіб субєктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість по митних деклараціях у звязку з імпортуванням на митну територію України основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. Право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі субєкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами субєкта господарювання фізичної особи. Вказує, що Цивільним кодексом України не визначено такого субєкта права власності як фізична особа підприємець, а тому транспортні засоби не можуть бути у приватній власності фізичної особи підприємця. При проведенні перевірок та складанні акта перевірок встановлено, що позивачем факт використання транспортного засобу у власній господарській діяльності не підтверджується жодним первинним документом. Таким чином, вважає, що до податкового кредиту фізичної особи субєктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у звязку з придбанням транспортних засобів та напівпричепів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, а також їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, з 21.06.2016 по 24.06.2016 Мукачівською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2І з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2016 року, за результатами якою складено акт від 04.07.2016 №2021/1301/НОМЕР_1 (а.с.13-25), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.200.1, пп. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 171 515 грн. по декларації за квітень 2016 року.

На підставі вказаного акта перевірки ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення від 13.07.2016 №0021471301 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 171 515,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 85 757,50 грн. (а.с.26)

Вважаючи висновки акта перевірки безпідставними, а прийняте за наслідками акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, ФОП ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на виникнення спірних правовідносин, (далі ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. «в» п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту «а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 ПК України)

Згідно з пп. «б» п.204 ст.200 ПК України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з актом перевірки від 04.07.2016 №2021/1301/НОМЕР_1 перевіркою відображених за рядком 10.1 розділу II податкових декларацій з ПДВ за період квітень 2016 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив проведення операцій з купівлі транспортних засобів, а саме: - Напівпричіп 3-хвісний, бортовий, тентовий для перевезення вантажів: марки KOGEL модель SN 24 тип S24-1 варіант CVI, версія 3Е11 шасі WK 0S0002400192218 рік випуску 2016; - Напівпричіп 3-хвісний, бортовий, тентовий для перевезення вантажів: марки KOGEL модель SN 24 тип S24-1 варіант CVI, версія 3Е11 шасі WK 0S0002400192221 рік випуску 2016.

Як вбачається з письмових заперечень на адміністративний позов та апеляційної скарги, висновок щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень 2016 року контролюючим органом зроблено на підставі того, що придбані позивачем транспортні засоби зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст.325 Цивільного кодексу України та Постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Суд апеляційної інстанції вважає вказані покликання необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до положень пп.14.1.139 п.14.1 ст.14 ПК України особа для цілей розділу V цього Кодексу (Податок на додану вартість) є, зокрема, фізична особа - підприємець, яка або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку, або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість, або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість.

Згідно з ч.1 ст.325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» №1388 від 07 вересня 1998 року встановлено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, юридичний статус «фізична особа підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №02Р/16 від 19 лютого 2016 року та Додатку №1 до нього укладеного між КOGEL Тгаіlег GmbH & Co. KG (Продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Поокупець), позивач придбав 1 новий тентований напівпричіп 3-хвісний, бортовий, для перевезення вантажів: марки KOGEL, модель SN 24, тип S24-1, варіант CVI, версія 3Е11 шасі WK 0S0002400192218 рік випуску 2016 (а.с.39-44).

Відповідно до договору купівлі-продажу №04Р/16 від 29 лютого 2016 року та Додатку №1 до нього укладеного між КOGEL Тгаіlег GmbH & Co. KG (Продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Покупець), позивач придбав 1 новий тентований напівпричіп 3-хвісний, бортовий, для перевезення вантажів: марки KOGEL, модель SN 24, тип S24-1, варіант CVI, версія 3Е11, шасі WK 0S0002400192221 рік випуску 2016 (а.с.45-50).

Згідно митних декларацій форми МД-2 від 14.04.2016 ПП ОСОБА_2 за транспортні засоби напівпричепи для перевезення вантажів, марка 3-хвісний, бортовий, тентовий для перевезення вантажів: марки KOGEL, модель SN 24, тип S24-1 варіант CVI, версія 3Е11, сплатив митні платежі (а.с.56-59), що стверджується платіжним дорученням №396 від 14.04.2016 на загальну суму 226000,00 грн., а також платіжними дорученнями в іноземній валюті на придбання таких транспортних засобів від 04.03.2016 №234 та від 10.03.2016 року №254(а.с.53-55).

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу вказані напівпричіпи під номерами АО4875ХХ та АО5741ХХ зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с.51-52).

Таким чином, сам по собі факт реєстрації транспортних засобів на фізичну особу, а не на фізичну особу-підприємця, не позбавляє останнього права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в ціні придбаних транспортних засобів, що використовуються в його господарській діяльності. Норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в т.ч. і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Водночас, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту субєктом господарювання фізичною особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, при ввезенні на митну територію України товарів є не лише взяття на облік такого майна в якості основних фондів, а й подальше використання таких в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такої особи платника податку. При цьому нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В свою чергу, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3).

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вказано в акті перевірки фактичний вид діяльності позивача: 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_2 є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні ст.ст.14, 180 ПК України та зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчисленні і сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ, в зв'язку з чим при придбанні транспортних засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області №0021471301 від 13 липня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №807/943/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Ухвали складено 28.04.2017р.