Ухвала суду № 66269642, 26.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 рокуЛьвівСправа№ 876/1716/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просив визнати неправомірними та незаконними дії Нововолинського МВ ДВС щодо винесення постанови ВП № 52781533 від 01 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та скасувати вищевказану постанову.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що постановою заступника начальника Нововолинського МВ ДВС ОСОБА_2 від 29 грудня 2015 року закінчено виконавче провадження, матеріали виконавчого провадження № 22770856 разом із постановою від 04 листопада 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору передано до Залізничного ВДВС м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а тому відповідно до приписів ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач не мав підстав для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, апелянт подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 листопада 2013 року заступник начальника ВДВС Нововолинського МУЮ ОСОБА_3 на підставі ст.28 Закону України Про виконавче провадження виніс постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 15207,19 грн. у виконавчому провадженні ВП №22770856 з примусового виконання виконавчого листа №2-710, виданого 11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь АТ УкрСиббанк 152071,93 грн. боргу за договором про надання споживчого кредиту №11037607000 від 11 вересня 2006 року.

29 грудня 2015 року заступник начальника ОСОБА_2 винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №22770856, в якій зазначено, що на адресу Нововолинського МВ ДВС надійшов лист представника стягувача - ТОВ Довіра та Гарантія (ухвалою Нововолинського міського суду від 10 вересня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ УкрСиббанк на ТОВ Довіра та Гарантія) з клопотанням про направлення матеріалів виконавчого провадження відповідно до вимог ст.20 Закону України Про виконавче провадження до Залізничного ВДВС м.Львова, оскільки місцем знаходження заставного майна є м.Львів, вул.Городоцька, 355, у звязку із чим на підставі п.10 ч.1 ст.49 вказаного Закону виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-710, виданого 11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом закінчено.

Листом Нововолинського МВ ДВС №17816 від 29 грудня 2015 року постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2015 року, винесену у звязку із направленням за належністю виконавчого документа, разом з матеріалами виконавчого провадження (у т.ч. постановою про стягнення з боржника виконавчого збору) направлено до Залізничного ВДВС м.Львів

08 лютого 2016 року головний державний виконавець Залізничного ВДВС м.Львова ОСОБА_5 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50082676 з виконання виконавчого листа №2-710, виданого 11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 боргу в сумі 152071,93 грн. на користь ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія.

27 вересня 2016 року головний державний виконавець Залізничного ВДВС м.Львова ОСОБА_5, керуючись п.10 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження, винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №52129793 з примусового виконання постанови №22770856, виданої 04 листопада 2013 року ВДВС Нововолинського МУЮ про стягнення з ОСОБА_1 15207,19 грн.

Листом від 27 вересня 2016 року №14849В-17 Залізничний ВДВС м.Львова скерував до Нововолинського МВ ДВС постанову про закінчення виконавчого провадження від 27 вересня 2016 року, винесену у звязку з направленням за належністю виконавчого документа постанови № 22770856 від 04 листопада 2013 року, видано ВДВС Нововолинського МУЮ. Вказаний лист зареєстрований у Нововолинському МВ ДВС за вх.№ 4735/03-24/12.

01 листопада 2016 року заступник начальника Нововолинського МВ ДВС ОСОБА_2 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52781533 з виконання постанови № 22770856 ВДВС Нововолинського МУЮ від 04 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 15207,19 грн., винесеної в межах виконавчого провадження № 22770856 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-710, виданого 11 серпня 2010 року Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь АТ УкрСиббанк 152071,93 грн. за договором про надання споживчого кредиту № 11037607000 від 11 вересня 2006 року.

Копія цієї постанови скерована ОСОБА_1 листом Нововолинського МВ ДВС від 01 листопада 2016 року №17285 та одержана ним 18 листопада 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовим конвертом.

08 листопада 2016 року заступник начальника Нововолинського МВ ДВС ОСОБА_2 винесла постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою виконавче провадження №52781533 з примусового виконання постанови № 22770856, виданої 04 листопада 2013 року ВДВС Нововолинського МУЮ, приєднане до зведеного виконавчого провадження №29987411.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору прийнята державним виконавцем правомірно, в межах повноважень та на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», яким встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункти 5-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2010 року Нововолинським міським судом Волинської області було видано виконавчий лист у справі № 2-710 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь АТ УкрСиббанк 152071,93 грн. боргу за договором про надання споживчого кредиту №11037607000 від 11 вересня 2006 року, по якому відкрито виконавче провадження ВП №22770856.

04 листопада 2013 року прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у звязку з невиконанням у наданий строк виконавчого листа.

Згідно з ч.1, 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 року, який діяв на час відкриття виконавчого провадження по виконавчому листі та прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, колегія судів звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» пов'язував обов'язок сплатити виконавчий збір не за здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, а лише за сам факт примусового виконання рішення, яке розпочинається з відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на момент прийняття постанови Залізничного ВДВС м. Львова від 27 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 52129793) виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно із ч.1 ст. 50 цього Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, завершене виконавче провадження з підстави направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби може бути розпочате знову.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова від 01 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору винесена на наступний день після надходження виконавчого документа за належністю з іншого органу державної виконавчої служби - із Залізничного ВДВС м.Львова (постанова від 27 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП №52129793 з примусового виконання постанови №22770856 від 04 листопада 2013 року ВДВС Нововолинського МУЮ про стягнення з ОСОБА_1 15207,19 грн, яка прийнята на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.5 ст.26 цього Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії суб'єкта владних повноважень - Нововолинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо винесення постанови ВП № 52781533 від 01 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є правомірними, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України про виконавче провадження, а тому відсутні підстави для скасування вищевказаної постанови.

При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

У спірних правовідносинах відповідач - Нововолинський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції діяв у межах наданих Законом України «Про виконавче провадження» повноважень, а відкриття виконавчого провадження по постанові про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору обумовлене фактом примусового виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта заявлені у клопотанні від 26 квітня 2017 року, про те, що ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 20 квітня 2017 року у справі №2-7/10 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-710, виданий Нововолинським міським судом Волинської області 11 серпня 2010 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_4 в користь АТ «УкрСиббанк» (правонаступник - ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія») 152071,93 грн. боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11037607000 від 11.09.2006 року у звязку з повним погашенням ОСОБА_1 кредитної заборгованості, оскільки така ухвала не вступила в законну силу, крім того, ці обставини не були предметом розгляду судом першої інстанції, і цей позов заявлений з інших підстав. Тому у звязку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що це не перешкоджає позивачу з цих підстав звернутися в суд з позовом.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.160, 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі № 803/1802/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

ОСОБА_6