Ухвала суду № 66269501, 27.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 рокуЛьвів№ 876/3943/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибачука А. І.,

суддів Багрія В. М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря Андрушківа І. Я.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року у справі № 803/78/17 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень рішень та вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3 М.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 18 січня 2017 року № 000012311, № 000013311, № 000016311, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18 січня 2017 року № 000014311 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 січня 2017 року № 000015311.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2015 році ним правомірно віднесено витрати щодо придбання обладнання у ТзОВ «ВК «Метсейл» до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість з його придбання до складу податкового кредиту, оскільки він використовував таке обладнання в своїй господарській діяльності, зокрема, наданні послуг громадського харчування.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що ним правомірно винесено податкові повідомлення рішення № 000012311, № 000013311, № 000016311, рішення про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок № 000014311 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 000015311, оскільки позивач не отримував доходів від здійснення діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування у 2015 році, а тому ним протиправно було віднесено до складу валових витрат витрати щодо придбання обладнання у ТзОВ «ВК «Метсейл», а суми податку на додану вартість з його придбання до складу податкового кредиту та занижено суму військового збору і суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 зареєстрований Маневицькою районною державною адміністрацією Волинської області як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку у Маневицькому відділенні Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є, зокрема, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 вантажний автомобільний транспорт.

У період з 29 листопада 2016 року по 19 грудня 2016 року Маневицьким відділенням Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами вказаної перевірки Маневицьким відділенням Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області складено акт перевірки від 26 грудня 2016 року № 234/1301/НОМЕР_1, на підставі якого Головним управлінням Державної фіскальної служби у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 січня 2017 року № 000012311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 111872.52 грн, з яких на 74581.68 грн за основним платежем та на 37290.84 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 000013311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 112786.50 грн, з яких на 75191.83 грн за основним платежем та на 37597.50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 000016311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за військовим збором на суму 7049.13 грн, з яких на 5639.30 грн за основним платежем та на 1409.83 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок від 18 січня 2017 року № 000014311 на суму 997.56 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 січня 2017 року № 000015311 на суму 9975.50 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 111872.52 грн, з податку на додану вартість на суму 112786.50 грн, з військового збору на суму 7049.13 грн та з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на суму 9975.50 грн слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 177, пункту 198.3 статті 198, підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 7 та частини одинадцятої статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), а саме безпідставне віднесення витрат щодо придбання обладнання у ТзОВ «ВК «Метсейл» до складу валових витрат, внаслідок чого позивачем було занижено суму податку на доходи фізичних осіб, суму війського збору і єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а сум податку на додану вартість з придбання такого обладнання до складу податкового кредиту, внаслідок чого безпідставно завищено суму податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати повязані з придбанням обладнання у ТзОВ «ВК «Метсейл», а суми податку на додану вартість з придбання вказаного обладнання до складу податкового кредиту, оскільки він використовував таке обладнання в своїй господарській діяльності, зокрема, наданні послуг громадського харчування.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обовязкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обовязкове страхування життя або здоровя працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пунктів 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України обєктом оподаткування збором є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Платники збору зобовязані забезпечувати виконання податкових зобовязань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством не передбачено вимоги щодо обовязковості віднесення витрат понесених у зв'язку із здійсненням господарської діяльності саме до того періоду, в якому отримано доходи від здійснення такої діяльності. Визначальним чинником залишається повязаність цих витрат з господарською діяльністю фізичної особи підприємця.

Тобто у разі придбання товарно матеріальних цінностей з метою подальшого їх використання у виробництві в межах господарської діяльності фізична особа підприємець вправі включати до складу валових витрат витрати щодо придбання таких товарно матеріальних цінностей, а суми податку на додану вартість з їх придбання до складу податкового кредиту.

Як видно з матеріалів справи одним з видів діяльності ФОП ОСОБА_3 є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 серпня 2014 року № 26206327 позивач володіє на праві приватної власності комплексом по обслуговуванню населення.

07 квітня 2015 року між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТзОВ «ВК «Метсейл» (Постачальник) укладено договір поставки № 07-04-01, згідно з яким ТзОВ «ВК «Метсейл» зобовязувалось поставити ФОП ОСОБА_3 у встановлені строки товар - обладнання з нержавіючої сталі.

На виконання умов договору ТзОВ «ВК «Метсейл» поставило ФОП ОСОБА_3 обладнання (столи з бортами та полицями, стіл з бортом та отвором для збору відходів, стіл з мийкою та бортом, мийки 3-секційні з бортом, сушки, підставки під пароконвектомат, стелажі на 4 полиці, шпильку гастрономічну, електричну плиту, жарову поверхню, пароконвекційну піч, посудомийну машину, мясорубку, холодильну шафу, пристінну витяжку з жироуловлювачами, холодильний стіл) на загальну суму 451144. 07 грн, в тому числі податок на додану вартість 75190. 68 грн, що підтверджується специфікаціями № 150640, № 150641, видатковими накладними від 08 червня 2015 року № РН-06-0008, № РН-06-0009, від 14 липня 2015 року № РН-07-0035, № 07-0033, податковими накладними від 10 квітня 2015 року № 32, від 30 квітня 2015 року № 66, від 25 травня 2015 року № 37, № 38, від 29 травня 2015 року № 60, від 12 червня 2015 року № 17, від 22 червня 2015 року № 41, від 23 червня 2015 року № 44, від 10 липня 2015 року № 30.

Розрахунок між фізичною ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ВК «Метсейл» проведено у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 10 квітня 2015 року № 870, від 30 квітня 2015 року № 905, від 25 травня 2015 року № 969, № 970, від 29 травня 2015 року № 981, від 12 червня 2015 року № 1002, від 22 червня 2015 року № 1026, від 23 червня 2015 року № 1028, від 10 липня 2015 року № 1076.

Витрати ФОП ОСОБА_3 на придбання у ТзОВ «ВК «Метсейл» обладнання, яке за своїм призначенням є обладнанням, що може використовуватися для виготовлення продукції та надання послуг громадського харчування є витратами, що безпосередньо повязані з його господарською діяльністю, а відтак він вправі був відносити такі витрати до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість з його придбання до складу податкового кредиту.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильним.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року у справі № 803/78/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлено 28 квітня 2017 року.