Ухвала суду № 66269408, 26.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24299/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати незаконними дії Державної прикордонної служби України про прийняття до виконання доручення Генеральної прокуратури України від 03.06.2015 № 17/2-415 вих.-15;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 03.06.2015 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_2

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2015 близько 13-00 год. ОСОБА_2 мав намір вилетіти з аеропорту «Бориспіль» в м. Відень (Австрія), куди, як пояснено представником позивача, завчасно планував поїздку та придбав квиток.

03.06.2015 в аеропорту «Бориспіль» працівники Державної прикордонної служби відмовили позивачу в перетині державного кордону України.

На адвокатський запит першим заступником голови Державної прикордонної служби України листом від 07.07.2015 №0.14-7382/0/6-15 надано відповідь про те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» молодшим лейтенантом ОСОБА_3 оформлено рішення від 03.06.2015 про відмову у перетинанні державного кордону України позивачу у зв'язку із наявністю в базі даних Державної прикордонної служби відомостей про заборону виїзду з України строком на 6 місяців на підставі доручення заступника генерального прокурора України Столярчука Ю.В. від 03.06.2015 вих. № 17/2-415вих.-15.

При цьому у зазначеному рішенні зауважено, що інформацію про підстави для віднесення позивача до зазначеної бази даних він може отримати у розпорядника інформації, що знаходиться в м. Києві по вул. Володимирській, 26.

З копії даного рішення вбачається, що від отримання примірника рішення від 03.06.2015 про відмову у перетинанні державного кордону України позивач відмовився, про що міститься відповідний запис.

Листом від 21.08.2015 №17/2/2-573 вих.-15 заступником генерального прокурора України повідомлено адвоката позивача про неможливість надання копії доручення про заборону виїзду з України ОСОБА_2, посилаючись на вимоги ст. 222 КПК України.

В той же час, як встановлено судом першої інстанції, з наявної у справі копії доручення від 03.06.2015 №17/2-415вих.-15, наданого голові Державної прикордонної служби України заступником генерального прокурора України Столярчука Ю.В., управлінням спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42014000000000368 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190 КК України.

В рамках вказаного провадження 12.05.2015 до Верховної Ради України генеральним прокурором України внесено подання про надання згоди на притягнения до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України.

За результатами розгляду вказаного подання Верховною Радою України 03.06.2015 ухвалено рішення щодо надання згоди на притягнення народного депутата України ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

На даний час, як зазначено у дорученні, органом досудового розслідування вживаються заходи щодо виклику народного депутата України ОСОБА_2 для проведення із ним слідчих дій. До вручення ОСОБА_2 повідомлення про підозру він є свідком кримінальному провадженні та відповідно до ст. 66 КПК України зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду.

Після вручення рішення щодо повідомлення ОСОБА_2 про підозру, він отримає статус підозрюваного та відповідно до ст. 42 КПК України зобов'язаний прибувати за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; виконувати обов'язки, покладені на нього рішення про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Зважаючи на необхідність забезпечення процесуальних рішень у кримінальному провадженні у відповідності до вимог чинного законодавства заступник генерального прокурора у згаданому дорученні від 03.06.2015 № 17/2-415 вих.-15 просив голову Державної прикордонної служби України вирішити питання щодо заборони виїзду за межі території України ОСОБА_2, при цьому строк здійснення контролю становить 6 місяців.

03.06.2015 уповноваженою особою Державної прикордонної служби України молодшим лейтенантом ОСОБА_3 виявлено наявність в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про заборону позивачу виїзду з України.

Вважаючи дії та рішення протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній за їх захистом звернувся з ланим позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що під час прийняття до виконання надісланого доручення Генеральної прокуратури України орган Державної прикордонної служби діяв в межах повноважень, оскільки доказів на спростування викладених у дорученні Генеральної прокуратури України обставин, які б підтверджували відсутність на час спірних правовідносин фактичних підстав для обмеження виїзду позивача з України останнім не надано, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що дії Державної прикордонної служби України щодо прийняття до виконання доручення Генеральної прокуратури України від 03.06.2015 є протиправними, що свідчить і про протиправність рішення від 03.06.2015 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_2

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (в чинній на час спірних правовідносин редакції) встановлено, що на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Пунктом 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань серед іншого покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначено Законом України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль».

Згідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонним контролем визначається державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон (ч. 2 Закону України «Про прикордонний контроль»).

Пунктом 1 ч. 3 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.

Згідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль включає: перевірку документів (п. 1); виконання доручень правоохоронних органів України (п. 3 );

Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів та вантажів здійснюються: 1) у пунктах пропуску через державний кордон; 2) поза пунктами пропуску у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті; 3) на території суміжних держав у порядку, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Так, зокрема, паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль»).

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон (ч. 2).

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон (ч. 3).

Паспортні та інші документи осіб перевіряються в кабінах паспортного контролю, на смугах руху транспорту, у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску через державний кордон чи безпосередньо в транспортних засобах (ч. 4).

В той же час положеннями ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт (ч. 1).

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 2).

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом (ч. 3).

Закон України від 21.01.1994 № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (в чинній на час спірних правовідносин редакції) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну (ч. 1). На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається (ч. 2).

В той же час, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.

Так, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань;

6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

8) щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі;

9) він перебуває під адміністративним наглядом міліції - до припинення нагляду.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті (ч. 2).

Громадянин України, який має паспорт, у разі, коли існують обставини, що обмежують відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право його виїзду за кордон, зобов'язаний здати свій паспорт на збереження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, повертається у 10-денний термін з моменту звернення громадянина або його законного представника (ч. 3).

Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами, уповноваженими на те посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, та консульською службою України (ч. 4).

У разі повернення громадянину України тимчасово затриманого (вилученого) паспорта у межах терміну його дії державне мито не справляється (ч. 5).

Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 №724) (в чинній на час спірних правовідносин редакції) (далі - Правила № 57).

Так, зокрема, згідно до п. 12 цих Правил для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Пунктом 13 Правил № 57 встановлено, що під час здійснення прикордонного контролю уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону використовують бази даних Держприкордонслужби про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені та втрачені паспортні документи, а також інші передбачені законом бази даних. Інформація про громадян, яким уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби або Головою Державної прикордонної служби надано дозвіл на перетинання державного кордону, вноситься до відповідної бази даних.

Під час здійснення прикордонного контролю уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону відповідно до Закону України "Про прикордонний контроль" за результатами оцінки ризиків проводять опитування громадян, які перетинають державний кордон (п. 14).

У відповідності до п. 15 Правил №57 на підставі рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду), прийнятого відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону відмовляє громадянину у перетинанні державного кордону, про що виносить обґрунтоване письмове рішення із зазначенням причин відмови, один примірник якого видається громадянинові.

Тимчасове затримання або вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон чи проїзного документа дитини на виконання рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду) здійснюється уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону у порядку, визначеному пунктами 24 і 25 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231 (ЗП України, 1995 року, № 6, ст. 158; Офіційний вісник України, 2004 року, № 12, ст. 752).

Підроблені, недійсні паспортні документи або такі, що належать іншим особам, або використовуються для вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення тимчасово затримуються або вилучаються уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону. Після прийняття рішення уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у перетинанні державного кордону тимчасово затримані чи вилучені паспортні документи надсилаються відповідному правоохоронному органу або органу, який їх видав (п. 16).

Рішення уповноваженого законом державного органу про тимчасову відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду) та тимчасове затримання або вилучення паспортного документа уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону може бути оскаржене громадянином в установленому законом порядку (п. 17).

В той же час механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон (далі - доручення) визначено Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280 (далі - Порядок № 280).

Згідно до п. 2 цього Порядку уповноважені державні органи під час надання, а Держприкордонслужба під час виконання доручень керуються Конституцією та законами України і цим Порядком.

Доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом (п. 3).

Доручення надсилаються на адресу органу Держприкордонслужби, визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - орган Держприкордонслужби) (п. 4).

Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо заборони виїзду з України осіб, яких за рішенням слідчого судді, суду тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі тих, до яких застосовано запобіжний захід, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, за умовами якого передбачено таке обмеження; (абз. 3 п. 5).

Доручення оформляються на бланку за формою згідно з додатком за підписом Генерального прокурора України, прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, мм. Києва та Севастополя (на правах обласних), спеціалізованих прокуратур на правах обласних, міжрайонних прокурорів, прокурорів міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур або їх заступників (абз. 8 п. 6).

Разом з тим, згідно до п. 14 Порядку № 280 орган Держприкордонслужби не приймає доручення до виконання у разі, коли:

- воно не стосується питань, зазначених у пункті 5 цього Порядку;

- його виконання призведе до порушення вимог законодавства та прав людини;

- до доручення про заборону в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства не додано копії відповідної постанови, винесеної посадовою особою уповноваженого державного органу;

- до доручення про заборону виїзду з України не додано копії рішення слідчого судді, суду;

- до доручення про розшук у пунктах пропуску осіб, оголошених у розшук відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, не додано копії ухвали суду чи постанови слідчого або прокурора;

- відомості про особу не зазначені у повному обсязі;

- не зазначено спосіб інформування уповноваженого державного органу чи його посадової особи про хід виконання доручення;

- доручення надійшло за підписом посадової особи, не зазначеної у пунктах 6 і 7 цього Порядку, або без погодження з МЗС відповідно до пункту 10 цього Порядку.

Забороняється відмовляти у виконанні доручень з підстав, не передбачених цим пунктом.

Про відмову у виконанні доручення посадова особа органу Держприкордонслужби інформує уповноважений державний орган, який надав доручення, із зазначенням причини (п. 15).

Доручення достроково знімається з контролю органом Держприкордонслужби у разі надходження повідомлення про його відкликання за підписом посадової особи, яка підписала доручення, або посадової особи вищого рівня, зазначеної у пунктах 6 і 7 цього Порядку (п. 16).

Виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України (п. 17).

Відповідно до міжнародних договорів України із суміжними державами про здійснення спільного прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон Держприкордонслужба може проводити обмін з прикордонними службами таких держав інформацією про осіб, стосовно яких надано доручення щодо обмеження їх права виїзду за межі держави проживання (перебування) (п. 18).

Порядок дій уповноважених службових осіб Держприкордонслужби у разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення, визначаються законодавством (п. 19).

У разі відмови особі у перетинанні державного кордону у зв'язку з виконанням доручення, наданого згідно з абзацами другим - третім пункту 5 цього Порядку, уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону оформляється відповідно до статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» рішення про відмову у перетинанні державного кордону (п. 20).

В той же час, окрім наведених вище документів, колегією суддів досліджено копію постанови про оголошення розшуку підозрюваного від 04.06.2015 за підписом начальника другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.

Так, відповідно до цієї постанови начальник другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України радником юстиції ОСОБА_5, розглянувши матеріали кримінального провадження № 42014000000000368, встановив, що Головним слідчим управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42014000000000368 від 08.05.2014.

В рамках вказаного провадження, 12.05.2015 до Верховної Ради України генеральним прокурором України внесено подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_2.

На даний час, за змістом вказаної постанови, у кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Органом досудового розслідування, як зазначено у постанові, вживаються заходи щодо виклику ОСОБА_2 для проведення із ним слідчих (процесуальних) дій, а саме вручення письмового повідомлення про підозру, разом з цим на даний час місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, і є підстави вважати, що останній переховується від органу слідства.

Отже, враховуючи те, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_2 невідоме, керуючись ст.ст. 40, 110, 281 КК України постановлено:

« 1. Оголосити розшук підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, є народним депутатом України VIII скликання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 13.05.1996 року.

2. Здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_2 доручити Службі безпеці України.

3. Копію постанови направити прокурору.»

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час прийняття до виконання надісланого доручення Генеральної прокуратури України орган Державної прикордонної служби діяв в межах повноважень.

Також, враховуючи правомірність дій Державної прикордонної служби щодо прийняття до виконання доручення Генеральної прокуратури України, колегія суддів вважає, що рішення від 03.06.2015 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України ОСОБА_2 винесено правомірно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.