Постанова № 66268979, 27.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2017 р. Справа № 922/6450/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О. В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2017 від 1/0/45-17)

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 01.05.2015)

третьої особи ОСОБА_1 (довіреність від 05.01.2017 від 08-11/32/2-17)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№657 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2017 у справі №922/6450/15

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Харківська міська рада, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Олександр і В, м. Харків

про спонукання до укладення договору,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року позивач, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про спонукання замовника будівництва ТОВ Фірма «Олександр і В» до укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, редакція якого наведена у позовній заяві (а.с. 11-13 т.1).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2016 у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Вищим господарським судом України зазначено, що судами не з'ясовано власника або користувача земельної ділянки за вказаною адресою, власника приміщення. Судами не звернуто увагу, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, код 1230.1 включає торгові центри, універмаги, магазини є підкласом класу 1230- будівлі торговельні.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2017 у справі №922/6450/15 (суддя Шарко Л.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог про спонукання ТОВ фірми Олександр і В укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради в редакції, наведеної позивачем у позовній заяві (а.с. 11 т.1).

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради з вказаним рішенням не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2017р.

22.03.2017 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 3140).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 розгляд справи відкладено на 27.04.2017.

21.04.2017 від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №4377).

26.04.2017, у звязку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., відповідно до протоклу зміни складу колегії суддів, для розгляду даної справи сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні 27.04.2017 представник позивача просила скасувати оскаржуване рішення, навела доводи в обґрунтування апеляційної скарги, як представник третьої особи, зазначила, що доводи позивача підтримує в повному обсязі. Представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до Декларації про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБУ у Харківській області 30.12.2014 під №ХК142143620021, ТОВ Фірма «Олександр і В» проведено реконструкцію нежитлового приміщення першого поверху по пр. 50 річчя СРСР (нова назва ОСОБА_3), 46 в місті Харкові під розміщення магазину продовольчих товарів, код об'єкта 1230.1; ІІ категорія складності. Загальна площа обєкту 615,9 кв.м., що включає приміщення 1-го поверху №1, №22, №23, №27, №34, №36, №38, №41, №43, №44, №45, №50 ХVII) (а.с. № 19-21).

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, код 1230.1 включає торгові центри, універмаги, магазини є підкласом класу 1230- будівлі торговельні.

Згідно даних декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 1052810,00 грн., у тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи 763,25 тис. грн. та витрати на машини, обладнання та інвентар 289560,00 грн.

Позивач зазначає, що після введення в експлуатацію нежитлового приміщення першого поверху по пр. 50 річчя СРСР, 46 в місті Харкові, відповідач із пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в порядку ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не звертався.

13 лютого 2015 року, листом № 100/0/154-15 (а.с. № 24), який надіслано відповідачу 17 лютого 2015 року, позивач просив відповідача звернутися до нього із заявою про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова в порядку ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

23 березня 2015 року, листом № 263/0/124-15 (а.с. № 26), позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у зв'язку з реконструкцією нежитлового приміщення першого поверху по пр. 50 річчя СРСР, 46 в місті Харкові. Зазначений лист-пропозиція надіслана відповідачу 25 березня 2015 року.

Запропонованим позивачем проектом договору кошторисну вартість обєкта будівництва визначено в сумі 6581507,40 грн., а розмір пайової участі визначено в сумі 723965,81 грн. (проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та розрахунок величини пайової участі при реконструкції нежитлових приміщень першого поверху по пр. 50 річчя СРСР, 46 під розміщення магазину продовольчих товарів (а.с. № 28-29).

Підставою для звернення позивача з даним позовом стало неукладання відповідачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, та відповідно не сплата відповідачем пайового внеску.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що на відповідача не розповсюджуються ознаки статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник будівництва є фізична або юридична особа, що має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому порядку відповідну заяву.

Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соці альної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно із частиною 5 статті 40 цього Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Частиною 9 статті 40 цього Закону визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 ро бочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частина ми за графіком, що визначається договором.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 №804 затверджено Порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок).

Відповідно до п.1.2. Порядку порядок визначає умови та встановлює процедуру залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі (внеску) у розвитку інфраструктури замовниками будівництва на території м. Харкова.

Відповідно до пункту 1.3. Порядку, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4. Порядку).

За приписами пункту 1.5. Порядку, пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Згідно з пунктом 1.6. Порядку, під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а під об'єктами будівництва будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси, замовник будівництва фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку (ділянки) та яка має намір здійснити будівництво або змінити обєкт будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані обєкта будівництва.

Також приписами вказаного Порядку передбачено вчинення замовником та Харківською міською радою поетапних дій, які передують залученню особи до пайової участі у розвитку інфраструктури міста, як то: отримання дозвільної документації на проведення будівельних робіт на земельній ділянці, що знаходиться у власності або користуванні замовника, укладення попереднього договору щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста, обовязкового введення закінченого будівництвом обєкту в експлуатацію, укладення основного договору.

Проте, вказані дії не проведені та не могли бути проведеними з боку як позивача так і відповідача, оскільки останній, по-перше, не є власником або користувачем земельної ділянки, а по-друге, відповідачем здійснено реконструкцію частини приміщення існуючої забудови без зміни її геометричних меж, тобто прибудова або добудова існуюючої будівлі відповідачем не проводилась.

Порядок забудови території визначено ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень, під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій, відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки, відповідно до вимог містобудівної документації.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 затверджено Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються. Пунктом 25 Переліку визначено, що, під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.

Згідно ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, з огляду на зазначені норми права, вбачається, що законодавством передбачено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом перерахування коштів пайової участі, лише суб'єктам містобудування, яким притаманні певні ознаки (тобто суб'єкт з чітко визначеними ознаками, які мають суттєве юридичне значення), а саме - власник або користувач земельної ділянки, який, у свою чергу, має намір здійснити забудову території.

Як зазначалось, замовником - ТОВ «Александр і В», здійснено реконструкцію частини приміщення на 1-му поверху будівлі за адресою: м. Харків, проспект Льва Ландау (стара назва 50-річчя СРСР), 46, загальною площею 615,9 кв.м.

Позивачем надано до матеріалів справи довідку (а.с. № 78-81 т.2), в якій міститься інформація про те, що власником приміщень 1-го поверху в літ. «А-5» №1-:-47, 49-:-64 загальною площею 838 кв.м. будівлі за адресою: м. Харків, проспект Льва Ландау, 46 є ТОВ «Господар 2015», орендар приміщень 1-го поверху в літ. «А-5» №1-:-47, 49, 50, загальною площею 529,7 кв.м. за вказаною адресою ТОВ «Олександр і В».

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Олександр і В» не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Льва Ландау, 46. Відповідно, відсутність у відповідача цивільних прав на земельну ділянку, на якій розташований спірний обєкт, не надає останньому права її забудови.

Зважаючи на те, що ТОВ фірма «Олександр і В» не є власником спірного приміщення 1-го поверху будівлі за адресою: м. Харків, проспект Льва Ландау, 46, не є також ані власником земельної ділянки за цією адресою, ані її користувачем, ТОВ «Олександр і В» не є замовником в розумінні частини 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки останній не здійснював та не міг здійснювати забудову земельної ділянки.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Олександр і В» на праві користування спірним приміщенням здійснив реконструкцію саме частини приміщення першого поверху 5-ти поверхової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі.

Зазначене підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Департаментом ДАБУ 20.12.2014 та Експлікацією внутрішньої площі будівлі (літ. «А») за адресою: м. Харків, проспект Льва Ландау (стара назва 50-річчя СРСР), 46 (а.с. 91, 92 т.2), яка міститься у Інвентаризаційній справі на вказану будівлю, копію якої надано позивачем до матеріалів справи.

При цьому, ці роботи по реконструкції здійснювались не на земельної ділянці, та в результаті цих робіт по реконструкції на земельній ділянці не було зведено нову будівлю.

В п. 8 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дійсно вказано, що планування і забудова території - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає реконструкцію існуючої забудови та території.

З вищевикладеного вбачається, що в пункті 8 статті 2 вказаного Закону річ йде про реконструкцію забудови на земельної ділянці (перебудова, добудова існуючої будівлі, зніс старої будівлі та будівля нової ).

В частині 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також вказано, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівельної документації.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Отже, з системного аналізу зазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що реконструкція внутрішніх приміщень, які є складовою частиною об'єкта, без зміни зовнішньої конфігурації об'єкта по зовнішнім контурам фундаменту - не може вважатись забудовою земельної ділянки.

Як зазначалось, пунктом 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.

Частиною 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", визначено, що реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суб'єкт містобудування, який здійснює будівництво без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів, може взагалі не бути власником, або користувачем земельної ділянки. Таким чином, такому суб'єкту містобудування не притаманні ознаки замовника будівництва, які зазначені у частині 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В Декларації про готовність обєкта до експлуатації зазначено, що при реєстрації Декларації та визначенні питання щодо готовності обєкта до експлуатації, органам ДАБУ не надаються документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, зокрема, у разі реконструкції будівель без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

Зазначене також підтверджує відсутність у відповідача статусу замовника, у розумінні частини 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи, що відповідач здійснюючи реконструкцію частини нежитлових приміщень першого поверху 5-ти поверхової будівлі, фактично не здійснював забудову території у розумінні положень статті 40 вказаного закону, тому він не зобовязаний залучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, як замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки.

Крім того, необхідно зазначити, що приписами пункту 5 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва обєкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до п. 2.1.1 редакції договору, запропонованої позивачем, замовник зобовязаний перерахувати до бюджету м. Харкова кошти у розмірі 723965,81 грн., згідно з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова.

Відповідно до вказаного розрахунку (а.с. 29 т.1), загальна кошторисна вартість будівництва обєкту складає 6581507,40 грн. Вказана сума розрахована виходячи з площі обєкта - 615,9 кв.м. та опосередкованої вартості 1 кв.м. будівництва - 10686,00 грн., застосованої на підставі п. 3.6 Порядку.

Пунктом 3.6 вказаного Порядку передбачається, що у разі не надання замовником зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва обєкта або якщо загальна кошторисна вартість будівництва обєкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:

- показників опосередкованої вартості спорудження житла для Харківської області, розрахованої на останню дату до введення обєкта в експлуатацію для житлових будинків;

- опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на останню дату до введення обєкта в експлуатацію для нежитлових будівель та споруд;

- опосередкованої вартості будинків садибного типу, які споруджуються на території України, на останню дату до введення обєкта в експлуатацію для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових та дачних будинків.

Однак, приписами вказаного порядку не передбачено розмір опосередкованої вартості 1 кв.м. будівництва. Не надано позивачем інших доказів, які б підтверджували правомірність розміру опосередкованої вартості будівництва 1 кв.м. До того ж, позивачем не доведено на підставі яких вихідних даних виникла сума у розмірі 6581507,40 грн., приймаючи до уваги і те, що відповідачем не здійснювалось будівництво обєкту, а були проведені роботи з реконструкції частини приміщення.

Враховуючи наведене, розмір пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури, як істотної умови договору, позивачем визначено за відсутності правомірного обґрунтування цієї суми.

До того ж, колегія суддів враховує приписи статті зазначає, що 111-28 ГПК України стосовно обов`язковості висновків Верховного Суду України при розгляді справ, але ж, зазначає, що необхідною умовою у даному випадку є наявність такого висновку у подібних правовідносинах. До пояснень до апеляційної скарги позивачем надано постанову Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №908/312/16 для врахування її висновків при розгляду даної справи. Однак, предметом розгляду справи №908/312/16 є позов Запорізької міської ради про стягнення з відповідача суми збитків за неукладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя. Тому, вказана постанова не може бути прийнята колегією суддів до уваги при розгляді даної справи, оскільки Верховним Судом України у справі №908/312/16 надані відповідні висновки при оцінці фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, розглядаючи інші правовідносини, що склалися між сторонами.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не відповідають вимогам закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого, рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2017 у справі № 922/6450/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2017 у справі № 922/6450/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.04.17

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.