Постанова № 66268702, 25.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа№ 910/10651/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Артюхова М.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від позивача: Ващюк М.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_4 - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Миронюк Д.Д. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінком"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Укрінбанк" Білої Ірини Володимирівни

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16 позов задоволено, визнано іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010 року, укладеного між ТОВ "Технік Енерджі" та АТ "Український інноваційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Український інноваційний банк", такою, що припинена з 03.02.2015 року, визнано недійсним правочин (дії) ПАТ "Український інноваційний банк" з реєстрації за ним права власності на комплекс нежитлових будівель літ. "А" пл.1101,50 кв.м.; "Б" пл. 2538,9 кв.м.; "В" пл. 16,9 кв.м. та споруди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103), скасовано рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:19267932 від 11.02.2015 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ "Укрінком" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення Господарського суду м. Києва від 11 серпня 2016 року по справі № 910/10651/16 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до прийняття судом незаконного та необгрунтованого рішення.

Скарга обґрунтована тим, що на адресу ПАТ «УКРІНКОМ» ні ухвала, ні рішення суду у справі не надходили, інформація була йому не відома.

Судом не надано оцінку співмірності суми заборгованості за кредитним договором та не враховано, що за рахунок звернення стягнення на приміщення за адресою с. Селещина, Машівського району. Полтавської обл.. по вул. Хмельницького буд.6а ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «УКРІНБАНК») було погашено лише незначну частину заборгованості за кредитним договором в розмірі, що становить лише заставну вартість майна, при заборгованості за кредитним договором 116 331 693,79 гривень (як це зазначається в рішенні суду)

Своїм рішенням суд позбавив Відповідача права звернення стягнення на все майно, що перебувало в іпотеці, та обмежив таке право звернення стягнення лише на майно, що перебувало в іпотеці за одним із договорів забезпечення, а саме іпотечним договором від 29.12.2010 року. Судом не враховано, що забезпечувальне зобов'язання, має похідний характер, а не альтернативний основним, тому задоволення вимог Відповідача за обома іпотечними договорами не тягне подвійне стягнення за основним зобов'язанням. Проте, суд не дотримався вказаних вище положень та ухвалив незаконне та необгрунтоване рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя: Майданевич А.Г.,судді Гончаров С.А., Сулім В.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/10651/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.11.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, для розгляду справи №910/10651/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Розгляд справи було неодноразово відкладено.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.01.2017 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.02.17 року.

В судовому засіданні 22.02.2017 року оголошено перерву до 01.03.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.02.2017 року у зв'язку з перебування судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та оголошено перерву в судовому засіданні до 19.04.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.2017 року у зв'язку з перебування судді Михальської Ю.Б. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року у визначеному складі колегії суддів прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні, що відбулось 19.04.2017 року оголосила перерву до 25.04.2017 року.

Позивач, згідно з поданими до суду 14.11.2016 року додатковими поясненнями, просить апеляційний суд залишити без розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16 у зв'язку з тим, що суду не надані апелянтом належним чином засвідчені копії документів витребуваних судом.

Колегія суддів вказана клопотання до уваги не приймає, оскільки в подальшому апелянтом долучено до матеріалів справи належним чином засвідченні документи.

Відповідач, згідно з поданими до суду 16.01.2017 року додатковими поясненнями, зазначає про підстави для припинення провадження по справі у зв'язку з банкрутством позивача.

Позивач, згідно з поданим до суду 22.02.2017 року клопотанням, просить зупинити провадження по справі у зв'язку з тим, що від вирішення питання про законність рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які стосуються ПАТ "Укрінбанк", залежить подальший розгляд цієї справи, провадження у ній необхідно зупинити до розгляду Верховним судом України заяви Національного банку України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року у справі №826/1162/16.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Наведене клопотання позивача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено неможливість (зокрема, через наявність будь-яких перешкод) розгляду даної справи до вирішення справи №826/1162/16.

Відповідач, згідно з поданими до суду 22.02.2017 року додатковими поясненнями, зазначив про необгрунтовуваність висновків викладених в оскаржуваному рішенні та просить апеляційний суд задовольнити апеляційну скаргу від 14.09.2016 року на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі №910/10651/16.

Позивач, згідно з поданими до суду 22.02.2017 року додатковими поясненнями, просить апеляційний суд залишити без розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16 у зв'язку з тим, що апеляційна скарга підписана та подана особою без достатніх повноважень.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки довіреності на представників - ОСОБА_4 та ОСОБА_9 були видані позивачем - 05.12.2016. Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ Відповідача - 05839888, керівником з 23.11.2016 значиться ОСОБА_10, без наявності обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 58 Закону України «Про акціонері товариства» виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Відповідно до Статуту ПАТ «УКРІНКОМ» (п. 11.1.) та чинного законодавства України Голова Правління Відповідача без довіреності діє від імені Товариства, представляє інтереси Товариства у відносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності, вчиняє правочини від імені Товариства, видає від імені Товариства довіреності, тощо.

Відтак, доводи представника Позивача про відсутність повноважень у ОСОБА_10 на видачу довіреностей від ПАТ «УКРІНКОМ» на представників є такими, що не заслуговують на увагу.

Також, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в якій зазначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Апелянт, згідно з поданими до суду 28.02.2017 року письмовими поясненнями заперечив проти підстав залишення апеляційної скарги без розгляду викладених позивачем та просить задовольнити повністю апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРІНКОМ» на рішення Господарського суду м. Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16.

Відповідач, згідно з поданими до суду 01.03.2017 року запереченнями, зазначив про безпідставність обставин про зупинення провадження по справі.

Позивач, згідно з поданими до суду 01.03.2017 року додатковими поясненнями, зазначив щодо відсутності повноважень у Голови Правління ПАТ «УКРІНКОМ» ОСОБА_10, на підписання довіреностей на представників., у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без розгляду.

Відповідач, згідно з поданим до суду 18.04.2017 року відзивом зазначив, що право власності на нерухоме майно у Київській області було набуте ПАТ "Укрінбанк" у незаконний спосіб, а оскаржуване рішення у цій справі є законним та обґрунтованим, винесеним з повним та всебічним дослідженням всіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ "Укрінком", а рішення Господарського суд міста Києва від 11 серпня 2016 року у цій справі без змін.

Позивач, згідно з поданим до суду 19.04.2017 року клопотанням, просить апеляційний суд залучити до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 року у справі №914/3812/15.

Відповідач, згідно з поданим до суду 21.04.2017 року клопотанням, просить апеляційний суд прийняти та долучити до матеріалів справи матеріали згідно додатку, які підтверджують, на думку відповідача доводи викладені в апеляційній скарзі ПАТ "Укрінком".

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

18.05.2010 року між АТ "Український інноваційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрінбанк" (Банк) та ТОВ "Технік енерджі" (Позичальник) укладено кредитний договір №4683 (Кредитний договір), за умовам якого, з урахуванням наступних змін, внесених відповідними додатковими угодами, Банк надає позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в розмірі 61583863 грн на термін по 31.12.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, визначених договором та додатковими угодами.

З метою забезпечення виконання позивальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Технік енерджі" (іпотекодавець) укладено договори іпотеки від 29.12.2010 зі змінами і додатками, внесеними додатковими угодами, за умовами якого ТОВ "Технік енерджі" передало в іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі, загальною площею 2796,10 кв.м, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Машівський район, с.Селещина, вул. Хмельницького, буд.6-а; та від 03.11.2010 зі змінами і додатками, внесеними додатковими угодами, за умовами якого ТОВ "Технік енерджі" передало в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю літ "Г-2", площею 151,7 кв.м, комплекс нежитлових будівель та споруди - склад отрутохімікатів літ "А", площею 1101,5 кв.м, склад міндобрив літ "Б", площею 2537,9 кв.м, вагона літ "В", площею 16,9 кв.м та споруди, а також об'єкт нежитлової будівлі (складу) площею 2947,4 кв.м, що знаходяться за адресою : Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229.

Пунктами 3.2.1 вказаних договорів іпотеки, передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань забезпечених іпотекою згідно з цим договором іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до умов пунктів 6.1-6.5 договорів іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором ( втому числі у випадку прострочення платежів), іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає добровільну передачу іпотекодержателю предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені шляхом прийняття іпотекодержателем у разі згоди останнього та направлення іпотекодавцю письмового повідомлення про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором. Застереження, наведені у цьому пункті та докази направлення письмового повідомлення іпотекодавцю є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки (п.6.3).

Застереження, наведені у п.6.3 цього договору, за умови не укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, утворилась заборгованість перед банком.

Крім того, ухвалою господарського суду м. Києва від 27.08.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Технік енерджі", ухвалю того ж суду від 04.02.2015 року визнано кредитором та затверджено вимоги відповідача до позивача на суму 116331693,79 грн, з них забезпечені заставою майна боржника на суму 86761202,74 грн., які виникли на підставі кредитних договорів № 4683 від 18.05.2010 року та № 20105 від 25.05.2011 року та підтверджені рішеннями Господарського суду м. Києва від 09.10.2013 року у справі № 910/15032/13 та від 20.03.2013 року у справі № 910/2190/13.

Вказане підтверджує наявність заборгованості у позивача перед відповідачем, а також не заперечується представниками сторін.

Як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, зокрема інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявних в матеріалах справи Банк, на підставі іпотечних застережень 03.02.2015 року зареєстрував на себе право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2010 року (нерухоме майно в Полтавській області), а 10.02.2015 року зареєстрував на себе право власності на нерухоме майно в Київській області, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 03.11.2015 року.

Тобто Банк, в односторонньому порядку, на підставі п.п.6.1-6.5 договорів іпотеки звернув стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття права власності на предмети іпотеки.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання такою, що припинена з 03.02.2015 іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010, укладеного між сторонами, визнання недійсним правочину (дій) відповідача з реєстрації за ним права власності на комплекс нежитлових будівель літ. "А" площею 1101,50 ка.м; літ "Б", площею 2538,9 кв.м; літ "В", площею 1,9 кв.м та споруди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд.229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103, а також скасування рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дахно А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19267932 від 11.02.2015 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 03.02.2015 відповідач, за іпотечним застереженням на підставі іпотечного договору від 29.12.2010, у позасудовому порядку зареєстрував на ім'я банку право власності на нерухоме майно в Полтавській області. 10.02.2015 відповідач, за іпотечним застереженням на підставі іпотечного договору від 03.11.2010, у позасудовому порядку зареєстрував на ім'я банку право власності на нерухоме майно у Київській області.

Позивач зазначає, що оскільки позивач скористався позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, всі наступні вимоги, в силу положень п.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, відповідно, з 03.02.2015 припинилися зобов'язання позивача за кредитним договором, у зв'язку з чим припинились і зобов'язання за договором забезпечення - договором іпотеки від 03.11.2010. У зв'язку з викладеним у відповідача були відсутні підстави для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки від 03.11.2010 на предмет іпотеки (нерухоме майно у Київській області) за банком.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, після того, як позивач, скориставшись іпотечним застереженням, що містилось у іпотечному договорі від 29.12.2010, звернувши стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на вказаний предмет іпотеки реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за кредитним договором №4683, після чого всі наступні вимоги відповідача за вказаним кредитним договором є недійсними в силу положень ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, враховуючи, що після звернення стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2010 Банком, яке відбулося 03.02.2015 року, основне зобов'язання за кредитним договором припинилось, відповідно з вказаної дати є припиненою і іпотека за іпотечним договором від 03.11.2010 року.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання припиненою іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010 року, укладеного між сторонами з 03.02.2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, як встановлено судом відповідачем вчинено дію, спрямовану на набуття цивільних прав, зокрема права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03.11.2015 року, відповідно вказана дія відповідача є правочином у розумінні ст.202 ЦК України.

Разом з тим, враховуючи, що на час вчинення вказаного правочину (10.20.2015 року), іпотека за іпотечним договором від 03.11.2010 року була припиненою з 03.02.2015 року, у відповідача не було прав на вчинення згаданого правочину, отже вказаний правочин є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Крім того, у зв'язку з визнанням припиненою іпотеки за іпотечним договором від 03.11.2015 року та правочину щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за вказаним договором за Банком підлягає також скасуванню рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2015 року №19267932, вчинених на підставі вказаного договору та правочину.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", як на підставу правомірності звернення стягнення на предмети іпотеки по обом іпотечним договорам, згідно якої якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя, судом відхиляються, оскільки вказана стаття Закону визначає загальні підстави та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і у судовому порядку, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості звернути стягнення на предмети іпотеки за обома договорами у судовому порядку, як не був позбавлений при укладенні спірних договорів укласти лише один договір іпотеки, зазначивши в ньому обидва предмети іпотеки.

Також, відхиляються доводи відповідача щодо того, що звернення стягнення в позасудовому порядку не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України з підстав вже наведених вище. Звернення стягнення на предмет іпотеки та подальша реєстрація права власності на вказаний предмет іпотеки за заявою банку не є адміністративною послугою, що надається органами реєстраційної служби, а є правочином, крім того позивачем не оскаржуються дії державного реєстратора з огляду на невідповідність їх вимогам закону, а визнається недійсною дія відповідача, яка стала підставою для вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеллянта про те, що його належним чином про судові засідання по справі №910/10651/16 не повідомляли, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Як зазначалось, 12 лютого 2012 року №4452Л/І, з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Вказані вище акти, що опосередковували ліквідацію Відповідача, були оскаржені акціонерами ПАТ "Укрінбанк" у адміністративному суді.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016, позов акціонерів ПАТ "Укрінбанк" було задоволено, відповідні рішення суб'єктів владних повноважень визнані протиправними та скасовані з моменту їх прийняття.

Отже судове рішення у адміністративній справі набрало законної сили лише 13 липня 2016 року після його перегляду в апеляційному порядку.

Перше судове засідання суду у справі №910/10651/16 відбулося 12.07.2016 року, на той момент особою, яка мала право на судове представництво ПАТ "Укрінбанк", була уповноважена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Відповідача особа, або представник по довіреності від вказаної особи. На той час уповноваженою на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" особою була Біла Ірина Володимирівна.

Відповідно до протоколу судового засіданні 12.07.2016 року, у засіданні інтереси ПАТ "Укрінбанк" представляв представник Савчук Олександр Григорійович за довіреністю від Білої Ірини Володимирівни.

До того ж, представник Відповідача скористався своїм процесуальним правом і надав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти її задоволення.

Після заслуховування пояснень сторін, а також розгляду заявлених клопотань судом у порядку ч.З ст.77 ГПК України було оголошено перерву у судовому засіданні до 11.08.2016 року.

Про дату та час продовження розгляду справи представники сторін були повідомлені особисто, про що була складена письмова розписка від 12.07.2016 року, наявна у матеріалах справи.

Тобто про дату та час продовження розгляду справи ПАТ "Укрінбанк" був належним чином повідомлений через уповноваженого представника.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/10651/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Укрінком", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/10651/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/10651/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року у справі № 910/10651/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10651/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

В.В. Куксов