Постанова № 66268674, 26.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2017 р. Справа№ 911/597/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Дубченко О.В. - посвідчення №035307 від 31.08.2015р.

від позивача-1: Бабін Д.А. - довіреність №220/155/д від 15.02.2017р.

від позивача-2: Берездецький Ю.М. - довіреність б/н від 03.01.2017р.

відповідач: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність №957 від 11.04.2017р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2017р.

у справі № 911/597/16 (головуючий суддя Колесник Р.М., судді Карпечкін Т.П., Чонгова С.І.)

за позовом заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України

2) Державного підприємства "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

В судовому засіданні 26.04.2017р. відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016р. заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону (надалі-прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі-позивач-1) та Державного підприємства "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" (надалі-позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (надалі-відповідач) про зобов'язання усунути перешкоди Державному підприємству Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" у користуванні земельною ділянкою площею 0,8494 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану, виготовленого з залізобетонних плит розміром 4х2,2 метри в кількості 12 штук довжиною 48 погонних метрів з тильної сторони пункту технічного обслуговування (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обставиною, яка створює позивачам перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,8494га, яка входить до складу загальної земельної ділянки площею 7,8035га, що перебуває у користуванні державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 є залізобетонний паркан, який встановлено відповідачем та відмежовує земельну ділянку, яка без належних правовстановлюючих документів перебуває у користуванні відповідача, від земельної ділянки позивача-2.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2017р. у справі №911/597/16 позов задоволено.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 усунути перешкоди Державному підприємству Міністерства оборони України "Білоцерківьке управління військово-будівельних робіт" у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,8494 га розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану виготовленого з залізобетонних плит розміром 4х2,2 в кількості 12 штук, довжиною 48 погонних метрів з тильної сторони пункту технічного обслуговування. Розподілено судові витрати.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що в його правомірному користуванні до травня 2012р. була огороджена земельна ділянка площею 0,8688 га (що підтверджується Додатком №2 до експертного висновку №07/20/16 від 24.05.2016р.), з яких земельна ділянка площею 0,1506 га знаходиться під будівлями відповідача, а відтак вільною від будівель та споруд є земельна ділянка площею 0,7182га, а не площею 0,8494га.

Скаржник вважає, що жодних доказів на підтвердження використання ним земельної ділянки площею 1,0га, матеріали справи не містять.

На думку апелянта, висновок суду про наявність залізобетонного паркану, який створює позивачу-2 перешкоди у вільному користуванні власною земельною ділянкою не відповідає обставинам справи, оскільки судом залишений поза увагою акт додаткової перевірки від 04.04.2016р. у якому зазначено, що земельна ділянка, площею близько 1,0 га, крім залізобетонного паркану відповідача відмежована також і парканом з металевої сітки довжиною 21,8 м.п., що належить позивачу-2. У зв'язку з цим, залізобетонний паркан відповідача, яким огорожена спірна земельна ділянка, не створює позивачу-2 перешкод у користуванні власним майном, через наявність у позивача-2 власного паркану з металевої сітки.

Судом не мотивовано свій висновок про те, яким чином часткова наявність залізобетонного паркану дійсно створює позивачу-2 перешкоди у вільному користуванні власною земельною ділянкою.

При цьому апелянт зазначає, що з травня 2012р. припинив використовувати спірну земельну ділянку та сплачувати орендну плату за неї, про що свідчить наявність на спірній земельній ділянці СТО, до якої не підключено електропостачання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 16.03.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 26.04.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2017р. підтримав апеляційну скаргу відповідача з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи та відповідач (особисто) в судове засідання апеляційної інстанції 26.04.2017р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини їх неявки суду не відомі. Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, зважаючи на участь в засіданні представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово - будівельних робіт" є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковане Міністерству оборони України, у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України і є структурним підрозділом Міністерства оборони України. Основні фонди, матеріальні цінності ДП МОУ "БЦ УВБР" є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за ДП МОУ "БЦ УВБР" на праві оперативного управління.

Рішенням 15 сесії 23 скликання Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 30 серпня 2000 року Державному підприємству Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" надано у постійне користування 7,8035 га землі для розміщення існуючої виробничої бази та адміністративної будівлі. На підставі вказаного рішення було видано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1.

Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області прийняла Розпорядження від 24.04.2007р. № 241 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради", яким надано дозвіл ФОП ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право оренди земельної ділянки.

Розпорядженням № 435 від 27.07.2007р. Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області "Про внесення змін до п. 1 розпорядження голови райдержадміністрації від 24.04.2007р. № 241 було змінено орієнтовну площу земельної ділянки з 0,70 га до 1,00 га.

В подальшому Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області прийняла Розпорядження від 02.07.2008р. № 439 "Про передачу в оренду земельної ділянки", яким фактично була вилучена із складу земель оборони ДП МОУ "БЦ УВБВ" земельна ділянка площею 1,00 га та надана в оренду ФОП ОСОБА_6 терміном на 10 років.

На підставі вказаних розпоряджень було укладено Договір оренди земельної ділянки від 23.07.2008р. № 40 між ФОП ОСОБА_6 та Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області терміном на 10 років.

На вказаній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2004р., а саме: цегляна, залізобетонна адміністративно-побудова будівля, зазначена в плані "А-2", площею 208,0 кв.м.; цегляна будівля ПТО з майстернями, - "Б", площею 512,2 кв.м.; цегляна будівля складу - "В-1", площею 141,7 кв.м.; цегляна будівля котельні - "Г", площею 4,0 кв.м.

Крім того, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2008р. за відповідачем визнано право власності на самочинно збудовані прибудови до існуючих будівель, внаслідок чого площа будівлі А-2 становить 232,9 кв.м, а площа будівлі Б - 604,5 кв.м., а також визнано право власноті на будівлю З-2 загальною площею 34,6 кв.м., будівлі Ж площею 3,6 кв.м. та Е площею 3,6 кв.м.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. у справі № 2-а-6242/10/1070 визнано протиправним і скасовано Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області №241 від 24.04.2007р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради" та визнано протиправним і скасовано Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області "Про передачу в оренду земельної ділянки"№439 від 02.07.2008р.

Протиправність припинення права землекористування Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" на спірній земельній ділянці площею 1,00 га, встановлена Господарським судом Київської області під час розгляду справи №8/479-08 в постанові Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 року, якою було відмовлено ФОП ОСОБА_6 в задоволенні позову до ДП МОУ "БЦ УВБР" про припинення землекористування ДП МОУ "БЦ УВБР" на земельній ділянці та визнання права користування (оренди) земельною ділянкою за ФОП ОСОБА_6

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.05.2012р. визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 40 від 23.07.2008р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" визначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З урахуванням наведеного, Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 24.04.2007 року № 241 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради" та Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 02.07.2008 року № 439 "Про передачу в оренду земельної ділянки" визнані протиправними та скасовані, договір оренди земельної ділянки від 23.07.2008 року № 40 визнано недійсним, відповідні судові рішення набрали законної сили, а тому наведені обставини не підлягають доказуванню під час вирішення даної справи.

02.10.2015р. Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області своїм розпорядженням №574 припинила дію договору №40 від 23.07.2008р. оренди вказаної земельної ділянки площею 1,00 га та зобов'язала ФОП ОСОБА_6 зняти з реєстрації вказаний договір оренди.

Як вбачається з акту від 19.10.2015р. обстеження використання земельної ділянки площею 7,8035 га, за адресою АДРЕСА_1, в присутності: голови комісії начальника ВМ та працівника ЗСУ ОСОБА_8, членів комісії - головного бухгалтера працівника ЗСУ ОСОБА_9 та начальника гаражу працівника ЗСУ ОСОБА_10 встановлено, що земельна ділянка, яка закріплена на праві постійного користування землею для розміщення існуючої виробничої бази та адмінбудівлі підприємства відповідно до рішення 15 сесії 23 скликання Фурсівської сільської ради від 30.08.2000 (державний акт НОМЕР_1) загальною площею 7,8035 га, використовується підприємством за призначенням.

Але в ході роботи комісії встановлено, що частина вказаної ділянки площею 1,0 га, на підставі договору оренди земельної ділянки №40 від 23.07.2008р. укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією (розпорядження від 02.07.2008 №439) та ФОП ОСОБА_6, використовується останнім для виробничої діяльності. Даний акт підписаний членами комісії у повному складі.

Відповідно до акту від 22.10.2015р. перевірки фактичного використання земельної ділянки у військовому містечку №50 (Гайок), яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства МОУ "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" на вимогу військової прокуратури Білоцерківського гарнізону (лист від 16.10.2015 №2-3402 вих. 15) представниками КЕВ м. Біла Церква - начальником відділення експлуатації фондів ОСОБА_11 та начальником гаража ОСОБА_12 в присутності представника ДП МОУ "БЦ УВБР" ОСОБА_8 проведено перевірку фактичного використання земельної ділянки площею 7,8035 га у військовому містечку №50 в межах Фурсівської сільської ради. В результаті перевірки встановлено, що частина зазначеної земельної площею близько 1 га знаходиться усередині ділянки площею 7,7539 га, відмежована парканом. Ділянку використовує під автобазу ФОП ОСОБА_6, який був присутній під час перевірки.

На ділянці розташовані 4 будівлі колишнього 913 УНР МА (будівельна дільниця №4 "КУМіБ") та будівля сторожової охорони, побудована підприємцем ОСОБА_6

Відповідно акту від 04.04.2016 додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку використовує ФОП ОСОБА_6 в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акту ДП МОУ "БУВР" за адресою АДРЕСА_1, встановлено, що розмір конфігурація та межі ділянки визначалися підприємцем ОСОБА_6 самостійно, встановлення додаткового паркану здійснювалось самовільно. Частина будівель на земельній ділянці, згідно витягу "Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів" ФОП ОСОБА_6, не належать. З тильної сторони будівлі ПТО відмежована територія, частково залізобетонним парканом, частково металевою сіткою. Залізобетонний паркан (залізобетонні плити р/р 4х2.2 в кількості 12 шт.) довжиною 48 п.м. належать ФОП ОСОБА_6 паркан з металевої сітки довжиною 21,8 м.п. належать ДП МОУ "БУВБР".

Як вбачається з матеріалів справи відповідач від підпису акту від 04.04.2016 додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку він використовує в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акту ДП МОУ "БУВР" за адресою АДРЕСА_1 відмовився, про що був складений додатковий акт.

Як вбачається з матеріалів справи, і прокурор, і відповідач обґрунтовують свої доводи та заперечення з посиланням на відомості, що містяться у висновку за результатами проведеного експертного земельно-технічного дослідження від 24.05.2016р. №07/20/16, складеного судовим експертом Черніним Я.О. за зверненням відповідача.

На підставі цього висновку прокурор конкретизує площу земельної ділянки, про усунення перешкод у користуванні якої ним заявлено позов, вказуючи, що замість земельної ділянки площею 1,0 га (в первісній редакції позовних вимог) просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,8494 га (в уточненій редакції позовних вимог), тобто не вимагає усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,1506 га, яка згідно вказаного експертного висновку знаходиться під будівлями, що належать ФОП ОСОБА_6

Відповідач з посиланням на вказаний висновок доводить, що йому для здійснення своєї підприємницької діяльності необхідна земельна ділянка площею 0,8688 га, про передання якої у користування відповідач просив позивача-1 в листі від 02.06.2016р. і рішення по якому не прийнято.

Ухвалою місцевого господарського суду від 09.08.2016р. у справі призначено судову експертизу з метою встановлення факту розташування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, що належать відповідачу, площі земельної ділянки, що зайнята будівлями, що належать відповідачу та площі земельної ділянки, що необхідна для обслуговування будівель відповідача.

Однак експертиза проведена не була у зв'язку з її не оплатою, а тому місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними у ній доказами.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач листом від 06.02.2016р. звернувся до Міністерства оборони України з проханням припинити право користування державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" орієнтовною площею 0,8688га за адресою АДРЕСА_1, на якій розташовані належні відповідачу об'єкти нерухомого майна та вилучити вказану частину земельної ділянки з постійного користування ДП МОУ "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" з метою надання її в оренду ФОП ОСОБА_6 для обслуговування нежитлових приміщень.

В обґрунтування заявленого клопотання про надання в оренду земельної ділянки відповідач надав висновок за результатами проведеного експертного земельно-технічного дослідження від 24.05.2016р. №07/20/16, складеного судовим експертом Черніним Я.О., яким зокрема встановлено, що для господарської (економічної діяльності) щодо технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з використанням належних ОСОБА_6 на праві власності нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з врахуванням виробничих потужностей цієї станції та згідно вимог чинного законодавства, необхідна земельна ділянка площею 0,8688га.

Цим же висновком встановлено, що з загальної площі земельної ділянки площею 1,0000 га, яка є предметом спору, 0,1506 га знаходяться під будівлями, що належать ФОП ОСОБА_6 на праві власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доведеним той факт, що площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, закріплена за Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" на підставі Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1, що використовується відповідачем та не зайнята об'єктами нерухомого майна, належного відповідачу, становить 0,8494 га (1,000 га - 0,1506 га).

У зв'язку з цим доводи апелянта про те, що вільною від будівель та споруд є земельна ділянка площею 0,7182га, а не площею 0,8494га, з урахуванням перебування будівель і споруд на земельній ділянці площею 0,1506 га є необґрунтованими.

При цьому відповідачем у своєму розрахунку не враховано площу земельної ділянки, яку займає самостійно встановлений ним залізобетонний паркан довжиною 48 погонних метрів.

Враховуючи наявність скасованих розпоряджень Білоцерківської районної державної адміністрації від 24.04.2007 року № 241 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 0,7 га фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 під викуплені нежитлові будівлі в адміністративних межах Фурсівської сільської ради" та Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 02.07.2008 року № 439 "Про передачу в оренду земельної ділянки", та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 40 від 23.07.2008р., відповідачем не надано суду належних правовстановлюючих документів на підтвердження правомірного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на викладене, право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду) та отримання документів, що посвідчують право на визначену земельну ділянку.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або не уповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, і відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані суду належні та допустимі докази на підтвердження права користування ним земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,8494 га, на підставі визначених законодавством України правовстановлюючих документів.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з наявності правових підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно акту від 04.04.2016р. додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку використовує ФОП ОСОБА_6 в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акту ДП МОУ "БУВР" за адресою АДРЕСА_1, встановлено, що розмір, конфігурація та межі ділянки визначалися підприємцем ОСОБА_6 самостійно, встановлення додаткового паркану здійснювалось самовільно. Частина будівель на земельній ділянці, згідно витягу "Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів" ФОП ОСОБА_6, не належать. З тильної сторони будівлі ПТО відмежована територія, частково залізобетонним парканом, частково металевою сіткою. Залізобетонний паркан (залізобетонні плити р/р 4х2.2 в кількості 12 шт.) довжиною 48 п.м. належать ФОП ОСОБА_6 паркан з металевої сітки довжиною 21,8 м.п. належать ДП МОУ "БУВБР".

Відповідач від підпису акту від 04.04.2016р. додаткової перевірки фактично наявних споруд та огорожі на території площею близько 1,0 га, яку він використовує в межах земельної ділянки Міністерства оборони України, яка входить до складу державного акту ДП МОУ "БУВР" за адресою АДРЕСА_1 відмовився, про що був складений додатковий акт.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував факту встановлення залізобетонного паркану довжиною 48 п.м. відповідачем з метою недопущення проникнення на його земельну ділянки сторонніх осіб (за часів перебування земельної ділянки у користування на відповідній правовій підставі).

Крім того, представником відповідача подано додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що паркан з металевої сітки був встановлений позивачем-2 до 2008р., до надання відповідачу земельної ділянки в оренду, а залізобетонний паркан (в кількості 12 плит) встановлено ФОП ОСОБА_6 2009р. в період оренди земельної ділянки, впродовж металевої сітки позивача-2.

Однак, долучені представником відповідача до своїх пояснень фотографії свідчать, що залізобетонний паркан 48 погонних метрів встановлений відповідачем не впродовж металевої сітки позивача-2, а є продовженням металевої огорожі, побудованої згідно поданих позивачем-2 документів ще в 1977р.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт самовільного встановлення відповідачем на земельній ділянці позивача-2 залізобетонного паркану з плит розміром 4х2,2 м. в кількості 12 шт. довжиною 48 погонних метрів, що створює перешкоди позивачу-2 в праві користування земельною ділянкою площею 0,8494га, згідно Державного акту НОМЕР_1, що спростовує доводи апелянта про відсутність перешкод позивачеві-2 у використанні земельної ділянки.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту порушеного права названою статтею передбачено відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав власника або землекористувача, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

З огляду на положення ст. 152 ЗК України, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що наявність залізобетонного паркану, встановленого відповідачем хоча і за часів перебування земельної ділянки у його правомірному користуванні, але станом на час розгляду справи його наявність дійсно створює належному користувачу земельною ділянкою - позивачу 2 перешкоди у вільному користуванні власною земельною ділянкою, що за відсутності у відповідача належних правовстановлюючих документів на її використання створює передумови для задоволення позову прокурора та зобов'язання відповідача за власний кошт усунути наявні перешкоди та звільнити земельну ділянку від встановленого ним залізобетонного паркану.

Посилання апелянта на відсутність електропостачання на його об'єктах не свідчить про відсутність перешкод у користуванні позивачу-2 належною йому земельною ділянкою.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення остаточних позовних вимог прокурора та зобов'язання відповідача усунути перешкоди ДП МОУ "БУВР" у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,8494 га розташованою за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу за рахунок відповідача паркану виготовленого з залізобетонних плит розміром 4х2,2 в кількості 12 штук, довжиною 48 погонних метрів з тильної сторони пункту технічного обслуговування.

Враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2017р. у справі №911/597/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2017р. у справі №911/597/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/597/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко