Постанова № 66268579, 24.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 911/1191/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом: Шеремет М.Г. - представник за довіреністю № 59/КАМ/Ю від 01.03.2017

від відповідача за первісним позовом: Корзаченко В.М. - представник за довіреністю від 04.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2016

у справі № 911/1191/16 (головуючий суддя Щоткін О.В., судді: Кошик А.Ю., Христенко О.О.)

за позовом Приватного підприємства «Автомагістраль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про стягнення 80 161,12 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

до Приватного підприємства «Автомагістраль»

про стягнення 243 873,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов, з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 68-69 т.1) та заяви про уточнення позовних вимог у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 139-140 т. 1), заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в сумі 58 365,55 грн., 3 % річних в сумі 4 123,42 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 672,15 грн. нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку оплатити виконані позивачем за первісним позовом за додатковими угодами № 1 від 21.10.2015 та № 2 від 09.12.2015 до договору будівельного підряду № 12/2015/КАМ/С від 21.10.2015 роботи.

Як слідує з матеріалів справи, під час звернення позивача до суду з первісним позовом ним до стягнення, окрім пені, 3 % річних та штрафу, було заявлено й основний борг за виконані за спірними додатковими угодами роботи (а.с. 4-5, 68-69 т. 1), проте під час розгляду справи в суді позивач за первісним позовом, з огляду на оплату відповідачем за первісним позовом вартості вказаних робіт та допущені ним помилки у розрахунку суми основного боргу, фактично змінив позовні вимоги, виключивши з заявленої до стягнення суми суму основного боргу за виконані за спірними додатковими угодами, але неоплачені роботи.

Загальна сума таких вимог, що їх було заявлено до стягнення у позовній заяві та заяві про збільшення (уточнення) позовних вимог у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 68-69 т.1), становить 464 144,01 грн. Водночас в заяві про уточнення позовних вимог у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 139-140 т. 1) позивач за первісним позовом зазначив про те, що ним при зверненні до суду з цим позовом при розрахунку суми основного боргу були допущені помилки, а відтак, вірна сума основного боргу за спірні роботи, яка існувала станом на дату звернення до суду з цим позовом, становить 419 904,09 грн.

Вказані вимоги позивачем були викладені в заяві про уточнення позовних вимог у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 139-140 т. 1), яку, як слідує зі змісту рішення у цій справі, судом першої інстанції прийнято до розгляду та саме виходячи з якої судом визначену ціну первісного позову.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З огляду на приписи процесуального законодавства та матеріали справи, предметом розгляду у цій справі в частині позовних вимог за первісним позовом є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в сумі 58 365,55 грн., 3 % річних в сумі 4 123,42 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 672,15 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку оплатити виконані позивачем за первісним позовом за додатковими угодами № 1 від 21.10.2015 та № 2 від 09.12.2015 до договору будівельного підряду № 12/2015/КАМ/С від 21.10.2015 роботи, а вимоги про стягнення основного боргу за виконані за спірними додатковими угодами роботи в рамках цієї справи розгляду не підлягають.

Зустрічний позов заявлено про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій за договором будівельного підряду № 12/2015/КАМ/С від 21.10.2015 в сумі 243 873,85 грн., які складаються з пені в сумі 65 975,66 грн. та штрафу в сумі 152 027,24 грн. за несвоєчасне виконання робіт за додатковою угодою № 1 від 21.10.2015 до договору будівельного підряду № 12/2015/КАМ/С від 21.10.2015, а також пені в сумі 6 871,16 грн. та штрафу в сумі 18 99,79 грн. за несвоєчасне виконання робіт за додатковою угодою № 2 від 09.12.2015 до договору будівельного підряду № 12/2015/КАМ/С від 21.10.2015

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.08.2016, повний текст якого підписаний 19.08.2016, у справі № 911/1191/16 первісний позов задоволено частково: в частині стягнення 419 904,09 грн. основного боргу за первісним позовом провадження у справі припинене, до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом присуджено 57 447,87 грн. пені, 4 069,08 грн. 3 % річних та 17 672,15 грн. інфляційних втрат, в іншій частині первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково: до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом присуджено 43 983,77 грн. пені, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Крім того, при прийнятті оспореного рішення за заявою позивача за первісним позовом йому повернуто надмірно сплачений судовий збір у розмірі 6 862,83 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджений факт невиконання відповідачем за первісним позовом свого обов'язку по оплаті виконаних за спірним договором та додатковими угодами робіт, проте позивачем за первісним позовом при розрахунку пені та 3 % річних допущені помилки.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що після порушення провадження у справі сума основного боргу за виконані роботи відповідачем за первісним позовом погашена у повному обсязі, а відтак, провадження у справі в частині вказаних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що:

- думка позивача за зустрічним позовом, що з урахуванням п. 6.8. спірного договору, роботи по влаштуванню зовнішньої під'їзної дороги відповідно до Додаткової угоди № 1 мали бути виконані в строк до 12.11.2015 включно, проте акт виконаних робіт за додатковою угодою № 1 підписано 30.11.2015 (прострочення виконання зобов'язань тривало з 12.11.2015 по 30.11.2015), а згідно з п. 4.1 додаткової угоди № 2 строк виконання робіт складає 14 (чотирнадцять) робочих днів з дати підписання додаткової угоди № 2, а відтак, з урахуванням п. 6.8. спірного договору, роботи по влаштуванню зовнішньої під'їзної дороги відповідно до додаткової угоди № 2 мали бути виконані в строк до 29.12.2015 включно, в той час як відповідний акт підписано 14.01.2016 (прострочення виконання зобов'язань тривало з 30.12.2015 по 13.01.2016), є помилковою;

- виходячи зі змісту пунктів 6.8. та 9.2.1. спірного договору та умов додаткових угод, п. 9.2.1. договору передбачає відповідальність за порушення строків виконання робіт, а не за порушення строків здачі робіт замовнику;

- з акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року слідує, що він прийнятий позивачем за зустрічним позовом для підписання 23.11.2015, а відтак, прострочення виконання робіт за додатковою угодою № 1 мало місце за період з 12.11.2015 по 23.11.2015;

- з акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року вбачається, що акт було прийнято позивачем за зустрічним позовом для підписання 28.12.2015 (перша сторінка такого акту має відтиск штампа Будівельного департаменту ТОВ «Комплекс Агромарс» із зазначенням цієї дати), а відтак, відсутні підстави для нарахування неустойки за несвоєчасне виконання робіт за додатковою угодою № 2;

Водночас судом першої інстанції зазначено про те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання робіт за договором, суперечить положенням, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (аналогічна правова позиція щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафу за один вид порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 по справі № 6-2003цс15), а відтак, з відповідача за зустрічним позовом підлягає до стягнення лише пеня за несвоєчасне виконання робіт за додатковою угодою № 1, яка за розрахунком суду за період з 12.11.2015 по 23.11.2015 становить 43 983,77 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2016 по справі № 911/1191/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» посилається на те, що оспорюване рішення прийняте при не повному та не всебічному розгляді матеріалів справи, з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- при поданні первісної позовної заяви позивачем за первісним позовом було надано належним чином засвідчені копії актів виконаних робіт, які не містять жодних штампів;

- щодо підписів та штампів, які містяться на перших аркушах наданих апелянтом копій актів виконаних робіт, - судом першої інстанції не перевірено повноваження представника апелянта, який підписав перший аркуш актів виконаних робіт, та справжність його печатки;

- печатка апелянта має зовсім інший вигляд ніж вказані штампи;

- вказані обставини свідчать про відсутність доказів прийняття саме апелянтом зазначених актів, в той час як позивачем за первісним позовом не надано жодних інших доказів завершення робіт раніше терміну, на який він же посилається при обчисленні строків нарахування штрафних санкцій при поданні первісного позову;

- хибним є посилання суду першої інстанції на судову практику розгляду та постанову Верховного суду України від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15, з оскільки вказана справа № 6-2003цс15 є цивільною, в той час як одночасне стягнення з учасника саме господарських відносин пені та штрафу не суперечить ст. 61 Конституції України, адже згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій.

Ухвалою від 12.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді Власов Ю.Л., Станік С.Р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» прийнято до провадження.

Розпорядженням Керівника апарату суду від 07.04.2017 № 09-52/316/17, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Корсакововї Г.В. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1191/16.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2017 справу № 911/1191/16 призначено колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою від 10.04.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» прийнято до свого провадження.

Розпорядженням № 09-53/1611/17 від 21.04.2017, у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1191/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.04.2017 справа № 911/1191/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Баранець О.М., Сітайло Л.Г

Ухвалою від 21.04.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» прийнято до свого провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав повністю, представник позивача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

21.10.2015 позивач за первісним позовом як підрядник (далі Підрядник) та відповідач за первісним позовом як замовник (далі Замовник) уклали договір будівельного підряду № 12/2015/КАМ/С (далі Договір) (а.с. 11-22 т. 1), в п. 1.1 якого погодили, що Підрядник приймає на себе зобов'язання у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ, що діють на території України, а також проектно-технічної документації, наданої та затвердженої Замовником, власними та/або залученими силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення Замовника комплекс робіт, найменування яких вказується в додатковій угоді, на території та об'єктах Філії «Гаврилівський птахівничий комплекс» за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Гаврилівка, та передати Замовнику виконані роботи згідно з кінцевими актами виконаних робіт за формою КБ-2В, довідками про вартість робіт за формою КБ-3 (з накопиченням витрат з початку будівництва), та будівельний майданчик за актом приймання-передачі, а Замовник зобов'язується передати необхідну проектно-технічну документацію, здійснювати оплату та приймати своєчасно та якісно виконані роботи в порядку та строки, передбачені даним договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1.2 Договору Підрядник зобов'язаний виконати роботи в строки, передбаченим даним Договором та/або додатковими угодами, до повної готовності робіт та передати Замовнику виконані роботи за актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідками про вартість робіт за формою КБ-3.

Строк виконання робіт зазначаються в додаткових угодах до даного Договору. (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, вартість робіт вказується у додаткових угодах до даного договору.

21.10.2015 сторони підписали додаткову угоду № 1 до Договору (далі Додаткова угода № 1) (а.с. 24-27 т. 1), в п. 1.1 якої погодили, що Підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення Замовника роботи по влаштуванню зовнішньої під'їзної дороги ТОВ «Комплекс Агромарс», що розташовані за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Гаврилівка та передати Замовнику виконані роботи за актом приймання-передачі виконаних робіт, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, технічне завдання, яке необхідне для виготовлення технічної документації (схем, окремих креслень, специфікацій на придбання матеріалів, запчастин та обладнання Підрядником або Замовником по узгодженню сторін), здійснювати фінансування та приймати своєчасно та якісно виконані роботи в порядку та строки, передбачені даною угодою.

Згідно з п. 3.1 Додаткової угоди № 1 договірна ціна за цією угодою становить 3 040 544,90 грн. з ПДВ. Вартість робіт встановлюється у твердій грошовій сумі, на підставі представленої Підрядником кошторисної документації і не може підлягати зміні.

09.12.2015 сторони підписали додаткову угоду № 2 до Договору (далі Додаткова угода № 2) (а.с. 28-30 т. 1), в п. 1.1 якої погодили, що Підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення Замовника роботи по влаштуванню зовнішньої під'їзної дороги ТОВ «Комплекс Агромарс», що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Гаврилівка та передати Замовнику виконані роботи за актом приймання-передачі виконаних робіт, а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, технічне завдання, яке необхідне для виготовлення технічної документації (схем, окремих креслень, специфікацій на придбання матеріалів, запчастин та обладнання Підрядником або Замовником по узгодженню сторін), здійснювати фінансування та приймати своєчасно та якісно виконані роботи в порядку та строки, передбачені даною угодою.

Згідно з п. 3.1 Додаткової угоди № 2 договірна ціна за цією угодою становить 379 955,85 грн. з ПДВ. Вартість робіт встановлюється у твердій грошовій сумі, на підставі представленої Підрядником кошторисної документації і не може підлягати зміні.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Додаткової угоди № 1 Підрядник виконав роботи на загальну суму 3 040 544,90 грн., а на виконання Додаткової угоди № 2 - на загальну суму 379 955,85 грн.

Вказане, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за листопад 2015 року від 30.11.2015 (за Додатковою угодою № 1) та за січень 2016 року від 14.01.2016 (за Додатковою угодою № 2) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) за листопад 2015 року від 30.11.2015 (за Додатковою угодою № 1) та за січень 2016 року від 14.01.2016 (за Додатковою угодою № 2) (а.с. 32-36, 38-40 т. 1).

Відповідно до п. 3.4 Договору Замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за своєчасно та якісно виконані роботи за підписаними актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідкою про вартість будівництва за формою КБ-3 протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання таких актів сторонами шляхом безготівкового розрахунку.

В п. 3.4 Додаткової угоди № 1 сторонами визначено, що вартість робіт за даною угодою оплачується Замовником наступним чином:

- Замовник перераховує Підряднику аванс в сумі 2 844 061,94 грн. з ПДВ, який виплачується протягом п'яти банківських днів після підписання додаткової угоди (п. 3.4.1);

- решта коштів в розмірі 97% вартості якісно та своєчасно виконаних робіт сплачується протягом 10 банківських днів з моменту підписання повноважними представниками сторін актів приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт, складених за формою КБ-3, за вирахуванням 100% вартості робіт з кожного акту до погашення повної суми авансу (п. 3.4.2);

- від вартості робіт з кожного акту за формою КБ-2В утримується 3% коштів на формування фонду забезпечення гарантії якості робіт (3.4.3).

Згідно з п. 3.5 Додаткової угоди № 1 сума фонду забезпечення гарантії якості робіт (3% від загальної суми даної угоди) оплачується наступним чином:

- 50% суми коштів виплачується Підряднику протягом 10 банківських днів з дати підписання кінцевого акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт за формою КБ-3 за весь термін будівництва за цією додатковою угодою;

- 50 % суми притриманих коштів виплачується після 6 календарних місяців з дати підписання кінцевого акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт за формою КБ-3 за весь термін будівництва за цією додатковою угодою протягом 10 банківських днів з дати закінчення вказаного терміну.

Отже, за умовами Додаткової угоди № 1:

- аванс в сумі 2 844 061,94 грн. мав бути сплачений протягом 5 банківських днів після підписання додаткової угоди, тобто до 28.10.2015 включно;

- решта коштів в розмірі 97% вартості якісно та своєчасно виконаних робіт, тобто 105 266,61 грн. (3 040 544,90*97/100-2 844 061,94) сплачується протягом 10 банківських днів з моменту підписання повноважними представниками сторін актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість будівництв складених за формою КБ-3, тобто до 14.12.2015;

- 1,5% вартості робіт, тобто 45 608,17 грн. (3 040 544,90*1,5/100) сплачується протягом 10 банківських днів з дати підписання кінцевого акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт за формою КБ-3 за весь термін будівництва за цією додатковою угодою, тобто до 14.12.2015;

- 1,5% вартості робіт тобто 45 608,17 грн. (3 040 544,90*1,5/100) сплачується після 6 календарних місяців з дати підписання кінцевого акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт за формою КБ-3 за весь термін будівництва за цією додатковою угодою протягом 10 банківських днів з дати закінчення вказаного терміну, тобто до 14.06.2016.

З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку Підрядника слідує, що до дати звернення до суду з цим позовом, на виконання Додаткової угоди № 1, 02.11.2015 Замовник сплатив Підряднику 2 844 061,94 грн., а 08.12.2015 - 105 266,61 грн. (а.с. 41-45), а після звернення до суду з цим позовом, а саме 24.05.2016, сплатив ще 45 608,18 грн. (а.с. 142 т. 1).

Отже в матеріалах справи відсутні лише докази сплати 1,5% вартості робіт, тобто 45 608,17 грн., які мали бути сплачені до 14.06.2016, проте останні уточнення щодо заявлених до стягнення за первісним позовом сум Підрядником були подані 07.06.2016 (а.с. 139-140 т. 1), тобто до дати, з якої обов'язок оплатити вказану суму може вважатися простроченим.

У п. 3.4 Додаткової угоди № 2 сторонами визначено, що вартість робіт за даною угодою оплачується Замовником згідно актів виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

Від вартості робіт з кожного акту за формою КБ-2в утримується 3 % коштів на формування фонду забезпечення гарантії якості робіт (п. 3.4.1 Додаткової угоди № 2).

Згідно з п. 3.5 Додаткової угоди № 2 сума фонду забезпечення гарантії якості робіт (3% від загальної суми даної угоди) оплачується наступним чином:

- 50% суми коштів виплачується Підряднику протягом 10 банківських днів з дати підписання кінцевого акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт за формою КБ-3 за весь термін будівництва за цією додатковою угодою;

- 50 % суми притриманих коштів виплачується після 6 календарних місяців з дати підписання кінцевого акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт за формою КБ-3 за весь термін будівництва за цією додатковою угодою, протягом 10 банківських днів з дати закінчення вказаного терміну.

Отже, за умовами Додаткової угоди № 2, з урахуванням умов п. 3.4 Договору:

- кошти в розмірі 97% вартості якісно та своєчасно виконаних робіт, тобто 368 557,17 грн. 397 955,85*97/100) сплачуються протягом 10 банківських днів з моменту підписання повноважними представниками сторін актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт складених за формою КБ-3, тобто до 28.01.2016;

- 1,5% вартості робіт, тобто 5 699,34 грн. (397 955,85/100*1,5) протягом 10 банківських днів з дати підписання кінцевого акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт за формою КБ-3 за весь термін будівництва за цією додатковою угодою, тобто до 28.01.2016;

- 1,5% вартості робіт тобто 5 699,34 грн. (397 955,85/100*1,5) після 6 календарних місяців з дати підписання кінцевого акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт за формою КБ-3 за весь термін будівництва за цією додатковою угодою, протягом 10 банківських днів з дати закінчення вказаного терміну, тобто до 28.07.2016.

З матеріалів справи слідує, що до дати звернення до суду з цим позовом на виконання Додаткової угоди № 2 Замовник не сплачував Підряднику жодних грошових коштів, а після звернення до суду з цим позовом, а саме 23.05.2016, сплатив 368 595,97 грн., а 24.05.2016 - 5 699,94 грн. (а.с. 141-142 т. 1).

Отже в матеріалах справи відсутні лише докази сплати 1,5% вартості робіт тобто 5 659,94 грн., які мали бути сплачені до 28.07.2016, проте останні уточнення щодо заявлених до стягнення за первісним позовом сум Підрядником були подані 07.06.2016 (а.с. 139-140 т. 1), тобто до дати, з якої обов'язок оплатити вказану суму може вважатися простроченим.

З огляду на несвоєчасне виконання Замовником свого обов'язку по оплаті виконаних за Договором та Додатковими угодами № 1 та № 2 робіт, Підрядник звернувся до суду з первісним позовом.

З доданого до позову розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат (а.с. 55-50 т. 1) слідує, що фінансові санкції позивач застосовує до відповідача за порушення строків оплати поставок за періоди: січень, серпень 2013 року та лютий-березень 2014 року.

Суд першої інстанції визнав доведеними порушення відповідачем законних прав позивача, що, враховуючи обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає вірним, .

Водночас, вирішуючи спір сторін, суд першої інстанції, з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинив провадження в частині стягнення 419 904,09 грн. основного боргу за первісним позовом, пославшись на те, що після порушення провадження у справі сума основного боргу за виконані роботи відповідачем за первісним позовом погашена у повному обсязі. З рішенням в цій частині колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, суд першої інстанції помилково припинив провадження у справі в частині стягнення 419 904,09 грн. основного боргу за первісним позовом, оскільки, як встановлено судом, Підрядником в останній заяві про уточнення позовних вимог у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 139-140 т. 1) позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості фактично не заявлялись, а відтак, суд першої інстанції не мав правових підстав розглядати такі вимоги по суті.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення основного боргу в сумі 419 904,09 грн. підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем свого обов'язку оплатити виконані за Договором роботи з порушенням встановленого Договором сторін строку, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що Замовник несе відповідальність за порушення строків оплати робіт та сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від вартості неоплачених робіт.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, Підрядником при розрахунку пені та 3 % річних допущені помилки, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення інфляційних втрат за розрахунком Підрядника в сумі 17 672,15 грн., а 3 % річних та пені - за уточненим розрахунком суду першої інстанції - в сумі 4 069,08 грн., 57 447,87 грн. відповідно. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог за зустрічним позовом слід зазначити таке.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, Замовник, з посилання на порушення Підрядником строків виконання робіт, просить стягнути з підрядника штрафні санкції за Договором в сумі 243 873,85 грн., які складаються з пені в сумі 65 975,66 грн. та штрафу в сумі 152 027,24 грн., за несвоєчасне виконання робіт за Додатковою угодою № 1, а також пені в сумі 6 871,16 грн. та штрафу в сумі 18 99,79 грн. за несвоєчасне виконання робіт за Додатковою угодою № 2.

Згідно з п. 6.8 Договору, роботи вважаються завершеними після прийняття їх Замовником та підписання кінцевих актів виконаних робіт за формою КБ-2В, довідки про вартість робіт за формою КБ-3 (з накопиченням витрат з початку будівництва), та акту приймання-передачі будівельного майданчика від Підрядника Замовникові.

Відповідно до п. 4.1 Додаткової угоди №1 строк виконання робіт складає 7 робочих днів з дати отримання Підрядником суми, визначеної в даній угоді як аванс.

Враховуючи, що аванс в сумі 2 844 061,94 грн. Замовник сплатив Підряднику 02.11.2015, виходячи зі змісту п. 4.1 Додаткової угоди №1, роботи за вказаною угодою мали бути виконані в строк по 11.11.2015 включно, проте акт виконаних робіт за Додатковою угодою № 1 підписано сторонами 30.11.2015.

Згідно з п. 4.1 Додаткової угоди №2 строк виконання робіт складає 14 (чотирнадцять) робочих днів з дати підписання Додаткової угоди № 2.

Отже, роботи за вказаною угодою мали бути виконані в строк по 29.12.2015 включно, проте акт виконаних робіт за Додатковою угодою № 2 підписано сторонами 14.01.2016.

За таких обставин, Замовник стверджує про те, що прострочення виконання зобов'язань за Додатковою угодою № 1 мало місце з 12.11.2015 по 29.11.2015 включно, за Додатковою угодою № 2 - з 30.12.2015 по 13.01.2016 включно.

Згідно з п. 9.1.1 Договору, за порушення строків виконання робіт, визначених в п.2.1 Договору та додаткових угодах, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від вартості невиконаних робіт.

Відповідно до п. 9.1.2 Договору, за порушення строків виконання робіт, визначених в п.2.1 Договору та додаткових угодах понад 5 календарних днів, Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від вартості відповідних невиконаних Робіт.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що виходячи зі змісту п.п. 9.1.1 та 9.1.2 Договору, відповідальність передбачена саме за порушення строків виконання робіт, а не за порушення строків здачі робіт Замовнику.

З наданих Замовником копій Актів приймання виконаних будівельних робіт слідує, що акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року (а.с. 101-108 т. 1) містить відтиск штампа Будівельного департаменту ТОВ «Комплекс Агромарс» із зазначенням дати отримання такого акту 23.11.2015, а відповідний акт за січень 2016 року - такий саме відтиск із зазначенням дати отримання акту - 28.12.2015.

При чому посилання Замовника, викладені в апеляційній скарзі, на те, що при поданні первісної позовної заяви Підрядником було надано належним чином засвідчені копії актів виконаних робіт, які не містять жодних штампів; судом першої інстанції не перевірено повноваження представника Замовника, який підписав перший аркуш вказаних актів виконаних робіт; печатка Замовника має зовсім інший вигляд ніж вказані штампи, що свідчить про відсутність доказів прийняття саме Замовником зазначених актів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки копії актів з вказаними відмітками надані до матеріалів справи саме Замовником, в той час як останнім не надано доказів того, що будь-які сторонні особи мали доступ до таких актів та поставили на них відповідні відмітки.

Отже, з огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає доведеним той факт, що акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року Підрядником Замовнику було надано для підписання 23.11.2015, а за січень 2016 року - 28.12.2015.

Водночас, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких заперечень Замовника стосовно якості робіт виконання яких фіксувалось вказаними актами колегія суддів вважає доведеним той факт, що роботи за Додатковою угодою № 1 бути виконані по 22.11.2015, а за Додатковою угодою № 2 по 27.12.2015.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що, з огляду на те, що згідно з приписами Додаткової угоди № 2 строк виконання робіт було визначено до 29.12.2015 включно, такі роботи були своєчасно виконані, а отже, відсутні підстави для нарахування неустойки за несвоєчасне виконання робіт, в той час як прострочення за Додатковою угодою № 1 тривало з 12.11.2015 по 22.11.2015 включно.

Водночас колегія суддів не може погодись з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання робіт за договором, суперечить положенням, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (аналогічна правова позиція щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафу за один вид порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 по справі № 6-2003цс15), а відтак, з Підрядника підлягає до стягнення лише пеня за несвоєчасне виконання робіт за додатковою угодою № 1.

Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.04.2012 по справі № 3-24гс12, яка прийнята за наслідками розгляду спору, який виник при виконанні саме господарських зобов'язань, правовідносини щодо яких регулюються ГК України, в той час як предметом розгляду у справі, за наслідками розгляду якої Верховним судом України 21.10.2015 винесено постанову № 6-2003цс15 були правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Враховуючи, що за наслідками розгляду зустрічного позову колегією суддів встановлено наявність порушення Підрядником строків виконання робіт за Додатковою угодою № 1, яке тривало з 12.11.2015 по 22.11.2015 включно, тобто протягом 11 днів, Замовник за умовами Договору (п. 9.1.1 та 9.1.2) має право на нарахування пені за вказаний період, а також штрафу у розмірі 5% від вартості відповідних невиконаних робіт за вказаною додатковою угодою.

За таких обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів в сумі 40 318,16 грн. пені (3 040 544,9*22/100/365*11) та 152 027,24 грн. штрафу (3 040 544,9/100*5). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2016 у справі № 911/1191/16 підлягає зміні, первісний позов задовольняється частково: стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають інфляційні втрати в сумі 17 672,15 грн., пеня в сумі 57 447,87 грн. та 3 % річних в сумі 4 069,08 грн., в решті позовних вимог за первісним позовом відмовляється; зустрічний позов задовольняється частково: стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають 40 318,16 грн. пені та 152 027,24 грн. штрафу, в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовляється. Судові витрати позивача за подачу позову розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог з врахуванням розміру заявлених позовних вимог за первісним позовом.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» задовольняється частково, а судові витрати за її подачу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас щодо суми витрат за подачу первісного позову слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату звернення з первісним позовом, встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становить 1378,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом при звернення до суду сплачено 8 240,83 грн. судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями №1165 від 31.03.2016, № 1209 від 04.04.2016 та № 1824 від 10.05.2016 (а.с. 8, 9, 70 т. 1).

Водночас під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем за первісним позовом подано заяву про уточнення позовних вимог у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 139-140 т. 1), з урахуванням якої загальна сума позовних вимог, що їх заявлено за первісним позовом, становить 80 161,12 грн., за звернення з якими позивач мав сплатити 1 378 грн. судового збору.

Отже, зайво сплаченим у цьому випадку є судовий збір в сумі 6 862,83 грн. (8 240,83-1 378).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В поданій заяві про уточнення позовних вимог у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (а.с. 139-140 т. 1) позивач за первісним позовом просить суд першої інстанції повернути зайво сплачений судовий збір, проте сума такого судового збору визначена заявником невірно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої щодо наявності правових підстав для повернення позивачу за первісним позовом зайво сплаченого судового збору в сумі 6 862,83 грн.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2016 у справі № 911/1191/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2016 у справі № 911/1191/16 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2016 у справі № 911/1191/16 в редакції:

« 1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) на користь Приватного підприємства «Автомагістраль» (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, 68, ідентифікаційний код 31481658) інфляційні втрати в сумі 17 672 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 15 коп., пеню в сумі 57 447 (п'ятдесят сім тисяч чотириста сорок сім) грн. 87 коп., 3 % річних в сумі 4 069 (чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн. 08 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 29 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Повернути Приватному підприємству «Автомагістраль» (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, 68, ідентифікаційний код 31481658) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 6 862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 83 коп., який сплачений на підставі платіжних доручень №1165 від 31.03.2016, № 1209 від 04.04.2016 та № 1824 від 10.05.2016, оригінали яких знаходиться в матеріалах справи № 911/1191/16.

5. Зустрічний позов задовольнити частково.

6. Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, 68, ідентифікаційний код 31481658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) 40 318 (сорок тисяч триста вісімнадцять) грн. 16 коп. пені, 152 027 (сто п'ятдесят дві тисячі двадцять сім) грн. 24 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 885 (дві тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 18 коп.

7. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» (07351, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Синяк, вул. Київська, 68, ідентифікаційний код 31481658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 173 (три тисячі сто сімдесят три) грн. 70 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1191/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло