Постанова № 66268428, 24.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 927/1939/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від прокуратури - Мамушкіна А.І. (посвідчення №043881 видане 09.08.2016 р.);

від позивача - Копилова Є.Г. (довіреність №021-18/2558 від 25.11.2016 р.);

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Падалка С.С. (довіреність №1200 від 19.12.2016 р.);

від третьої особи - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області

на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р.

у справі №927/1939/14 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області

до 1) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

2) Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення фонду державного майна України

про визнання недійсним наказу та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства промислової політики України та Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» про скасування наказу Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 р. №990, яким затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу, в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 у м. Ніжині та про скасування акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 р. №990, в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 у м. Ніжині.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2015 р. залучено до участі у справі правонаступника відповідача 1 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р. у справі №927/1939/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення суду від 17.11.2015 р. залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. та рішення суду від 17.11.2015 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, просив скаргу та позов задовольнити, рішення скасувати.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники відповідача 1 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників відповідача 1 та третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 17.03.2017 р. та від 03.04.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача 1 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача 2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На виконання Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 р. та Положення про порядок корпоратизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508 наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 р. № 989 вирішено створити на базі Ніжинського механічного заводу Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» та затвердити статут Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод».

Наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 р. № 990 затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу.

ВАТ «Ніжинський механічний завод», створене шляхом корпоратизації, зареєстроване 02.08.1994 р., що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг № 20597984).

Як вбачається з п. 1.1. Статуту ПАТ «Ніжинський механічний завод», ВАТ «Ніжинський механічний завод» засноване згідно рішення Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України (наказ № 777 від 23.12.1993 р.) шляхом перетворення Державного підприємства «Ніжинський механічний завод» у Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15.06.1993 р., інших актів чинного законодавства України.

ВАТ «Ніжинський механічний завод» зареєстровано розпорядженням Ніжинської міської ради народних депутатів № 163 від 02.08.1994 р. і набуло права юридичної особи та є правонаступником Державного підприємства «Ніжинський механічний завод».

Правонаступником Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України станом на час розгляду справи є Міністерство економічного розвитку і торгівлі.

07.12.2004 р. між ВАТ «Ніжинський механічний завод», як продавцем, та територіальною громадою міста Ніжина Чернігівської області, інтереси якої представляє Ніжинська міська рада, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 3688. Предметом вказаного договору є продаж продавцем та покупка покупцем належних продавцю 7/20 частин нежитлової будівлі, яка розташована в місті Ніжин по вул. Гончарна, 19-а.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 07.12.2004 р., вказана частина будівлі належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 07.04.2004 р. на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 174 від 01.04.2004 р., зареєстрованого в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації 07.04.2004 р. в реєстровій книзі № 4 за № 306. Вказане підтверджується наявною у справі копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3329547 від 14.04.2004 р.

Нежитлова будівля, 7/20 часток якої є предметом договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 07.12.2004 р., розташована на землях Ніжинської міської ради. На вказаній земельній ділянці розташовані: нежитлова будівля «дитячий садок», цегляна, загальною площею 575,2 кв.м., зазначені на плані літерою «А», прибудова цегляна загальною площею 1067,0 кв.м., «А1», прибудова цегляна загальною площею 22,0 кв.м. «а», ганки цегляні «а1», «а2», «а3», «а4», ганки бетонні «а5», «а6», «а7», «а8», «а9», котельня цегляна «Б», погріб цегла «П», погрібник цегла «В», огорожа мет. сітка, зазначена на плані цифрою № 1 огорожа бетонні плити № 2 (абз.абз. 2, 3 п. 2 договору).

За заявою власника відчужується 7/20 частин нежитлової будівлі: нежитлова будівля «дитячий садок» літ «А» площею 575,2 кв.м., прибудова площею 22,0 кв.м. літ. «а», ганки «а1», «а2», «а3», «а4», погріб «П», погрібник «В» (абз. 4 п. 2 договору).

Згідно витягу про реєстрацією права власності на нерухоме майно № 11127776 від 05.07.2006 р., власником нежитлової будівлі за адресою Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Гончарна, 19-а, в частині 7/20 є територіальна громада в особі Ніжинської міської ради; форма власності - комунальна; дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 05.07.2006 р.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №329892 від 06.02.2013 р., Реєстраційною службою Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області зареєстровано за ПАТ «Ніжинський механічний завод» право власності на 13/20 частки нежитлової будівлі «Дитячий садок», що знаходиться за адресою Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Гончарна, 19-а, загальною площею 1073,2 кв.м.; форма власності - приватна.

Прокурор стверджує, що незаконним було включення до статутного фонду ВАТ «Ніжинський механічний завод», під час корпоратизації останнього, приміщення дитячого садка по вул. Гончарній, 19-а (колишня Гончарна, 25) у м. Ніжині, де на сьогодні розміщено школу мистецтв, з тих підстав, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (у редакції, чинній на час передачі дитячого садка до зазначеного статутного фонду) дія цього Закону не поширювалась на приватизацію об'єктів соціально-культурного призначення (яким є й дитячий садок), за винятком тих, що належать підприємствам, які приватизуються. Прокурор просив суд скасувати наказ міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 р. № 990, яким затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 у (на даний час - Гончарна, 19-а) місті Ніжині, а також скасувати акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затверджений Наказом № 990, в частині включення до нього будівлі дитсадка.

Як зазначено вище, ВАТ «Ніжинський механічний завод» (перейменоване в ПАТ «Ніжинський механічний завод») створене шляхом корпоратизації відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 р. та зареєстроване 02.08.1994 р.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 р. корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства. Корпоратизації підлягають підприємства, балансова вартість основних фондів яких станом на 01.01.1993 р. становила не менш як 20 млн. карбованців.

Відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. №508, яке визначає порядок корпоратизації державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного капіталу яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у двотижневий термін з моменту початку корпоратизації, визначеного відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств», керівник підприємства подає засновникові відкритого акціонерного товариства (далі - засновник) пропозиції про персональний склад комісії з корпоратизації (далі - комісія). До складу комісії включаються на паритетних засадах представники засновника, банківської установи, що обслуговує підприємство, відповідного органу приватизації, трудового колективу підприємства, що корпоратизується, місцевої державної адміністрації (п. 2).

За змістом п. 10 зазначеного Положення, комісія готує і подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України «Про господарські товариства», з урахуванням вимог, передбачених Указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств».

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 р. №158 затверджено Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, яке визначає порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, та оформлення її результатів.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення в редакції від 02.03.1993 р., чинній на час існування спірних правовідносин, інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс.

Судом встановлено, що з урахуванням вимог вищенаведених нормативних актів Наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 р. №990 затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу.

Як вбачається зі змісту акта оцінки цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу, комісія (створена відповідно до наказу від 31.03.1994 р. № 494 протокол № 2 від 20.05.1994 р.) на засіданні розглянула результати інвентаризації майна Ніжинського механічного заводу станом на 01.05.1994 р. та з врахуванням вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації визначила його оціночну вартість.

Відповідно до п. 11 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, вартість цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу складає 69356220 тис. крб., розмір статутного фонду акціонерного товариства складає 69354200 тис. крб.

Як вбачається з Відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01.05.1994 р. Ніжинського механічного заводу, вартість дитячого садка (рік введення в експлуатацію 1977) становить 37315 тис. крб.

При цьому, відповідно до Переліку об'єктів, які не підлягають приватизації станом на 01.05.1994 р., який доданий до акту оцінки, до об'єктів, які не підлягали приватизації станом на 01.05.1994 р., включено: жилі будинки та гуртожиток на 240 місць - загальною вартістю 2034 тис. крб.

Отже, спірний дитячий садок по вул. Гончарній у м. Ніжині до Переліку об'єктів, які не підлягають приватизації станом на 01.05.1994 р., не включений.

На думку прокурора, незаконність акта оцінки ЦМК та наказу №990 призвели до неправомірного набуття права власності на дитсадок.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (у редакції, що діяла у спірний період) встановлено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Як передбачено п. 2.3. Постанови Верховної Ради України «Про державну програму приватизації» від 26.01.1994 р., якою схвалено Державну програму приватизації на 1994 рік, не підлягають приватизації, зокрема, заклади освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом (крім закладів освіти, фізичної культури і спорту, які належать підприємствам та відомствам і можуть приватизуватися за умови збереження їх призначення).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно ч. 2 ст. 5 вказаного Закону приватизації не підлягають, зокрема, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом. Об'єкти освіти, які належать підприємствам та відомствам, можуть приватизуватися за умови збереження освітянського призначення.

Приписами ст. 25 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що структура системи освіти включала в себе: дошкільне виховання; загальну середню освіту; професійну освіту; вищу освіту; післядипломну підготовку (стажування, клінічна ординатура тощо); аспірантуру; докторантуру; підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів; позашкільне навчання і виховання; самоосвіту.

Статтею 27 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» передбачено, що дошкільними виховними закладами є, зокрема дитячі садки, дитячі ясла-садки, дитячі садки інтернатного типу, школи-садки та інші.

Таким чином, дитячий садок, що займав площу спірних нежитлових будівель, відповідно до приписів наведеного вище законодавства належав до об'єкта освіти (дошкільний виховний заклад), приватизація яких відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» не допускалась за умови фінансування їх з державного бюджету.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що об'єкти освіти, які належать підприємствам та відомствам, можуть приватизуватися за умови збереження освітянського призначення.

З огляду на наведене, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством Дитсадок належав до об'єктів освіти (дошкільний виховний заклад), приватизація яких не допускалася лише за умови фінансування закладу з державного бюджету. Крім того, законом передбачалося, що об'єкти освіти, які належать підприємствам та відомствам, можуть приватизуватись за умови збереження освітянського призначення.

Як вбачається з архівного витягу, виданого Державним архівом Чернігівської області, з протоколу № 17 від 09.09.1976 р. засідання виконавчого комітету Ніжинської міської ради депутатів трудящих Чернігівської області, предметом якого був розгляд питання про розширення під'їзду до дитячого садка-ясел по вул. Гончарній, рішенням № 499 вирішено: для розширення під'їзду до дитячого садка-ясел по вул. Гончарній вилучити додаткову земельну ділянку площею 100 кв.м. Мехзаводу доручено побудувати огорожу вздовж виїзної дороги. При цьому, з зазначеного архівного витягу вбачається, що розгляд питання про розширення під'їзду до дитячого садка було здійснено саме за клопотанням дирекції Ніжинського механічного заводу.

Відповідно до архівного витягу, виданого Державним архівом Чернігівської області, з протоколу № 20 від 13.10.1977 р. виконавчого комітету Ніжинської міської ради депутатів Чернігівської області, предметом якого був розгляд питання про затвердження актів Державної комісії про здачу в експлуатацію, зокрема, дитячого садка на 140 місць механічного заводу по вул. Гончарній, 19-а, рішенням № 484 виконком міської Ради депутатів трудящих вирішив: затвердити акт Державної комісії про здачу в експлуатацію дитячого садка на 140 місць Ніжинського механічного заводу по вул. Гончарній, 19-а, корисною площею 1020 кв.м. вартістю 236, 45 тис. крб.

За Постановою Ради Міністрів СРСР №538 від 13.07.1970 «Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів житлово-громадського призначення» заселення та експлуатація об'єктів житлово-громадського призначення допускається лише після приймання їх державними приймальними комісіями у встановленому даним положенням порядку. Датою введення в експлуатацію об'єктів житлово-громадського призначення розглядаються і затверджуються органом, що призначив державні приймальні комісії, не пізніше, ніж тижневий термін після їх підписання комісією.

Отже, документально доведено, що дитячий садочок по вул. Гончарній, 19-а в м. Ніжині був введений в експлуатацію 1977 року.

З пояснень відповідача 2, а також з акта документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Ніжинського механічного заводу, проведеного ВПО «Союзпищемаш» для Міністерства машинобудування для легкої та харчової промисловості і побутових пристроїв СРСР за період з травня 1977 року по липень 1978 року вбачається, що підприємство в той час працювало в умовах госпрозрахунку, самостійно заробляючи та витрачаючи кошти. Так, актом документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Ніжинського механічного заводу підтверджено освоєння заводом власних коштів на будівництво, зокрема, дитячого садка за період ревізії у 1977 році у розмірі 168 тис. крб. в той час, коли заплановано було 137 тис. крб., та у 1978 році - 10 тис. крб.

Більше того, доказами фінансування будівництва дитячого садка саме Ніжинським механічним заводом (1-ої та 2-ої черги) є надані відповідачем-2 копії журналів будівельно-монтажних робіт, відповідно до яких вбачається, що замовником будівництва такого об'єкта був Ніжинський механічний завод. При цьому, згідно наданих відповідачем 2 інвентарних карток обліку основних засобів №№ 1, 2, вартість об'єкта - споруди на 140 місць, введеної в експлуатацію в 1977 (1 черга будівництва дитячого садка), становить 230000,00 руб.(інвентарна картка обліку основних засобів № 1), а в річному звіті капітальних вкладень за 1977 рік в переліку вводу основних засобів вказана вартість дитячого садка за рахунок загальнозаводських капітальних вкладень ВАТ «Ніжинський механічний завод» - 232051,00 руб. в той час, як вартість об'єкта - споруди на 70 місць, введеної в експлуатацію в 1990 (2 черга будівництва дитячого садка), - 141747,00 руб. (інвентарна картка обліку основних засобів № 2).

За таких обставин, враховуючи зазначені вище докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем 2 самостійно фінансувалось будівництво дитячого садка по вул. Гончарній, 19-а у місті Ніжин Чернігівської області.

Прокуратурою та позивачем, не доведено належними доказами факта здійснення бюджетного фінансування об'єкта освіти - дитячого садка по вул. Гончарній, 19-а у місті Ніжин Чернігівської області в той час, коли відповідач 2 належними та допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України доказами довів факт фінансування такого об'єкта внаслідок залучення власних коштів, що дає підстави для висновку про правомірність не включення дитячого садка по вул. Гончарній, 19-а до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, а також, відповідно, про законність акта оцінки цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України викладених у постанові від 23.08.2016 р. щодо дослідження доводів прокурора про те, що Ніжинський механічний завод перебував до здійснення його корпоратизації у державній власності, а, отже, і все його майно, включаючи дитсадок, на час такої корпоратизації належало державі, а не названому підприємству, незалежно від того, за рахунок яких джерел здійснювалося фінансування будівництва відповідного об'єкта до корпоратизації названого заводу, колегія суддів зазначає наступне.

На момент корпоратизації Ніжинського механічного заводу все майно перебувало у державній власності, безпосередньо в управлінні Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України. Майно, яке не підлягало приватизації, залишилося у державній власності та в управлінні вказаного міністерства.

З пояснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.70 т. 2) слідує, що відповідач 2 з момента його державної реєстрації, (02.08.1994 р.) вибув з державної власності і до сфери управління Мінекономрозвитку не відноситься.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», його дія не поширюється на приватизацію об'єктів соціально культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. Дитячий садок по вул. Гончарній, 19-а в м. Ніжині був побудований господарським способом працівниками підприємства за рахунок коштів соціального розвитку. Оскільки підприємство перебувало у державній власності (на момент корпоратизації), то і дитячий садок теж був у державній власності. Це не була окрема юридична особа, а їх працівники були працівниками Ніжинського механічного заводу, що вбачається зокрема з наказу №107 від 19.08.1994 р. «Про підвищення соціальних гарантій працівників заводу», ні на будівництво, ні на його обслуговування бюджетні кошти будь-якого рівня не виділялися (зворотного матеріали справи не містять), тобто належав до числа відомчих.

ПАТ «Ніжинський механічний завод» надано докази включення будівництва дитячого комбінату за рахунок нецентралізованих капітальних вкладень в план розвитку підприємства на 1966-1970 р.р. Так, передбачалося освоїти 149 тис.руб. капітальних вкладень та 121 тис.руб. будівельно-монтажних робіт. Було освоєно загальнозаводських капітальних вкладень 232051,00 руб., що підтверджується річним звітом за 1977 рік, в якому у переліку вводу основних засобів за рік зазначена вартість дитячого садка за рахунок загальнозаводських капітальних вкладень 232051,00 руб. Вартість згідно інвентарної картки - 230000,00 руб. Друга черга - ведення к експлуатацію 1990 рік (відповідно до журналу будівельно-монтажних робіт). Вартість згідно інвентарної картки - 141747,00 руб. Комплексна перевірка (висновок міститься у матеріалах справи) не виявила фінансових порушень, отже фінансування проводилось у відповідності до діючого на той час законодавства.

Таким чином, твердження прокурора про те, що підприємство вкладало свої кошти в будівництво лише другої черги є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Посилання прокурора на рішення спільного засідання правління та наглядової ради ВАТ «Ніжинський механічний завод» від 14.10.1999 р. колегією суддів оцінюється критично, оскільки воно не підтверджує здійснення бюджетного фінансування спірного приміщення.

Твердження прокурора щодо неправомірності дій державного реєстратора під час проведення реєстрації права власності на дитячий садок 06.02.2013 р. також є необґрунтованими, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 р. Ніжинській міській раді в задоволенні позову про визнання протиправним реєстрації, рішень, їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 21.10.2014 р. вказану постанову залишив без змін.

Щодо доводів прокурора стосовно того, що лише після набрання Законом СРСР «Про державне підприємство (об'єднання)» від 30.06.1987 р. трудовому колективу було надано право самостійно вирішувати за рахунок доходу від виробничої діяльності питання соціального розвитку - тобто вже після закінчення будівництва дитсадка, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на момент будівництва дитячого садка Ніжинський механічний завод працював на підставі статуту, затвердженого наказом міністра машинобудування для легкої та харчової промисловості і побутових пристроїв №219 від 06.04.1966 р. Відповідно до цього статуту, підприємство працювало на основі госпрозрахунку, яким є планове ведення господарства підприємства на основі самоокупності, без допомоги коштів бюджету.

Завод здійснював діяльність на підставі Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 04.10.1965 р. №731.

Пункт 4 вказаного Положення передбачав, що прибуток підприємства розподіляється у відповідності з його балансом доходів і розходів (фінансовим планом).

З метою підвищення матеріальної зацікавленості колективу підприємства у виконанні плану і забезпеченні рентабельності виробництва в розпорядження підприємства проводяться підрахунки від отриманого прибутку, які утворюють фонд підприємства для покращення культурно-побутових умов працівників і поліпшення виробництва (фонд підприємства).

Кошти з фонду підприємства використовуються на виконання заходів по новій техніці, на модернізацію обладнання, розширення виробництва, на житлове та культурно-побутове будівництво.

Вилучення та перерозподіл вищестоящим органом коштів фонду підприємства не допускаються.

Пункт 25 Положення дозволяє підприємству здійснювати будівництво, реконструкцію а також капітальний ремонт основних фондів у відповідності з затвердженими планами, титульними списками і проектною документацією, які затверджуються директором підприємства (п.50 Положення).

Відповідно до п. 31 Положення підприємство самостійно розпоряджається своїми фінансовими ресурсами.

Пункт 38 Положення зобов'язує підприємство систематично покращувати житлові та культурно побутові умови працівників, організовувати будівництво житлових будинків, дитячих дошкільних установ та об'єктів культурно-побутового призначення.

У відповідності до Положення про соціалістичне державне виробниче підприємство, Ніжинський механічний завод вніс до плану розвитку будівництво дитячого садка (копія витягу з плану знаходиться у матеріалах справи) та за власні кошти побудував садок.

Щодо того, що освітянський напрямок установи було дотримано не заводом (на час складання оспорюваних актів), а Радою, слід зазначити наступне.

На час складання оспорюваних актів, у відповідності до Закону України «Про освіту», спірні приміщення використовувалися Ніжинським механічним заводом для розміщення дитячого садка. Тобто об'єкт освіти приватизовано з дотриманням передбаченої Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» із збереженням освітянського призначення об'єкта освіти. У матеріалах справи наявні копії наказів по підприємству щодо встановлення розмірів, заробітної плати працівників підприємства, в тому числі працівників дитячого садка, а також копії трудових книжок працівників.

Школа мистецтв була розміщена лише після того, як приміщення були передані відповідно до акта приймання передачі від 01.12.2000 р. на баланс (а не у власність) до відділу капітального будівництва та комунального господарства.

На виконання вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2016 р. щодо з'ясування обставин на яких засновано подання прокурором позову в цій справі в інтересах держави в особі саме Ради (яка у спірних правовідносинах представляє відповідну територіальну громаду, а не державу), і відповідно обґрунтованість подання такого позову, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна заява подана в інтересах Ніжинської міської ради, як органу уповноваженому представляти інтереси термальної громади м. Ніжина, в частині права розпорядження та управління об'єктами соціальної інфраструктури.

У даній справі апеляційною та касаційною інстанціями вже вирішувалося питання за скаргами відповідача щодо правильності визначення прокурором в якості позивача Ніжинської міської ради (постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р. та постанова Вищого господарського суду України від 18.06.2015 р., які набрали законної сили є обов'язковими до виконання).

В постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2015 р. зазначено, що внаслідок дій ПАТ «Ніжинський механічний завод» щодо приватизації та включення до статутного фонду товариства дитячого садка за адресою: м. Ніжин, вул. Гончарна, 19-а порушено інтереси держави в особі Ніжинської міської ради, прокурором вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Усі докази в сукупності свідчать про відсутність передбачених Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» заборон на приватизацію спірного майна саме відповідачем 2. Отже не включення його до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, та, відповідно, включення до статутного фонду ВАТ «Ніжинський механічний завод» було здійснено відповідно до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, підстави для скасування наказу Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 р. № 990, яким затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу, в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 у місті Ніжині, а також скасування акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 р. № 990, в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 (на даний час - Гончарна, 19-а) у м. Ніжин, у суду відсутні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Першого заступника прокурора Чернігівської області не підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що передачі спірного майна до комунальної власності м. Ніжин, як це зазначено в рішенні виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 23.03.2000 р. № 117, здійснено не було, а між сторонами існували правовідносини з передачі спірного дитячого садка на баланс, тим більше, що в акті прийому-передачі з балансу ВАТ «Ніжинський механічний завод» на баланс відділу капітального та комунального господарства м. Ніжин приміщення дитячого садка по вул. Гончарна, 25 (на даний час - Гончарна, 19-а) від 01.12.2000 р., міститься посилання на рішення міськвиконкому №117 від 23.03.2000 р. як на підставу для прийняття майна на баланс безпосередньо від ВАТ «Ніжинський механічний завод».

Щодо строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. № 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову по суті, з підстав його необґрунтованості, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строку позовної давності у даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокурором, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені судом висновки не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду мста Києва від 24.01.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. у справі №927/1939/14 залишити без змін.

Справу №927/1939/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк