Постанова № 66268363, 26.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017справа № 905/3389/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5 за довіреністю № 1019 від 12.12.2016, не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Костянтинівка Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької області від31.01.2017 (повне рішення складено 06.02.2017)у справі№ 905/3389/16 за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро, доДержавної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Костянтинівка Донецької області, простягнення 48 611, 34 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Огороднік Д. М.) від 31.01.2017 по справі № 905/3389/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Дніпро (далі ПАТ «Укртелеком»), до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Костянтинівка Донецької області (далі ДЕІ в Донецькій області), задоволено частково, стягнуто з відповідача 44 618, 55 грн. основного боргу, 482, 91 грн. 3% річних, 3 509, 14 грн. інфляційних втрат та 1 377, 98 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ДЕІ в Донецькій області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2017 по справі № 905/3389/16, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що господарським судом не враховано, що відповідач не користувався наданими телекомунікаційними послугами в період, за який позивачем заявлено стягнення їх вартості, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.

Заявник також посилається на те, що умовами спірного договору не було передбачено продовження строку його дії після 31.12.2013, а послуги, надані позивачем у 2015 року за іншим договором, оплачені відповідачем в повному обсязі.

Крім того, апелянт вважає, що сторони не могли передбачити дію спірного договору більше, ніж на один рік, оскільки ДЕІ у Донецькій області є бюджетною установою, з огляду на що останньому заборонено взяття грошових зобовязань більше, ніж на один бюджетний період (рік).

Враховуючи викладене, відповідач просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.04.2014.

У судове засідання зявився представник позивача, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання не зявився, надіслав на адресу апеляційного суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності його представника у звязку з відсутністю коштів на його відрядження.

Враховуючи, що явка представника відповідача апеляційним судом обовязковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 між ПАТ «Укртелеком» в особі Донецької філії (Оператор) та Державною екологічною інспекцією у Донецькій області (Бізнес-абонент) укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № 3392 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Оператор надає Бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі (Послуги), а Бізнес-абонент отримує зазначені Послуги та сплачує їх вартість.

Під Бізнес-мережною розуміється система комплексного обслуговування Бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору перелік та опис Послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання Послуг Бізнес-абоненту визначаються в окремих додаткових угодах до цього Договору, що підписуються Сторонами за кожним із видів замовлених Послуг.

Згідно з пп. 3.2.3. Договору Бізнес-абонент зобовязаний оплачувати Послуги в порядку та терміни, визначені Договором.

У розділі 4 Договору сторони визначили вартість Послуг та порядок розрахунків. Так, надання Послуг за цим Договором є платним. Сума Договору складає 22 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 3 666, 67 грн. ( п. 4.1. договору).

Відповідно до умов Договору оплата здійснюється за кредитною або за авансовою системою. З позовної заяви вбачається, що сторони за спірним Договором визначили здійснення оплати за надані Послуги за кредитною системою.

Так, відповідно до п. 4.4. Договору не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, Оператор виставляє Бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих Послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, в межах якого надавалися Послуги. У разі кредитної системи оплати Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за Послуги не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Оператора (п. 4.5. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.05.2013.

У разі коли жодна зі Сторін за два тижні до закінчення строку дії Договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах (п. 8.2. Договору).

На виконання п. 2.2. Договору між Сторонами підписано Додаткові угоди до нього № 1 від 01.04.2013 про надання послуг телефонного звязку, № 2 від 01.04.2013 про надання послуг цифрової телефонії, № 3 та № 3-1 від 01.04.2013 про надання послуг некомутованого доступу до мережі Інтернет, № 4 від 01.04.2013, № 5 від 12.06.2013.

Згідно з Додатковою угодою № 4 Бізнес-абонент відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» бере на себе зобовязання самостійно контролювати споживання та оплату у 2013 році замовлених ним телекомунікаційних Послуг за цим Договором в межах витрат, встановлених кошторисом. Сума Договору до 31.04.2013 не буде перевищувати 22 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 3 666, 67грн. (п. 1.)

Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 12.06.2013 сума Договору на 2013 рік складає 24 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 4 000, 00грн (п. 1.).

Укладення зазначеної додаткової угоди свідчить про продовження дії Договору після 31.05.2013.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що спірний Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», п. 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, споживач зобов'язаний виконувати умови договору, зокрема, своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про телекомунікації» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

На підтвердження виконання своїх обовязків з надання послуг відповідачу за Договором за період грудень 2013-серпень 2015 року позивачем надано роздруківку міжміських та міжнародних розмов, Конекти інтернет-послуг за встановленими Договором телефонами та адресами підключення, рахунки-акти, які виставлялись відповідачеві за його особовим рахунком № 1400000300033923 на загальну суму 44 618, 55 грн. Господарським судом встановлено, що вказані рахунки надсилались відповідачу курєрською поштою, що підтверджується реєстрами поштових відправлень, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім того, рахунки-акти за Договором за спірний період були направлені відповідачу разом з претензією № 12С000-1162 від 21.09.2016 (а. с. 78-79 т. 1)

Нездійснення відповідачем оплати за надані протягом грудня 2013-серпня 2015 року послуги стало підставою звернення позивача до суду із цим позовом.

ДЕІ в Донецькій області заперечує проти отримання від ПАТ «Укртелеком» послуг за спірним Договором № 3392 за заявлений позивачем період та вважає, що строк дії Договору закінчився 31.12.2013, а відтак після вказаної дати у сторін не виникло зобовязань з надання та оплати телекомунікаційних послуг.

Однак такі твердження відповідача є помилковими, оскільки відповідно до п. 8.2. Договору у разі коли жодна зі Сторін за два тижні до закінчення строку дії Договору не заявить про своє бажання надалі продовжувати відносини, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.

Як правильно зазначено господарським судом, відповідачем не надано жодних доказів його звернення до ПАТ «Укртелеком» з вимогою про розірвання Договору, з огляду на що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Договір після 31.12.2013 є продовженим.

Апелянт зазначає, що він не міг взяти на себе за спірним Договором зобовязання з оплати наданих в 2014, 2015 роках послуг, оскільки сторонами було укладено Додаткову угоду № 5, якою вони визначили строк дії Договору до 31.12.2013 і за відсутності будь-яких інших додаткових угод спірний Договір не є продовженим після вказаної дати.

Такі доводи апелянта спростовуються вказаним пунктом 8.2. Договору, який продовжував діяти і після підписання сторонами Додаткової угоди № 5 до Договору, оскільки в п. 3 останньої зазначено, що питання, не обумовлені даною Додатковою угодою регулюються Договором № 3392 від 01.04.2013; інші умови Договору залишаються незмінними і сторони продовжують за ним свої зобовязання.

ДЕІ в Донецькій області також посилається на те, що на території, де надавались телекомунікаційні послуги у спірний період, проводилась антитерористична операція, з огляду на що відповідач не мав жодної можливості здійснювати дзвінки та користуватися мережею Інтернет.

Зазначені доводи відповідача обґрунтовано не прийняті місцевим господарським судом до уваги, з огляду на те, що вони спростовуються матеріалами справи, а саме роздруківками міжміських та міжнародних розмов та Конектами інтернет-послуг за спірний період як доказами надання та споживання таких послуг; доказів звернення до позивача про припинення надання послуг суду не надано.

Під час розгляду справи в першій інстанції та в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що заборгованість за січень серпень 2015 року виникла на підставі укладеного між ним та позивачем договору № 72-685 про надання телекомунікаційних послуг споживачам, які здійснюють їх закупівлю за державні кошти від 01.04.2015, і така заборгованість ним повністю оплачена.

Місцевим господарським судом правомірно не прийняті зазначені доводи відповідача, оскільки всі рахунки-акти, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, виставлені за особовим рахунком відповідача № 1400000300033923, який був відкритий останньому згідно з Договором № 3392 від 01.04.2013, що вбачається з позову та письмових пояснень ПАТ «Укртелеком» і відповідачем не спростовано.

Натомість, відповідно до Договору № 72-685 був відкритий відповідачу інший особовий рахунок № 1403090072006853, оплата послуг за яким не є предметом спору.

Крім того, наявні в матеріалах справи роздруківка міжміських та міжнародних розмов і Конекти інтернет-послуг свідчать про отримання ДЕІ в Донецькій області відповідних послуг за телефонами та адресами підключення, узгодженими сторонами саме в додатках до Договору № 3392 від 01.04.2013 (а. с. 10-17, 19 (зворотний бік), 21 (зворотний бік)).

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача щодо неотримання послуг від позивача за Договором № 3392 від 01.04.2013 у спірний період повністю спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта, що він, укладаючи у 2013 році спірний Договір, не міг взяти за ним зобовязання на 2014-2015 роки, оскільки він є бюджетною установою, судом обґрунтовано не враховані, оскільки строк дії Договору визначається в його умовах і відповідних доказів їх зміни суду не надано.

Крім того, відсутність у боржника бюджетних коштів не є законною підставою для звільнення від виконання договірного зобовязання, а тому відсутні підстави для звільнення ДЕІ у Донецькій області від виконання обовязку щодо оплати наданих йому позивачем телекомунікаційних послуг за спірним Договором, про що було зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446, від 15.05.2012 № 3-28гс12 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, згідно з якими відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність сторони і не є підставою для звільнення її від обов'язку виконати зобов'язання та від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, оскільки позивачем доведено виконання ним своїх обовязків за Договором з надання послуг за спірний період та прийняття таких послуг відповідачем, а докази оплати ДЕІ у Донецькій області вказаних послуг в матеріалах справи відсутні, господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 44 618, 55 грн. основного боргу.

Позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено до стягнення з відповідача 483, 65 грн. 3% річних та 3 509, 14 грн. інфляційних втрат.

Апеляційний суд погоджується із здійсненим судом першої інстанції перерахунком вказаних сум, а тому вважає правомірним стягнення з ДЕІ в Донецькій області 3% річних у розмірі 482, 91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 509, 14 грн.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення господарського суду є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, а доводи апеляційної скарги викладених у ньому висновків не спростовують, рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2017 по справі № 905/3389/16 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ДЕІ у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2017 про прийняття апеляційної скарги до провадження, було задоволено клопотання ДЕІ у Донецькій області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та відстрочено його сплату до дня розгляду апеляційної скарги 26.04.2017.

Враховуючи, що апелянтом так і не було сплачено судовий збір, він підлягає стягненню з ДЕІ в Донецькій області за результатом розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Костянтинівка Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2017 по справі № 905/3389/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2017 по справі № 905/3389/16 залишити без змін.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Донецькій області, м. Костянтинівка Донецької області (код ЄДРПОУ 38034476) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 515, 80 грн.

Господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:О.В. Стойка

ОСОБА_3