Постанова № 66268278, 25.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 року Справа № 904/12312/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Джихур О.В., Сизько І.А.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від третьої особи: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017р. у справі №904/12312/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - колективна фірма "Юксел", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості по оплаті за суборенду нерухомого майна у розмірі 19780грн.20коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017р. у справі №904/12312/16 (суддя Суховаров А.В.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, з публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі-ПАТ КБ) "ПриватБанк" на користь позивача стягнуто 19780грн.20коп. заборгованості по орендній платі;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором суборенди приміщення від 01.09.2010р. в частині повного та своєчасного внесення плати за користування об"єктом суборенди;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ КБ"ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що у зв"язку із зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору суборенди від 01.09.2010р., а саме, зміною економічної ситуації в країні, банком прийнято рішення стосовно дострокового припинення договору та звільнення займаного приміщення, про те, що під час укладення договору сторони не могли передбачити чи врахувати, що економічна ситуація зміниться настільки, що подальше виконання умов договору призведе до порушення майнових інтересів відповідача, про те, що із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин має нести орендар, про те, що, у даному випадку, одночасно наявні всі вимоги, встановлені ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України для дострокового розірвання договору суборенди у зв"язку з істотною зміною обставин, а також про те, що з січня 2016 року спірне приміщення не використовувалося, про звільнення приміщення та готовність його повернення з оренди позивача було повідомлено, однак згоди між сторонами не досягнуто, при цьому згідно з ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;

- представник скаржника в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином, що підтверджується витягом з реєстру поштових відправлень публічного акціонерного товариства "Укрпошта"(а.с.85);

- представники позивача та третьої особи також не з"явилися на виклик в засідання апеляційного суду, про час та місце засідання позивач та третя особа повідомлені належним чином;

- у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення господарського суду є обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010р. суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (орендарем) та ПАТ КБ"ПриватБанк"(суборендарем) укладено договір суборенди приміщення, на підставі якого орендар зобов"язався передати суборендареві приміщення, визначене у договорі за плату та на обумовлений строк, а суборендар - прийняти у тимчасове використання це приміщення.

Відповідно до п.1.2 договору приміщення, яке передається, знаходиться по АДРЕСА_1. Площа приміщення складає 89.1 кв.м. Приміщення належить орендареві на підставі тимчасового користування (оренди) в порядку і на умовах, передбачених договором оренди приміщення №3 від 01.09.2010р..

Згідно з п.1.4 договору приміщення надається суборендареві для використання його у банківській діяльності.

В п.2.2 договору сторонами узгоджено, що орендна плата за поточний місяць підлягає сплаті до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим із розрахунку 37грн.00коп. за 1кв.м , всього 3296грн.70коп. в місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).

Відповідно до п.5.1 договору повернення приміщення орендарю здійснюється за актом здачі-приймання. Обов"язок по складенню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

В п.5.3 договору встановлено, що оплата оренди суборендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.

Згідно з п.7.1 договір укладається на строк з 01 серпня 2013 року по 30 червня 2016 року. У разі якщо не пізніше одного місяця до закінчення дії договору жодна з сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладенні договору.

Виходячи з умов договору, позивач передав відповідачу приміщення, яке є об"єктом суборенди згідно з актом приймання-передачі від 01.08.2013р. (а.с.15).

Відповідач порушив умови договору. У встановлені договором строки плату за суборенду приміщення за період з січня по червень 2016р. не вніс.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 19780грн.20коп..

В процесі розгляду справи господарським судом докази погашення заборгованості відповідачем не надані.

Ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором суборенди приміщення від 01.09.2010р. в частині повного і своєчасного внесення плати за користування об"єктом суборенди та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували це порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи скаржника визнані колегією суддів необґрунтованими.

Так, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку, на виконання зазначених процесуальних норм скаржником не надані документальні докази в підтвердження обставин невикористання спірного приміщення з січня 2016р.. Зокрема, відсутній в матеріалах справи акт здачі-приймання приміщення, підписаний сторонами, складання якого передбачено п.5.1 договору у разі повернення його орендарю.

Також не представлені скаржником і докази розірвання договору суборенди в порядку, передбаченому ч.ч.1, 4 ст.652 Цивільного кодексу України, тобто за згодою сторін або за рішенням суду.

Керуючись ст. ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017р. у справі №904/12312/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 28.04.2017р.