Рішення № 66268016, 27.04.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2017 р.Справа № 922/224/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1", м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків про стягнення коштів за участю представників:

від позивача: Родзинський А.А., директор

від першого відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 23.01.2017

від другого відповідача: ОСОБА_5, довіреність від 23.01.2017

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" (далі за текстом - позивач) звернулося до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - перший відповідач) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом - другий відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 100000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлових приміщень №01/11012014 від 01.01.2014 в частині сплати орендних платежів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.17 автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №922/224/17 призначено для розгляду судді Калантай М.В.

Ухвалою від 17.02.2017 дана справи прийнята до провадження, судове засідання призначено на 21.03.2017.

Ухвалою від 21.03.2017 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 11.04.2017.

В судових засіданнях 11.04.2017, 18.04.2017, 25.04.2017 судом оголошувалося перерви до 18.04.2017, 25.04.2017 та 27.04.2017, відповідно.

11 квітня 2017 року від позивача надійшла заява про зміну підстави позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якої він збільшив розмір позовних вимог до 2495304,17грн., з яких: 1760000,00грн. основна сума суборендної плати, 63937,50грн. 3% річних, 453200,00грн. індексу інфляції, 218166,67грн. пені. Також позивач зазначив, що в позові було помилково вказано, що між сторонами укладено договір суборенди нежитлових приміщень №01/11012014 від 01.01.2014, в той час як фактично між сторонами укладався договір суборенди нежитлових приміщень №01/11012014 від 11.01.2014.

Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд не вважає зміною підстави позову виправлення позивачем дати договору суборенди №01/11012014 з помилкової дати - 01.01.2014 на правильну дату - 11.01.2014, оскільки ним не змінена підстава позовних вимог, а саме: невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань за договором суборенди.

Отже, позивачем фактично було виправлено допущені при поданні позову неточності в реквізитах договору суборенди, на підставі якого він звернувся до суду з даним позовом, що не суперечить вимогам статті 22 ГПК України, а тому приймається судом.

В частині збільшення позовних вимог, суд вважає заяву позивача такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Позивач у позові просив стягнути з відповідачів солідарно "грошові кошти" за договором суборенди у сумі 100000,00грн. При цьому, в абзаці 4 позовної заяви позивач вказував, що відповідачі сплатили "грошові кошти" за договором суборенди не в повному обсязі.

Зі змісту договору суборенди №01/11012014 від 11.01.2014 вбачається, що грошовими коштами, які відповідачі мають сплачувати за цим договором, є суборендна плата (пункт 4.1 договору суборенди) та вартість комунальних послуг (пункт 4.7 договору суборенди).

Відповідно, позивач має право здійснити збільшення розміру саме цих вимог.

В той же час, позивач не лише збільшив розмір основного зобов'язання по суборендній платі з 100000,00грн. до 1760000,00грн., а також просить стягнути й інші суми грошових коштів, а саме: 3% річних в розмірі 63937,50грн., індекс інфляції в сумі 453200,00грн. та 218166,67грн. пені.

Суд зауважує, що сплата відповідачами на користь позивача 3% річних, індексу інфляції та пені договором суборенди не передбачена, а базується на нормах чинного законодавства, тому не може вважатися "грошовими коштами за договором суборенди".

Отже, суд задовольняє заяву позивача в частині збільшення розміру основного зобов'язання по суборендній платі, а в іншій частині залишає заяву без задоволення, оскільки вимоги про стягнення 3% річних, індексу інфляції та пені є окремими новими вимогами, які при поданні позову позивачем не заявлялися.

При цьому, суд роз'яснює, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за стягненням вказаних сум в загальному порядку шляхом подання окремого позову.

Щодо заперечень відповідачів на те, що позивач не надав належних доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог, суд зазначає, що вказані твердження спростовуються наданими позивачем оригінальним примірником квитанції №2 від 11.04.2017 на суму 33521,57грн., довідкою УДКСУ у Шевченківіському районі м.Харкова №02-21/374 від 13.04.2017, довідкою ТВБВ №10020/057 ПАТ "Державний ощадний банк України" від 25.04.2017. Вказані документи підтверджують факт сплати позивачем 11.04.2017 судового збору в розмірі 33521,57грн., який повністю зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи викладене, судом у даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення на користь позивача солідарно з відповідачів 1760000,00грн. основного зобов'язання по суборендній платі за договором суборенди №01/11012014 від 11.01.2014.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідачі у відзивах та їх представники у судовому засіданні проти позову заперечили, просили в його задоволенні відмовити. При цьому, зазначили, що відповідачами повністю виконані умови договору суборенди №01/11012014 від 11.01.2014 шляхом внесення суборендної плати в розмірі 165000,00грн. за три місяці після дати його укладення. Вказують, що даний договір суборенди був розірваний сторонами згідно угоди про його розірвання від 15.04.2014 та в цей же день орендовані приміщення повернуті позивачу за актом приймання-передачі від 15.04.2014. В подальшому позивач передав ці приміщення іншій особі - Приватному підприємству "Сучасна нерухомість" за договором суборенди №1404/01 від 14.04.2014, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 16.04.2014.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

11 січня 2014 року між позивачем, як суборендодавцем, та першим і другим відповідачами, як суборендарями, укладено договір суборенди №01/11012014 (далі за текстом - Договір суборенди), за умовами якого суборендодавець зобов'язався передати суборендарям, а суборендарі зобов'язалися прийняти у тимчасове користування нежитлові приміщення підвалу №20-29, першого поверху №57-62, другого поверху №26-29, загальною площею 811,4кв.м., які знаходяться в нежитловій будівлі літ."А-8", розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно пункту 2.1 Договору суборенди, нежитлові приміщення надаються в суборенду на строк 24 місяців, з моменту складання Акту прийому передачі нежитлових приміщень.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 нежитлові приміщення, що орендуються, повинні бути передані суборендодавцем та прийняті суборендарями 15.01.2014. При передачі нежитлових приміщень складається акт прийому-передачі, який підписується представниками та/або особисто суборендодавцем та суборендарями.

15 січня 2014 року сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень до Договору суборенди.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.4, 4.7 Договору суборенди суборендарі зобов'язані сплачувати щомісяця попередню плату за користуванням нежитловими приміщеннями у розмірі і строки, обумовлені даним Договором (надалі "суборендна плата"). Розмір суборендної плати за один місяць суборенди всієї площі нежитлових приміщень в цілому складає 55000,00 грн. на місяць. Якщо інше не передбачено даним Договором, суборендна плата сплачується суборендарями щомісяця, авансом, не пізніше 12-го числа поточного місяця, на підставі цього Договору без додаткових рахунків. Суборендарі сплачують суборендну плату повністю за перший місяць суборенди нежитлових приміщень та за останній місяць суборенди нежитлових приміщень до 14.01.2014 року. Вартість комунальних послуг не входить до суборендної плати, та відшкодовується суборендарями суборендодавцю додатково, шляхом передплати, на підставі рахунків суборендодавця, протягом 5 днів з моменту надання суборендарям і рахунку.

Пунктом 5.2.1 Договору суборенди встановлено обов'язок суборендарів здійснювати своєчасну оплату усіх платежів за цим договором.

Пунктом 10.1 Договору суборенди встановлено, що він починає діяти з моменту його підписання обома сторонами і діє до 14.01.2016 або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачі свої зобов'язання щодо здійснення суборендної плати виконували не в повному обсязі, сплативши на користь позивача грошові кошти на загальну суму 165000,00грн., тобто за три місяці суборенди. Зазначене підтверджується меморіальними ордерами №BOS45B12WV від 15.01.2014 на суму 55000,00грн., №BOS45B12WV від 15.01.2014 на суму 55000,00грн., платіжним дорученням №221 від 13.02.2014.

Відповідачі сплату коштів за Договором суборенди лише в розмірі 165000,00грн. не оспорюють.

Вказуючи на те, що відповідачі неналежним чином виконували свої договірні зобов'язання щодо здійснення суборендної плати, позивач звернувся з даним позовом, в якому просить стягнути на свою користь 1760000,00грн. основного зобов'язання по суборендній платі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов пункту 4.3 Договору суборенди відповідачі були зобов'язані сплачувати суборендну плату щомісяця, авансом, не пізніше 12 числа поточного місяця.

Матеріали справи підтверджують, що відповідачі вказаний обов'язок у повному обсязі не виконали, внаслідок чого за ними утворилася заборгованість з суборендної плати в розмірі 1760000,00грн.

Відповідачі доказів погашення даної заборгованості не надали, натомість вказали на те, що Договір суборенди було розірвано згідно угоди від 15.04.2014, а саме приміщення повернуто позивачу за актом приймання-передачі.

Суд не приймає дані доводи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

За умовами пункту 7.1 Договору суборенди після закінчення строку суборенди, визначеного цим договором, або його розірвання чи припинення суборендарі зобов'язані передати суборендодавцю нежитлові приміщення протягом 5 (п'яти) днів з моменту закінчення строку оренди за актом приймання-передачі. Приймання-передача нежитлових приміщень здійснюється двосторонньою комісією, що складаються з представників та/або особисто суборендодавця та суборендарів.

Нежитлові приміщення вважаються фактично переданим суборендарями з моменту підписання акту приймання-передачі. У момент підписання цього акту суборендарі передають суборендодавцю ключі від приміщення (пункт 7.3 Договору суборенди).

Відповідачами не надано належних доказів повернення нежитлової будівлі позивачу за актом приймання-передачі саме за Договором суборенди №01/11012014 від 11.01.2014, а також не надано доказів розірвання цього Договору суборенди.

Надана відповідачами незасвідчена копія акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 15.04.2014 (т.2 а.с. 21, 68) не приймається судом, оскільки такий документ не є письмовим доказом в розумінні статті 36 ГПК України. Оригінал даного акту у відповідачів відсутній, про що повідомили їх представники в судовому засіданні. Позивач складення та підписання цього акту заперечує.

Крім того, суд зазначає, що з копії даного акту вбачається, що його було складено на підставі угоди від 15.04.2014 про розірвання іншого договору суборенди нежитлових приміщень №01/311213 від 11.01.2014.

Інші докази, які б підтверджували факт розірвання саме Договору суборенди №01/11012014 від 11.01.2014 та повернення орендованих приміщень позивачу, в матеріалах справи відсутні.

Згідно пункту 7.5 Договору суборенди оплата суборендної плати суборендарями здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.

За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення суборендної плати, оскільки відповідачі орендовані приміщення фактично не звільнили та за відповідним актом приймання-передачі позивачу не повернули.

Щодо доводів відповідачів про те, що подальша передача позивачем нежитлових приміщень іншій особі - Приватному підприємству "Сучасна нерухомість" за договором суборенди №1404/01 від 14.04.2014 свідчить про неможливість одночасної передачі цих приміщень відповідачам, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не встановлено заборони щодо передачі в суборенду одного і того самого об'єкту нерухомості кільком орендарям (суборендарям).

До того ж, частиною 6 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідачами не надано суду будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, що унеможливили використання орендованих нежитлових приміщень у зв'язку з їх передачею в суборенду ПП "Сучасна нерухомість".

Згідно пункту 8.3 Договору суборенди суборендар несе солідарну відповідальність перед суборендодавцем з усіх зобов'язань суборендаря та суборендарів, що випливають з цього договору.

Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1760000,00грн. основного зобов'язання по суборендній платі законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, дата народождення - ІНФОРМАЦІЯ_1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61202, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-1" (01033, м.Київ, вул.Володимирська, буд.71, код 37681937) 1760000,00грн. основного зобов'язання по суборендній платі, 26400,00грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 28.04.2017 р.

Суддя М.В. Калантай