Ухвала суду № 66267444, 25.04.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" квітня 2017 р. Справа № 918/362/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)"

до боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

від ПАТ "Дельта Банк" - ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.02.2017 р.;

від ТОВ "Агропартнери Рівне" - ОСОБА_3, довіреність б/н від 08.08.2016 р.;

розпорядник майна - ОСОБА_4, посвідчення № 1250 від 12.07.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.05.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола". Визнано грошові вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" до боржника на суму 3 732 591,59 грн., з яких: 3 036 589,95 грн. - безспірні грошові вимоги та 696 001,64 грн. - пеня. Введено процедуру розпорядження майном строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 22.09.2016 року та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_4 (свідоцтво № 1250 від 07.06.2013 року, ІК НОМЕР_1).

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі здійснене на веб-сайті Вищого господарського суду України за № 32003 від 30.05.2016 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.07.2016 року припинено провадження у справі в частині розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (35431, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Бабин, вул. Заводська, 1, ІК 34438102) про визнання грошових вимог кредитора до боржника на суму 280 115,07 грн. та відкладено розгляд справи у попередньому засіданні суду на 29.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 року, зокрема, відмовлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог на суму 49 779 930,84 грн.. Затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" на загальну суму 18 687 102,24 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. у справі №918/362/16 ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 у справі № 918/362/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 918/362/16, в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" скасовано. Справу № 918/362/16 в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до боржника передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

За результатами автоматизованого розподілу справу №918/362/16 в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" передано на новий розгляд судді Політиці Н.А.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.01.2017 року прийнято справу №918/362/16 про визнання банкрутом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" до розгляду. Розгляд справи №918/362/16 в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" призначено на 14.02.2017 року та витребувано в учасників судового процесу додаткові докази.

Ухвалами господарського суду Рівненської області від 14.02.2017 року, 28.02.2017 року та 14.03.2017 року розгляд справи №918/362/16 в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" відкладався з підстав, зазначених в ухвалах.

Однак, у зв'язку з відпусткою судді Політики Н.А. розгляд справи № 918/362/16 призначений на 04 квітня 2017 року не відбувся, що також підтверджується довідкою господарського суду Рівненської області від 04 квітня 2017 року № 918/362/16.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.04.2017 року розгляд справи в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола") призначено на 25.04.2017 року.

24 квітня 2017 року від розпорядника майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" надійшов уточнений відзив щодо результатів розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" з урахуванням постанови Верховного суду України № 918/169/16 від 29.03.2017 року.

Розпорядник майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" в судовому засіданні визнав грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 14 297 360,41 грн. - грошові вимоги, що забезпечені заставою майна боржника із включенням до реєстру вимог кредиторів окремо та 2 756,00 грн. судові витрати 1 черга.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників провадження по справі, господарський суд встановив наступне.

Розглядаючи вимоги заявника ПАТ "Дельта Банк" про визнання грошових вимог кредитора до боржника на суму 64 077 291,25 грн., суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 року, зокрема, відмовлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог на суму 49 779 930,84 грн. Затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" на загальну суму 18 687 102,24 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. у справі №918/362/16 ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 у справі № 918/362/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.07.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі № 918/362/16, в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" скасовано. Справу № 918/362/16 в частині розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до боржника передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Однак, враховуючи те, що на даний момент з подібних правовідносин склалася судова практика, а саме постановою Верховного суду України від 23.03.2017 року у справі № 918/169/16 врегульовано дане питання, то слід відзначити наступне.

Заявлені грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" підтверджуються: кредитним договором №25/08/KL від 06.08.2008 року із додатковими угодами; іпотечним договором реєстраційний № 1717 від 29.08.2008 року із додатковими договорами; кредитним договором №29/08/KL від 06.08.2008 року із додатковими угодами; договором застави № 29/08/KL/S 12 від 28.02.2012 року із додаткам та змінами; договором відступлення права вимоги за реєстровим № 9492, який діє зі змінами та доповненнями від 18.07.2012 року; договором переведення боргу (про заміну боржника у зобовязанні) від 21.12.2012 року; розрахунками заборгованості за кредитними договорами № 25/08/KL від 06.08.2008 року та № 29/08/KL від 06.08.2008 року.

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, основним боржником по кредитних договорах №25/08/KL від 06.08.2008 року та №29/08/KL від 06.08.2008 року є ТОВ "Агро ХХІ", а ТОВ СЗП "Стодола" є лише майновим поручителем за іпотечним договором реєстраційний № 1717 від 29.08.2008 року із додатковими договорами та договором застави № 29/08/KL/S 12 від 28.02.2012 року із додатками та змінами.

Відповідно до п.1.6 договору про внесення змін до іпотечного договору від 08.02.2010 року, заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 13 800 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 договору застави № 29/08/KL/S - 12 від 28.02.2012 року, заставна вартість предмета застави становить 497 360,41 грн.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч. 1 ст. 583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; - майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", оскільки вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 572 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Правова природа застави (іпотеки) полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. (Висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 року у справі № 5023/6981/11).

Судом встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" звернувся із кредиторськими вимогами до боржника, які підтверджуються: кредитним договором №25/08/KL від 06.08.2008 року із додатковими угодами; іпотечним договором реєстраційний № 1717 від 29.08.2008 року із додатковими договорами; кредитним договором №29/08/KL від 06.08.2008 року із додатковими угодами; договором застави № 29/08/KL/S 12 від 28.02.2012 року із додаткам та змінами; договором відступлення права вимоги за реєстровим № 9492, який діє зі змінами та доповненнями від 18.07.2012 року; договором переведення боргу (про заміну боржника у зобовязанні) від 21.12.2012 року; розрахунками заборгованості за кредитними договорами № 25/08/KL від 06.08.2008 року та № 29/08/KL від 06.08.2008 року, як до майнового поручителя.

Отже, СЗП "Стодола", в даному випадку не є позичальником за основними кредитними договорами, як і не є особою, яка отримувала кредитні кошти. Однак, норми Закону про банкрутство не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України в постанові №14/030 від 03.06.2014 року у справі №25/5005/6641/2012, в постанові від 26.08.2014 року у справі № 5024/948/2012 та в постанові від 29.03.2017 року у справі №918/169/16. В наведених постановах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справі про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч. 9 ст.45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

Так, в постановах судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 5005/6641/2012 та від 29.03.2017 року у справі №918/169/16 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.11.2014 р. № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", частиною 2 пункту 4.3.5 якої передбачено, що: "Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора".

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

З огляду на викладене, заява ПАТ "Дельта Банк" про визнання грошових вимог підлягає до задоволення частково в розмірі 14 297 360,41 грн. - грошові вимоги, що забезпечені заставою майна боржника за іпотечним договором реєстраційний № 1717 від 29.08.2008 року та договором застави № 29/08/KL/S 12 від 28.02.2012 року.

Враховуючи, що грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" підтверджуються матеріалами справи частково, визнані розпорядником майна частково, а тому підлягають задоволенню частково на суму 14 297 360,41 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника ТОВ СЗП "Стодола".

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобовязаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Таким чином, необхідно окремо внести до реєстру вимог кредиторів банкрута вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 14 297 360, 41 грн. як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника - ТОВ СЗП "Стодола".

Разом з цим, у визнанні грошових вимог на суму 49 779 930, 84 грн. ПАТ "Дельта Банк" слід відмовити.

Також, за подання заяви про визнання кредитором ПАТ "Дельта Банк" сплачений судовий збір у розмірі 2 756,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9650030 від 06.06.2016 року, доданим до заяви кредитора.

На підставі ст. 49 ГПК України, ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сплачений ПАТ "Дельта Банк" судовий збір у розмірі 2 756,00 грн., що підтверджується матеріалами справи слід покласти на боржника, який підлягає задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 23, 24, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

УХВАЛИВ :

1. Визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36 Б, ІК 34047020) на суму 2 756,00 грн. судовий збір за подання заяви черговість задоволення вимог перша; окремо внести до реєстру вимог кредиторів банкрута вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36 Б, ІК 34047020) на суму 14 297 360, 41 грн. - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола".

2. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36 Б, ІК 34047020) у визнанні грошових вимог на суму 49 779 930,84 грн.

3. Розпоряднику майна ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола" внести відповідні зміни в реєстр вимог кредиторів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського зернопереробного підприємства "Стодола".

4. Копію ухвали направити усім учасникам провадження у справі.

Суддя Політика Н.А.