Ухвала суду № 66267332, 27.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/19330/16-ц Головуючий 1 інстанції Лях М.Ю.

Провадження № 22ц/790/2905/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Довгаль А.П., Костенко Т.М.

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 11 серпня 2015 року між ним та відповідачкою був укладений договір доручення за умовами якого він мав надати ОСОБА_2 інформаційні, консультативні послуги з питань операцій з продажу її квартири АДРЕСА_1. Він мав рекламувати вказану квартиру за свій рахунок, проводити аналіз пропозицій на ринку нерухомості, проводити огляд покупцями, здійснювати перевірку правовстановлюючих документів. Свої зобовязання за договором він виконував належним чином, проте ОСОБА_2 повідомила його, що 17 жовтня 2016 року вона продала квартиру, бажає припинити договір доручення від 11 серпня 2015 року. Вважає, що відповідачка повинна виконати взяті на себе зобовязання згідно договору та сплатити неустойку у розмірі 2,5% від суми продажу квартири.

У звязку з цим, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову суму у розмірі 31200 грн., неустойку за договором.

В судове засідання ОСОБА_2 не зявилась, її представник заперечував проти заявлених позовних вимог, які не визнав в повному обсязі, просив відмовити в позові в повному обсязі за недоведеністю та безпідставністю. Пояснив, що договір доручення надає право повіреному вчиняти юридичні дії від імені довірителя, однак в той же час цей договір ніяким чином не обмежує і не позбавляє права довірителя здійснювати ці дії самостійно, у звязку з чим відповідач, уклавши договір купівлі-продажу самостійно без участі позивача не порушила зобовязання, а тому позивач не має права вимагати від неї сплати неустойки. Окрім цього, позивач посилається на пункт 6.2. укладеного договору, який передбачає сплату 2,5 процентів, однак не встановлює, від якої суми вказані 2,5% мають вираховуватися, оскільки зміст укладеного договору не дозволяє дійти однозначного висновку про встановлення сторонами пені за самостійний продаж відповідачем квартири.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2017 року позовні вимоги залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі; вказує, що його позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено своїх позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено, що 11 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та агенством нерухомості «АІСТ», в особі директора (фізичної особи підприємця) ОСОБА_1 укладено договір доручення № 02екс/02 (а.с.7).

За умовами договору доручення довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобовязання від імені довірителя здійснювати пошук покупців на обєкт нерухомості, належний останній на праві часткової (спільної) власності, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна, буд. № 35- ЖАДРЕСА_2, вартість обєкта встановлюється довірителем в сумі 50000 доларів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з вимогами ст. 1003 ЦК у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Статтею 1009 ЦК України передбачено, що якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення. Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник. Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Згідно пункту 6.2 укладеного договору довіритель залишає за собою право оформити договір щодо відчуження обєкта в період дії цього договору з особами, які не мають договірних відносин з повіреним, при цьому повірений не несе юридичної відповідальності за дії довірителя, а довіритель сплачує повіреному неустойку в розмірі 2,5 %.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача порушення умов укладеного договору доручення від 11.08.2015 року та вимог чинного цивільного законодавства, оскільки аналіз умов укладеного договору не передбачає наявність обмеження у відповідача самостійно як власника належного їй майна вчиняти будь-які правочини з належною їй на праві власності квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3.

Укладений договір доручення від 11.08.2015 року не містить чітко встановленого та належним чином визначеного розміру неустойки, яка сплачується винною стороною відповідно до пункту 6.2. укладеного договору за порушення умов цього договору, яка погоджено обома сторонами цього договору.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є недоведеними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді