Ухвала суду № 66267118, 06.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/642/17 Головуючий 1 інстанції: Чернова О.В.

Справа №622/602/15-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.2 ст.194 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Протасова В.І.,

суддів - Гришина П.В., Глініна Б.В.,

при секретарі - Григорян І.І.,

за участю прокурора - Князєвої О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст.194 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, із середньою спеціальною

освітою, неодружений, працюючого слюсарем у СТОВ

«Довжик», зареєстрований за адресою: Харківська

область, Золочівський район, с.Довжик, вул.Шевченка, 17,

раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.194 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Вирішено питання про процесуальні витрати.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 114 052 (сто чотирнадцять тисяч пятдесят дві) гривні 16 (шістнадцять) копійок та відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Вироком встановлено, що 16 березня 2015 року, близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись біля домоволодіння №17 по вулиці Шевченка в с.Довжик Золочівського району Харківської області, підійшов до автомобіля НОМЕР_1., який належить ОСОБА_2, та, підклавши під передню частину даного автомобіля суху траву, підпалив її, у результаті чого сталося загорання вказаного автомобіля, що призвело до виникнення пожежі і пошкодження даного автомобіля, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 114052 грн. 16 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок та призначити новий судовий розгляд у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Свою апеляційну скаргу обвинувачений обґрунтовує тим, що:

- суд, на його думку, неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки обґрунтував висновки на неналежних доказах, тому що пожежа сталася внаслідок його необережних дій, а умислу на підпал автомобіля він не мав;

- на думку апелянта, на досудовому розслідуванні та в суді було порушено його право на захист, а саме, не розяснено право на надання безоплатної правової допомоги;

- вирішення цивільного позову судом було здійснено без проведення відповідних експертиз, що є обовязковим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правова кваліфікація його дій ґрунтуються на доказах, які були належним чином досліджені під час судового розгляду, і їм дана оцінка відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.194 КК України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, дослідженими в суді першої інстанції.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що злочину він не вчиняв, 16 березня 2015 року, в другій половині дня, він підпалив траву біля свого гаражу, метрів за 200-300 від місця знаходження автомобіля, яка зайнялася і вогонь перекинувся випадково на автомобіль ОСОБА_2, який був залишений неподалік від його гаражу, що знаходиться за місцем його проживання в домоволодінні №17 по вул.Шевченка в с.Довжик Золочівського району Харківської області. В той час він перебував у стані алкогольного спяніння і не розумів що робив. Коштів на відшкодування завданих збитків на даний час не має.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував факт підпалу трави, але пояснив, що не розумів, що робить внаслідок алкогольного спяніння.

Незважаючи на ці показання обвинуваченого, наведені в свій захист, досліджені в судовому засіданні докази давали суду належні підстави визнати обвинувачення доведеним, виходячи з наступного.

Так, показаннями потерпілого ОСОБА_2 встановлено, що 16 березня 2015 року, біля 16 години 00 хвилин, він на автомобілі НОМЕР_2, приїхав зі своїм знайомим ОСОБА_3 на належну йому земельну ділянку, розташовану неподалік від вул.Шевченка в с.Довжик Золочівського району Харківської області. Автомобіль він залишив наприкінці вулиці Шевченка на відстані 15-20 метрів від домоволодіння №17, в якому проживає ОСОБА_1 Коли він із ОСОБА_3 перебували на земельній ділянці, до них підійшов ОСОБА_1, який був у стані сильного алкогольного спяніння, та висловлював незадоволення тим, що він поставив автомобіль біля гаражу ОСОБА_1, погрожував йому. Через деякий час він побачив дим з місця, де був залишений ним автомобіль. Коли він із ОСОБА_3 підійшли ближче до місця знаходження автомобіля, побачили, що автомобіль палає, а ОСОБА_1 підносить суху траву і підкидає її у вогонь під ліву передню частину автомобіля. Він дістав вогнегасник і почав гасити полумя та заливали водою. Полумя було погашено власними силами, пожежні приїхали пізніше. ОСОБА_1 в цей час сховався у своєму домоволодінні та звідти викрикував про те, що підпалив автомобіль. Обвинувачений не просив у нього пробачення, не намагався погашати спричинені збитки.

Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 041316, автомобіль НОМЕР_1, 2009 року випуску, бежевого кольору, належить ОСОБА_2 (а.с.196-197).

Із показань свідка ОСОБА_3, який був очевидцем події, вбачається, що в 2015 році, він приїхав із ОСОБА_2 в с.Довжик на автомобілі, залишили автомобіль між ровом і огорожею, неподалік домоволодіння ОСОБА_1, в місці, де не було буряну, був пісок, нічого поруч не горіло. Вони пішли із ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка знаходилась неподалік. Перебуваючи на земельній ділянці, до них із ОСОБА_2 підійшов у стані сильного алкогольного спяніння ОСОБА_1 і почав сваритися із ОСОБА_2, вимагав сплатити кошти, погрожував. Через деякий час, як ОСОБА_1 пішов, вони побачили дим з місця, де був залишений автомобіль. Він побіг туди і, наближаючись, побачив як ОСОБА_1 відійшов від автомобіля і побіг до себе у двір, автомобіль горів в передній частині, переважно з лівого боку, де був підкладений сухий бурян. Вони почали тушити автомобіль, коли він постукав у двір ОСОБА_1 і попросив відра і воду, ОСОБА_1 висловився нецензурно і відмовив.

Показаннями свідка ОСОБА_4 встановлено, що вона є сусідкою ОСОБА_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. Весною 2015 року, вона йшла по вул.Шевченка додому і побачила, як ОСОБА_1 у стані алкогольного спяніння йшов з боку вул.Шевченка, де знаходився автомобіль ОСОБА_2, та ОСОБА_5 завела ОСОБА_1 додому в домоволодіння по вул. Шевченка, 17 в с.Довжик. Хвилин через 10-15 до неї додому прибіг ОСОБА_3 і попросив відра і воду, щоб загасити автомобіль ОСОБА_2 На місці, де стояв автомобіль, сухої трави і буряну не було, поблизу автомобіля нічого іншого не горіло. На значній відстані від місця знаходження автомобіля ОСОБА_2 горів бурян, але з того місця вогонь не міг дістатися автомобіля.

Показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4,які є послідовними в ході досудового та судового слідства, узгоджуються між собою та з іншими обєктивними доказами.

Згідно показань свідка ОСОБА_5 убачається, що вона є матірю ОСОБА_1 та проживає разом із ним в будинку №17 по вул.Шевченка в с.Довжик Золочівського району Харківської області. Весною 2015 року, в після обіденний час, вона зустріла ОСОБА_4 на вулиці Шевченка. За їх домоволодінням, по вул.Шевченка, за гаражем стояв автомобіль ОСОБА_2 Автомобіль стояв передньою частиною у заростях буряну. На вулиці вона зустріла ОСОБА_1 і завела його додому. ОСОБА_1 вийшов із будинку. Через деякий час, хвилин через 30, вона почула як спрацювала сигналізація автомобіля, вийшла у двір і побачила дим з боку, де стояв автомобіль ОСОБА_2 ОСОБА_1 зайшов у двір з іншого боку з городу, на її питання сказав, що не знає що сталося, що автомобіль він не підпалював. Метрів за 300 від автомобіля знаходиться поле, там нічого не горіло. Метри за 3-4 горіла трава.

Згідно даних протоколу огляду місця події від 16 березня 2015 року, місцем події є територія, що розташована за адресою: Харківська область, Золочівський район, с.Довжик, вул.Шевченка, де на вулиці знаходиться автомобіль «Ssangуоng Куron», який стоїть на ґрунті. В процесі огляду зафіксовані пошкодження автомобіля, дислокація яких з водійської сторони та передньої частини автомобіля, які обвуглені та мають сліди підпалу. Під час огляду виявлено і вилучено сміття з пожежі у вигляді травянистої рослинності, яке було визнано в якості речових доказів (а.с.а.с.56-57, 155-164).

Із показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що нею здійснювався огляд місця події, яке є ділянка місцевості за останнім будинком по вулиці Шевченка в с.Довжик Золочівського району Харківської області, за цим будинком вулиця закінчується, інших будинків немає. Під час огляду місця події було зафіксовано пошкодження на автомобілі. Зазначене в протоколі огляду місця події місце пошкодження автомобіля «праве крило з водійської сторони» та «ліве крило», це, якщо оглядати автомобіль, стоячи перед ним, по відношенню до особи, яка оглядає, тобто це ліве крило автомобіля, яке знаходиться з водійської сторони, та праве крило автомобіля відповідно.

Згідно акту про пожежу від 16 березня 2015 року, обєктом пожежі є автомобіль «Ssangуоng Куron», державний номер НОМЕР_3, 2009 року випуску, місцем виникнення пожежі є передня частина автомобіля на площі 1 кв.м., пожежею пошкоджено моторний відсік, прилади керування автомобілем, торпеда, електропроводка, ймовірна причина пожежі підпал (а.с.154).

Висновком судової пожежно-технічної експертизи від 08 травня 2015 року встановлено, що осередкова зона досліджуваної пожежі співпадає із зоною горіння та розташована в передній лівій частині кузова автомобіля НОМЕР_4, технічною причиною виникнення пожежі в автомобілі НОМЕР_4, є займання горючих матеріалів в передній лівій частині кузову, під впливом джерела запалювання «відкритий вогонь», технічна причина пожежі не повязана з аварійними режимами роботи електричної мережі (а.с.176-188).

Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 14 травня 2015 року встановлено, що ринкова вартість автомобіля НОМЕР_5, складає 217714, 37 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_6, складає 114052, 16 грн.; матеріальна шкода, спричинена володільцю автомобіля НОМЕР_6, складає 61254, 67 грн. (а.с.165-175).

Сукупність наведених доказів свідчить про те, що потерпілий та свідок ОСОБА_3, кожен окремо, вказали на обвинуваченого як на особу, яка пошкодила автомобіль ОСОБА_2 шляхом підпалу при обставинах зазначених у вироку.

За таких обставин слід дійти висновку про те, що суд першої інстанції повно і обєктивно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано взяв у основу вироку належні показання потерпілого, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 і розцінив позицію обвинуваченого та свідка ОСОБА_5 як захисну.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1про те, що в його діях відсутній прямий умисел на підпал автомобіля, а пожежа сталася внаслідок його необережних дій, спростовуються наведеними у вироку доказами та показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 - очевидця події, та ОСОБА_4,які послідовно пояснювали суду про те, що саме ОСОБА_1 знаходився біля автомобіля, підносив і підкидав під нього суху траву, і після того як він відійшов від автомобіля він почав горіти, а також, що автомобіль знаходився на ділянці, де не було сухої трави і буряну, що в безпосередній близькості від автомобіля вогнища не було.

Знаходження біля автомобіля, підкладення під нього сухої трави, а після відходження від автомобіля його загоряння, дії після вчинення злочину негайно залишив місце його вчинення - дають підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом на пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, по справі не встановлено.

Доводи обвинуваченого про, начебто, порушення його права на захист, також перевірено.

Під час проведення досудового розслідування та судового розгляду, обвинуваченому ОСОБА_1 були розяснені його права та обовязки, вручені памятки про процесуальні права та обовязки, однак ОСОБА_1 клопотань про залучення захисника не заявляв.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про неправильне вирішення цивільного позову, то вони є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до вимог ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж ч.5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному проваджені розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Визнавши ОСОБА_1винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги потерпілого, стягнувши на користь ОСОБА_2 витрати на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 114 052 (сто чотирнадцять тисяч пятдесят дві) гривні 16 (шістнадцять) копійок та відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

При цьому, задовольняючи позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив із висновків судової автотоварознавчої експертизи від 14 травня 2015 року, а в частині відшкодування моральної шкоди із доказів, наданих потерпілими під час судового розгляду, що не потребує, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, додаткового проведення експертизи щодо її встановлення. Що ж стосується розміру моральної шкоди, заподіяної злочином, то суд врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, матеріальний стан обвинуваченого, форму вини.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі, суд першої інстанції визначив відповідно до вимог ст.1167 ЦК України.

Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1покарання, дотримався вимог ст.65 КК України і в повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, із яких вбачається, що він на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, не одружений, працює.

Обставин, які обтяжують чи помякшують покарання, відповідно до вимог ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо призначення виду та розміру покарання достатньо мотивований, а покарання, що призначено обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції статі, за яку його визнано винуватим, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1- без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя

Судді: