Рішення № 66266835, 21.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2017Справа №910/2761/17за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К І К"

про зобов'язання виконати умови договору

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Бєлячкова О.В. - представник за довіреністю № 6-48 від 10.01.2017;

від відповідача: Клименко О.М. - керівник;

Гопанчук Р.Л. - представник за довіреністю б/н від 03.04.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "К І К" про зобов'язання виконати умови договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що між сторонами укладено договір про надання послуг №1609000207 від 06.09.2016, предметом якого є виконання відповідачем будівельно-монтажних робіт, інших (зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ), однак відповідач не надав передбачені договором послуги під час дії договору, і термін його дії закінчився 31.12.2016. За наведених обставин, оскільки очевидним є те, що у відповідача виник обов'язок в межах дії договору надати послуги з ремонту огорожі проммайданчика, позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "К І К" виконати умови договору про надання послуг №1609000207 від 06.09.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю "К І К"

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2761/17 та справу призначено до розгляду на 10.03.2017.

10.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "К І К" виконати умови договору про надання послуг №1609000207 від 06.09.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю "К І К", а саме виконати в повному обсязі «Роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ)» на загальну суму 965621,00 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.03.2017 оголошено перерву до 28.03.2017.

27.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "К І К" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 315950 грн 35 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "К І К" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 315950 грн 35 коп. повернуто без розгляду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.03.2017 оголошено перерву до 07.04.2017.

05.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що істотною умовою надання послуг відповідачем за договором було надання позивачем дозволу на початок надання послуг, що передбачено 2.1. договору, власне, яким визначається початок відрахування строку для надання послуг. Однак, дозвіл в робочому порядку отриманий не був, у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з листом із проханням надати допуск до виконання робіт, що був отриманий позивачем 31.10.2016. Оскільки 31.12.2016 закінчився строк дії договору, останній є припиненим. При цьому, відповідач зазначає про понесення ним збитків у розмірі 72419,74 грн. у зв'язку з простроченням кредитора (позивача), що виявилось у ненаданні ним дозволу на початок надання послуг.

Представники сторін у судовому засіданні 07.04.2017 подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Дане клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 розгляд справи №910/2761/17 відкладено до 21.04.2017.

18.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення до позовної заяви, згідно з якими позивач зазначає, що 31.10.2016 на адресу позивача надійшли інші листи, ніж той, про який відповідач зазначає в запереченнях, при цьому, листи, що надійшли від відповідача стосуються інших договорів.

У судове засідання 21.04.2017 з'явились представники позивача та відповідача. Позивач підтримав позов, відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях на позов.

У судовому засіданні 21.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «К і К» (виконавець, відповідач) було укладено договір №1609000207 на надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та залученими силами і засобами, матеріалами і механізмами надати, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступні послуги: роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ) (КОД 43.29.1/45342000-6) (п. 1.1. даного договору, копія якого долучена до позову).

Відповідно до п. 1.2. договору, склад та обсяги послуг, що доручаються до надання виконавцю, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору та представлена в додатку №2 до цього договору. Якість матеріалів, що використовуються виконавцем при наданні послуг, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що виконавець зобов'язується надати послуги протягом 150 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу на початок надання послуг.

Як передбачено пунктами 3.1., 3.2. договору, за надання послуг, передбачених цим договором, замовник виплачує виконавцю у відповідності до договірної ціни (додаток №1 до договору), 965621,00 грн. Оплата наданих послуг проводиться на підставі підписаного акту (актів) наданих послуг (типові форми КБ-3, КБ-2в), на умовах післяоплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, чи іншими засобами, не забороненими чинним законодавством України, протягом 30 календарних днів після підписання акту (актів) наданих послуг (типові форми КБ-3, КБ-2в).

Згідно з п. 9.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Цей договір припиняє свою дію після закінчення терміну його дії; за згодою сторін (п. 9.2. договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору №1609000207 на надання послуг від 06.09.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

За змістом ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що листом від 23.11.2016 №1123-04 відповідач просив позивача продовжити термін виконання робіт до 30.04.2017 у зв'язку з великим обсягом допоміжних робіт, які не були враховані при складанні календарного графіку виконання робіт за договором №1609000207 на надання послуг від 06.09.2016 (копія листа подана позивачем 18.04.2017, а відповідачем - 07.04.2017).

Судом встановлено, що 02.12.2016 позивачем було направлено відповідачеві лист від 01.12.2016 №6244/13-06, у якому позивач зазначив, що станом на 01.12.2016 роботи по договору №1609000207 на надання послуг від 06.09.2016 не виконувались, у зв'язку з чим просив відповідача направити уточнений календарний графік виконання робіт та виконати їх до 31.12.2016 (копія листа долучена до позову, докази відправлення листа подані позивачем 18.04.2017).

Судом встановлено, що 22.12.2016 позивачем було направлено відповідачеві лист від 22.12.2016 №6535/13-06, у якому позивач повторно зазначив, що строк виконання робіт за договором №1609000207 на надання послуг від 06.09.2016 спливає 31.12.2016 (копія листа долучена до позову, докази відправлення листа подані позивачем 18.04.2017).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між сторонами укладено договір про надання послуг №1609000207 від 06.09.2016, предметом якого є виконання відповідачем будівельно-монтажних робіт, інших (зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ), однак відповідач не надав передбачені договором послуги під час дії договору, і термін його дії закінчився 31.12.2016. За наведених обставин, оскільки очевидним є те, що у відповідача виник обов'язок в межах дії договору надати послуги з ремонту огорожі проммайданчика, позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "К І К" виконати умови договору про надання послуг №1609000207 від 06.09.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю "К І К", а саме виконати в повному обсязі «Роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ)» на загальну суму 965621,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, згідно з п. 1.1. договору про надання послуг №1609000207 від 06.09.2016 виконавець зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними та залученими силами і засобами, матеріалами і механізмами надати, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступні послуги: роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ) (КОД 43.29.1/45342000-6).

За змістом ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановлено судом, пунктом 2.1. договору про надання послуг №1609000207 від 06.09.2016 встановлено, що виконавець зобов'язується надати послуги протягом 150 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу на початок надання послуг.

Суд зазначає, що умовами договору не визначено, у якій формі замовник повинен надавати дозвіл на початок виконання робіт підряднику, тоді-як нормами закону існування такого обов'язку замовника з надання дозволу на початок будівельних робіт не передбачено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 у даній справі зобов'язано позивача надати суду: письмові пояснення щодо поняття та форми дозволу на початок надання послуг відповідачу відповідно до п. 2.1 Договору № 1609000207 на надання послуг від 06.09.2016; письмові пояснення чи надавався позивачем дозвіл на початок надання послуг відповідачу відповідно до п. 2.1 Договору № 1609000207 на надання послуг від 06.09.2016 (в якій формі та надати докази на підтвердження викладених обставин).

Так, як вбачається з пояснень представника позивача, поданих 18.04.2017, дозвіл на початок виконання робіт у розумінні позивача, - це дії замовника, які свідчать про рішення щодо допуску виконавця до надання послуг, що можуть бути виражені в будь-якій формі, в тому числі, спілкування засобами звичайного документообігу, листування, усні переговори тощо.

При цьому, відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, зазначав про те, що звернувся до позивача з листом із проханням надати допуск до виконання робіт, який був отриманий позивачем 31.10.2016, однак погодження допуску осіб на об'єкт від позивача не отримав, оскільки відповіді на даний лист не було. Так, відповідач вважає. Що відповідь на лист позивача щодо допуску до об'єкту і є формою дозволу на початок виконання робіт у розумінні договору №1609000207.

Як вбачається з листа відповідача №0930-02 від 30.09.2016, на підставі договору від 06.09.2016 №1609000207 відповідач просив надати допуск до виконання робіт на об'єкті: роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ).

У підтвердження направлення та вручення позивачеві листа №0930-02 від 30.09.2016, відповідач надає копію повідомлення про вручення №0306104631110, згідно з яким відправлення вручено 31.10.2016 (копія листа та копія повідомлення про вручення подані відповідачем 21.04.2017).

Разом з тим, як зазначає позивач, даного листа-погодження від відповідача він не отримував, оскільки 31.10.2016 від відповідача надійшли три інші листи стосовно правовідносин сторін за відмінними, від спірного, договорами.

З поданих позивачем 18.04.2016 матеріалів, вбачається, що 31.10.2016 ним було отримано від відповідача листи №1027-01 від 27.10.2016, №1027-03 від 27.10.2016 та №1027-02 від 27.10.2016, що підтверджується копіями реєстрів вхідної кореспонденції позивача, зареєстрованої 31.10.2016, у яких мова йде про правовідносини сторін за іншими договорами. При цьому, будь-яких відомостей про отримання листа відповідача №0930-02 від 30.09.2016 дані реєстри не містять, з огляду на що суд не приймає твердження відповідача про направлення позивачеві листа-погодження щодо допуску на виконання робіт на об'єкті за договором від 06.09.2016 №1609000207, оскільки належних доказів, які можуть з відповідною достовірністю підтверджувати направлення позивачеві саме такого листа (опис вкладення у цінний лист) суду не надано, з урахуванням при цьому наявності у матеріалах справи інших листів, отриманих позивачем в цей день.

Разом з тим, матеріали справи містять лист від 01.12.2016 №6244/13-06, направлений відповідачеві 02.12.2016, у якому позивач зазначив, що станом на 01.12.2016 роботи по договору №1609000207 на надання послуг від 06.09.2016 не виконувались, у зв'язку з чим просив відповідача направити уточнений календарний графік виконання робіт та виконати їх до 31.12.2016 (копія листа долучена до позову, докази відправлення листа, а саме фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист подані позивачем 18.04.2017).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 у даній справі зобов'язано позивача надати суду: копії листів (будь-якого листування між сторонами) щодо виконання Договору № 1609000207 на надання послуг від 06.09.2016; копію витягу з книги реєстрації вхідної кореспонденції, яка надходила на адресу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в тому числі на адресу Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", за період з 01.10.2016 по 15.11.2016; зобов'язано відповідача надати суду: копії листів (будь-якого листування між сторонами) щодо виконання Договору № 1609000207 на надання послуг від 06.09.2016.

Суд зазначає, що з огляду на умови договору №1609000207 щодо початку відліку строку для виконання робіт підрядником, а саме з моменту надання дозволу замовником на початок надання послуг підрядником, підрядник має право на правомірне очікування отримання дозволу на початок виконання робіт та невиконання робіт до часу отримання такого дозволу, оскільки це може бути обумовлено зокрема неможливістю замовника забезпечити належний фронт робіт тощо. При цьому, з огляду на те, що умовами договору не визначено, у якій формі замовник повинен надавати дозвіл на початок виконання робіт підряднику, а нормами закону існування такого обов'язку замовника з надання дозволу на початок будівельних робіт не передбачено, суд погоджується з позицією позивача, що дозвіл на початок виконання робіт повинен свідчити про рішення/волевиявлення замовника щодо допуску підрядника до виконання робіт, що можуть бути виражені в будь-якій формі, в тому числі, шляхом направлення підряднику листа з волевиявленням на отримання результатів робіт.

Так, оскільки з наявних у справі доказів вбачається, що лист позивача від 01.12.2016 №6244/13-06 був першим документом, у якому виражено волевиявлення замовника щодо отримання від підрядника результатів робіт (початку здійснення підрядником виконання робіт) за договором №1609000207 на надання послуг від 06.09.2016, суд розцінює вказаний лист як дозвіл на початок виконання робіт.

З огляду на наведене, з моменту вручення відповідачеві вказаного листа починається відлік встановленого пунктом 2.1. договору №1609000207 150-денного строку для виконання робіт, а тому, враховуючи відсутність доказів вручення відповідачу цього листа, з огляду на встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 строки (Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3), суд дійшов висновку, що відлік строку для виконання відповідачем робіт за договором №1609000207 розпочався з 06.12.2016 та спливає 04.05.2017.

Так, станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи судом строк виконання відповідачем робіт в повному обсязі за договором №1609000207 не сплинув.

В той же час, відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №6-1044цс16 від 01.06.2016 та постанові №6-2981цс15 від 13.04.2016, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі його носію.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов'язання вчинити певні дії, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд зазначає, що станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи судом виконання робіт за спірним договором відповідач не розпочав, обґрунтовуючи це відсутністю дозволу на початок виконання робіт. Так, твердження підрядника про відсутність дозволу замовника на початок виконання робіт спростовуються встановленими судом обставинами.

Норми ст. 526 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені судом обставини щодо строку виконання робіт за договором (період з 06.12.2016 по 04.05.2017), суд вважає, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи судом у позивача наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач не виконає роботи, що є предметом договору №1609000207, у строк, ним встановлений. Так, дані очікування позивача щодо несвоєчасного виконання відповідачем робіт за договором є очевидними, оскільки визначення сторонами зобов'язання розумного періоду, достатнього для виконання робіт, відбувається з урахуванням етапності та постійності виконання робіт протягом всього строку рівними частинами тобто обсяг робіт, який об'єктивно, за звичайних умов може бути виконано за 150 днів, відповідно до погоджених сторонами умов, імовірно, неможливо виконати за період, значно менший.

Більше того, як встановлено судом, відповідач станом на дату звернення до суду та дату розгляду справи судом навіть не приступив до виконання зобов'язання, тобто не розпочав роботи за договором, строк виконання яких спливає 04.05.2017, що робить явно неможливим виконання відповідачем свого зобов'язання у строк, встановлений умовами договору від 06.09.2016 №1609000207. Так, відповідач не визнає наявності у нього обов'язку з виконання зобов'язання за договором №1609000207, оскільки вважає, що ним не отримано дозвіл протягом дії договору, строк дії якого закінчився 31.12.2016.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, закон у правовідносинах підряду визначає, зокрема, одну з форм порушень підрядником прав замовника - повільне виконання робіт, що робить явно неможливим їх виконання (закінчення) у передбачений договором строк, тобто у разі, якщо строк виконання ще не є порушеним, однак наявні очевидні підстави вважати, що роботи не будуть виконані вчасно та замовник, відповідно, має обґрунтовані підстави передбачати порушення своїх прав. І вказані права так само підлягають захисту.

Право на відмову від договору підряду у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, не позбавляє замовника права на звернення до суду з вимогами про зобов'язання підрядника виконати обов'язок в натурі, тобто виконати роботи, обсяг який погоджено за умовами договору підряду.

Наведені обставини в сукупності дають підстави для висновку про необхідність ефективного захисту прав позивача, який вправі вимагати від відповідача належного (в тому числі, своєчасного) виконання робіт за договором №1609000207, тоді-як відповідач від такого обов'язку ухиляється (не приступив до виконання) та навіть не визнає існування у нього цього обов'язку у зв'язку з тим, що, на його думку, строк виконання ним обов'язків протягом дії договору не настав, а строк дії договору закінчився, що очевидно свідчить, що роботи не будуть виконані підрядником своєчасно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність невизнаних та порушених прав позивача як замовника на своєчасне отримання результатів підрядних робіт за договором №1609000207, які підлягають захисту в обраний позивачем спосіб.

Як встановлено судом, згідно з п. 9.1. договору №1609000207, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Щодо доводів відповідача, що договір є припиненим у зв'язку з закінченням строку його дії, суд зазначає наступне.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599- 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №3-123гс14.

За змістом ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Так, строк дії договору не має значення для визначення моменту припинення зобов'язання, що виникло, тоді-як з огляду на консенсуальний характер договору №1609000207, предметом якого є одне зобов'язання (виконання визначеного обсягу робіт), обов'язок підрядника з виконання робіт виник з моменту досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, тобто його укладення, тоді-як строк виконання такого обов'язку, що виник (строк для виконання робіт), визначається (підліковується з моменту) моментом надання замовником дозволу на початок виконання робіт.

За наведених обставин, отримавши від позивача лист від 01.12.2016 №6244/13-06, яким фактично надано дозвіл на виконання робіт за договором №1609000207 від 06.09.2016, у відповідача розпочався строк, протягом якого повинно відбутись виконання зобов'язання за цим договором, яке з закінченням строку дії останнього не припиняється, оскільки ні договором, ні законом не визначено таких підстав припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору.

Судом не розглядаються та не досліджуються в межах заявленого позивачем позову доводи відповідача про понесення ним збитків, так як дані обставин не входять до предмету доказування у справі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене, позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "К І К" про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг №1609000207 від 06.09.2016 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої 10.03.2017, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "К І К" (02166, м. Київ, вул. м. Жукова, будинок 26; ідентифікаційний код: 21619519) виконати умови договору на надання послуг №1609000207 від 06.09.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К І К", а саме виконати в повному обсязі «Роботи будівельно-монтажні, інші (Зведення огорож) (Ремонт огорожі проммайданчика Тернопільського ЛВУМГ)» на загальну суму 965621,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К І К" (02166, м. Київ, вул. м. Жукова, будинок 26; ідентифікаційний код: 21619519) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 28.04.2017

Суддя І.М. Отрош