Рішення № 66266827, 27.04.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 рокуСправа № 912/1148/15-г Господарський суд Кіровоградської області колегією суддів у складі головуючого судді Колодій С.Б., суддів Макаренко Т.В. та Шевчук О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1148/15-г

за позовом публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ

до Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", м. Світловодськ

про стягнення 467419,48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 99/02 від 04.04.2017 р.;

від відповідача - участі не брали.

Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 20.03.2015 р. № 67-047822 про стягнення з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" заборгованості за кредитною угодою № 201120 від 07.10.2011 року в розмірі 467 419,48 грн., з яких: 326 897,77 грн. заборгованість по кредиту, 19 255,62 грн. прострочена заборгованість по процентам, пеня в сумі 121 266,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитної угоди №201120 від 07.10.2011 р.

Ухвалою від 30.03.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 18.06.2015 р. провадження у справі № 912/1148/15-г зупинено до вирішення справи № 401/2466/15-ц за позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" до публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", треті особи Світловодська міська рада Кіровоградської області та ТОВ "Політрейд" про визнання кредитної угоди недійсною, що розглядається Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області.

За результатами розгляду Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області справи № 401/2466/15-ц прийнято рішення від 04.12.2015 р. про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 22.02.2017 р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2017 р.

20.03.2017 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про заміну назви позивача по справі з публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на публічне акціонерне товариство "Укрінком". До заяви позивачем додано витяг з протоколу № 1 позачергових загальних зборів акціонерів "Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" від 13.07.2016 р.витяг із статуту публічного акціонерного товариства "Укрінком" та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що позивач - публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство "Укрінком".

Крім того, 18.04.2017 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про заміну назви позивача по справі з публічного акціонерного товариства "Укрінком" на публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія". До заяви позивачем додано протокол позачергових загальних зборів акціонерів "Публічного акціонерного товариства "Укрінком" від 28.03.2017 р., статут в новій редакції публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що публічне акціонерне товариство "Укрінком" змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".

Як на тому наголошено у пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне змінити найменування позивача з публічного акціонерного товариства "Укрінком" на публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою від 21.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.04.2017 р. 15 год. 30 хв.

18.04.2017 р. представником позивача подано письмові пояснення № 971/01 від 14.04.2017 р., за змістом яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За результатами судового засідання 18.04.2017 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.04.2017 р. 16 год. 00 хв. та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

21.04.2017 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення по справі щодо стягнення пені в розмірі 121 266,09 грн., відповідно до яких відповідач наполягає на застосуванні позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені, тобто до суми 121 266,09 грн.

В судовому засіданні 27.04.2015 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні участі не брав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2011 р. між публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (ОСОБА_2) та спільним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (Позичальник) було укладено кредитну угоду № 201120 (далі - ОСОБА_2) (а.с. 9-12).

Відповідно до положень та умов ОСОБА_2 Банком відкрито СП ТОВ "Світловодськпобут" не відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 2 000 000,00 грн. на термін до 10.10.2013 року. Кредит Позичальнику надано для поповнення оборотних коштів (пункти 3.1, 3.2 ОСОБА_2).

Відповідно до пункту 3.4.1 ОСОБА_2 Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 20% річних. Вказані проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі фактичної календарної кількості днів в році і підлягають сплаті на дату платежів по процентах за кредитом в гривнях, на рахунок вказаний в п. 5.1.3 ОСОБА_2.

Пунктом 3.5.1 ОСОБА_2 сторони передбачили, що позичальник зобов"язується погасити кредит повністю в строк до 10.10.2013 р. з урахуванням встановленого цією ОСОБА_2 графіком погашення заборгованості: щоденно, рівними частинами, починаючи з 01.11.2011 року, для чого позичальник доручає Світловодській філії ПАТ "Укрінбанк" списувати щоденно з розрахункових рахунків відкритих в філії на рахунок № 29098001498005 в СФ ПАТ "Укрінбанк" кошти в сумі 4140,00 грн. в погашення кредиту по кредитній угоді № 201120 від 07.10.2011 року та погасити кредит повністю в строк до 10.10.2013 р.

Відповідно до пункту 3.5.4 ОСОБА_2 у випадку утворення простроченої заборгованості по кредиту і процентах, погашення боргу проводиться в наступному порядку: прострочені платежі по сплаті процентів за кредитом, строкові платежі по процентах, прострочена заборгованість по кредиту, строкова заборгованість по кредиту, пеня за порушення строків повернення кредиту (в т.ч. згідно з графіком кредиту), сплати процентів, штраф, інфляційні нарахування тощо.

ОСОБА_2 набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками Позичальника та Банку. Ця угода залишається чинною до дати повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів та інших платежів за цією угодою відповідно до умов цієї угоди (пункт 8.1 ОСОБА_2).

ОСОБА_2 підписана повноважними представниками Позичальника та Банку.

02.10.2012 р. між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до Кредитної угоди № 201120 від 07.10.2011р., відповідно до умов якої підпункт 3.4.1 пункту 3.4 "Проценти", статті ІІІ. Кредит та проценти викладено в наступній редакції: Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 22% річних. Вказані проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування процентів на основі фактичної календарної кількості днів в році і підлягають сплаті на дату платежів по процентах за кредитом в гривнях, на рахунок вказаний в ОСОБА_2" (а.с. 13).

21.12.2012 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до Кредитної угоди № 201120 від 07.10.2011р., відповідно до умов якої доповнили пункт 3.7 "Забезпечення кредиту". Статті ІІІ. Кредит та проценти підпунктом 3.7.3 наступного змісту: "3.7.3 Позичальник забезпечує безперервне страхування майна на весь період дії кредитної угоди /іпотечного договору та договору застави до повного виконання ним зобов"язань за цим договором".

Доповнили пункт 5.3 "Позичальник зобов"язується" Статті V. Обов"язки та права сторін підпунктом 5.3.12 наступного змісту: "5.3.12 Надавати до Банку оцінку вартості предметів застави та іпотеки, яка здійснюється на рівні одного разу на рік для нерухомості та виробничого обладнання, одного разу на півроку - для іншого майна з урахуванням зміни кон"юктури ринку та стану їх збереження" (а.с. 14).

Додатковою угодою № 3 від 18.02.2013 р. про внесення змін до Кредитної угоди № 201120 від 07.10.2011р., за змістом якої домовились про наступне:

- пункт 3.1 "Розмір та строк надання кредиту" Статті ІІІ. Кредит та проценти викладено в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цієї ОСОБА_2 відкриває позичальнику невідновлювальну кредиту лінію з лімітом заборгованості 2 000 000,00 грн. до 18 лютого 2014 року".

- підпункт 3.4.1 пункт 3.4 "Проценти". Статті ІІІ Кредит та проценти викладено в наступній редакції: "Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 25% річних. Вказані проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі фактичної календарної кількості днів в році і підлягає сплаті на дату платежів по процентах за кредитом в гривнях, на рахунок вказаний в пункті 5.1.3 цієї ОСОБА_2".

- підпункт 3.5.1 пункту 3.5 "Порядок повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів за угодою", Статті ІІІ Кредит та проценти викладено в наступній редакції: "Позичальник зобов"язується погасити Кредит повністю в строк до 18.02.2014 року, з уразуванням встановленого цією угодою графіком погашення заборгованості: січень - березень 2013 р. по 172 246,00 грн., квітень 2013 р. - 129 185,00 грн., жовтень 2013-лютий 2014 р. по 129 185,00 грн. (а.с. 15).

На виконання вищенаведеної ОСОБА_2 банком було надано позичальнику в користування невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 2 000 000,00 грн., що підтверджується заявою на перерахування коштів (а.с. 119) та платіжним дорученням від 10.10.20111 р. № 4595007 (а.с. 120).

Разом з тим, у порушення умов кредитної угоди, у строки, визначені умовами цієї ОСОБА_2 та Додаткових угод, позичальником не було повернуто позивачу кредитні кошти, та не сплачено проценти за користування кредитом, у зв"язку з чим у позичальника перед позивачем виникла прострочена заборгованість по кредиту, яка за розрахунком, наданим банком, станом на 18.03.2015 р. становить 326 897,77 грн., прострочена заборгованість по процентам складає 19 255,62 грн.

Оскільки спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" не виконало взятих на себе зобов"язань за Кредитною угодою, банком на адресу позичальника було направлено лист-вимогу від 02.12.2013 р. № 1413-039851 щодо погашення простроченої заборгованості перед позивачем за кредитною угодою станом на 02.12.2013 р., однак вказана заборгованість не була погашена відповідачем, у зв"язку з чим ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов"язку.

Майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункт 1 частина 2 статті 175 Господарського кодексу України).

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як слідує з матеріалів справи, Позичальник зобов"язання в повному обсязі за кредитною угодою не виконав, внаслідок чого за розрахунками банку станом на 18.03.2015 р. за останнім рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 326 897,77 грн. та прострочена заборгованість по сплаті процентів яка складає 19 255,62 грн. за період з 10.10.2011 р. по 17.03.2015 р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок простроченої заборгованості по сплаті кредиту в сумі 326 897,77 грн. та заборгованості зі сплати процентів за користуванням кредитом у сумі 19 255,62 грн., господарський суд дійшов висновку про те, що розрахунки правильні та підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що відповідач контррозрахунку суми заборгованості або доказів погашення заборгованості за кредитною угодою №201120 від 07.10.2011 р. суду не надав.

Листом від 30.03.2017 р. № 587 спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" зазначило, що згідно бухгалтерських даних підприємства заборгованість за кредитною угодою № 201120 складає 326 897,77 грн., з огляду на те, що первинна бухгалтерська документація СП ТОВ "Світловодськпобут" втрачена, просило провести акт звірки розрахунків по кредитній угоді № 201120 від 07.10.2011 р. (а.с. 121).

Як вбачається з матеріалів справи 16.04.2017 р. Банком було направлено на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків за кредитною угодою № 201120 від 07.10.2011 р. (а.с. 117).

Проте доказів підписання такого акту звірки взаємних розрахунків між сторонами матеріали справи не місять.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом повністю не погасило та не заперечило наявність даної заборгованості, то вимоги банку про стягнення з позичальника сум простроченої заборгованості по кредиту в сумі 326 897,77 грн. та простроченої заборгованості по сплаті процентів в сумі 19 255,62 грн. підлягають задоволенню.

Що ж до стягнення пені на суму простроченого кредиту в сумі 115 641,30 грн. та пені на суму прострочених відсотків в сумі 5 624,79 грн., то господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

В обґрунтування вимоги про стягнення пені позивач у позовній заяві посилається на те, що у відповідності до пункту 7.3 ОСОБА_2 у разі порушення строків сплати процентів за кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.4 ОСОБА_2 сторони передбачили, що у разі порушення графіку погашення кредиту, граничного терміну повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати повернення кредиту у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У запереченнях від 20.04.2017 р. № 20/04/17-01 відповідач просить застосувати позовну давність щодо стягнення пені на суму 121 266,09 грн.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з нормою частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалося вище відповідач у запереченнях щодо стягнення пені заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

В абзаці 7 пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Оскільки клопотання відповідача про застосування строку позовної давності висловлене у запереченнях щодо стягнення пені, воно приймається судом до розгляду.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов"язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Згідно штампу пошти на поштовому конверті позов подано позивачем 23.03.2015 р. (а.с.21).

Таким чином, вимога про стягнення пені за період до 23.03.2014 р. заявлена після спливу позовної давності.

Позивач будь-яких доказів у спростування доводів відповідача щодо пропуску позовної давності не навів та не надав доказів наявності поважних причин пропущення позовної давності.

З врахуванням викладеного вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме пеня за порушення сплати кредиту складає 86 564,19 грн. та пеня за порушення прострочених відсотків складає 2 648,99 грн., з врахуванням спливу позовної давності щодо решти пені та заяви відповідача про застування позовної давності.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Змінити найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" (код ЄДРПОУ 05839888) на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (код ЄДРПОУ 05839888).

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, 2А, ідентифікаційний код 31678853) на користь публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (93404, Луганська область, м. Северодонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А, ідентифікаційний код 05839888) 326 897,77 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 19 255,62 грн. простроченої заборгованості по процентам, 86 564,19 грн. пені на суму простроченого кредиту, 2 648,99 грн. пені на суму прострочених відсотків, а також 8 707,33 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.04.2017 р.

Головуючий суддя С. Б. Колодій

Суддя Т.В.Макаренко

Суддя О.Б. Шевчук