Ухвала суду № 66266605, 04.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/409/17 Головуючий 1 інстанції: Константинов Д.С.

Справа №626/2138/15-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Протасова В.І.,

суддів - Глініна Б.В., Гришина П.В.,

при секретарі - Гетьман Н.В.,

за участю прокурора - Князєвої О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 22 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинувачених за ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2

Полтавської області, українець, громадянин

України, одружений, не працюючий, із середньою

освітою, зареєстрований за адресою: Харківська

область, АДРЕСА_1, раніше судимий:

-11 березня 1998 року Машівським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

-20 червня 2000 року Машівським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі;

- 23 жовтня 2002 року Крюківським районним судом Полтавської області за ст.391 КК України до 2 років позбавлення волі;

-09 лютого 2007 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі;

-17 грудня 2008 року Кіровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до 4 років позбавлення волі;

-08 вересня 2010 року Машівським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ст.395 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-21 лютого 2014 року Машівським районним судом Полтавської області за ст.395 КК України із застосуванням ст.69 КК України до штрафу в розмірі 680 грн.;

-03 квітня 2015 року Карлівським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, -

засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року, остаточно призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4

Новгородської області, українець, громадянин

України, не одружений, не працюючий, із середньо

спеціальною освітою, зареєстрований за адресою:

Харківська область, м.Красноград, вул.Московська,

буд.127, в силу ст.89 КК України не судимий, -

засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням на нього обовязків, передбачених п.п.2, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Вирішено питання про процесуальні витрати.

Вказаний вирок стосовно ОСОБА_2 не оскаржено.

Вироком встановлено, щоОСОБА_1, 14 серпня 2015 року, близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діючи повторно, шляхом відтискання вікна проникли до домоволодіння розташованого за адресою: Харківська область, м.Красноград, вул.Фрунзе, буд.7, звідки таємно викрали акустичну системи марки «Storm» (сабвуфера та двох колонок), спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 700,00 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити в частині призначення покарання, помякшити йому покарання, посилаючись на те, що він не був присутнім під час ухвалення вироку, а тому суд не врахував його щире каяття, визнання вини, сприяння розкриттю злочину, що він має на утриманні неповнолітню дитину.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувалися докази щодо фактичних обставин справи, а сам обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, зазначивши, що згоден з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок стосовно ОСОБА_1 в межах поданої апеляційної скарги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи обвинуваченого про суворість призначеного покарання є непереконливими.

Суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог ст.65 КК України і в повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, у тому числі і ті, на які він посилається в апеляційній скарзі. В якості обставин, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнав щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, визнано рецидив злочину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не працює, одружений, має на утримані малолітню дитину, раніше неодноразово судимий за вчинення корисних злочинів і знову вчинив корисний злочин в період іспитового строку, що свідчить про його стійку антисоціальну направленість.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо призначення виду та розміру покарання достатньо мотивований, а покарання, що призначено обвинуваченому ОСОБА_1в межах санкції статті, за яку його визнано винуватим, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому немає підстав вважати, що призначене покарання є явно несправедливим через суворість.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого щодо його відсутності під час ухвалення вироку, то вони є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони суперечать матеріалам кримінального провадження.

Як убачається із журналу судового засідання та технічного звукозапису судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 був присутнім під час судового розгляду та ухвалення вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 22 вересня 2016 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя

Судді: