Ухвала суду № 66266210, 26.04.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/83/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.04.2017 Справа № 908/2393/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

по справі № 908/2393/14

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж

до відповідача: Державного підприємства Державний проектний інститут Запоріжцивільпроект

про стягнення 321372,13 грн.

за участю:

представника стягувача ОСОБА_1, довіреність № 40 від 06.02.2017 року

представника боржника не зявився

представника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, довіреність № 09-94/6 від 21.03.2017 року

СУТЬ ПИТАННЯ: Стягувач у справі Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 908/2393/14, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо прийняття постанови від 22.02.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу;

- визнати недійсною постанову від 22.02.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 45696079) щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.10.2014 року у справі № 908/2393/14.

11.04.2017 року від Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області через канцелярію суду надійшов відзив на скаргу, в якому означає наступне:

- вказує, що виконавче провадження ВП № 45696079 з виконання наказу у справі № 908/2393/14 від 20.10.2014 року перебувало у складі зведеного виконавчого провадження № 34040904 про стягнення коштів з Державного підприємства Державний проектний інститут Запоріжцивільпроект;

- державним виконавцем для своєчасного виконання виконавчого документа, який входив до складу зведеного виконавчого провадження № 34040904 в повному обсязі перевірено майновий стан боржника та з метою виконання вчинялись виконавчі дії;

- в ході проведення виконавчих дій уповноваженого органу або органу управління, керівництва або адміністрації боржника за адресою: м. Запоріжжя, майдан Пушкіна, 4 заходами щодо їх розшуку виявлено не було, про що складено акт державного виконавця від 15.02.2017 року;

- на підставі вказаного акту 22.02.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану за виконавчим провадженням ВП № 45696079;

- виключення повернення виконавчого документа стягувану з підстав п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України в даному випадку стосується тільки, якщо боржником є фізична особа;

- ч. 3 ст. 4 Закону України « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на випадок, при якому виконавчий документ повертається стягувачу з підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відтак у державного виконавця були відсутні підстави для направлення виконавчого документу до відповідного органу державної влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування;

- вказує, що стягувач має право повторно предявити виконавчий документ до виконання у строк до 22.02.2020 року і при цьому державним виконавцем буде повторно здійснено опис, арешт та примусова реалізація майна боржника з метою погашення заборгованості. Просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі та про прийняте рішення повідомити Відділу у встановлений законодавством спосіб та строк.

26.04.2017 року на адресу суду від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області разом із супровідним листом надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Представник стягувача в судовому засіданні 26.04.2017 року підтримав вимоги скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник боржника в судове засіданні 26.04.2017 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судовому засіданні 26.04.2017 року проти скарги заперечив.

Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому не зявлення до судового засідання представника боржника, не перешкоджає розгляду скарги по суті, у звязку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 1212 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.09.2014 року у справі № 908/2393/14 за позовом Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж до Державного підприємства Державний проектний інститут Запоріжцивільпроект позовні вимоги задоволено частково, зокрема вирішено стягнути з Державного підприємства Державний проектний інститут Запоріжцивільпроект на користь Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж, основний борг за спожиту активну електричну енергію в сумі 306832 грн. 19 коп., заборгованість за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в сумі 553 грн. 98 коп., пеню в сумі 15420 грн. 38 коп., три проценти річних в сумі 2991 грн. 25 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 6515 грн. 95 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

На виконання вказаного рішення у справі № 908/2393/14 судом був виданий відповідний наказ від 20.10.2014 року.

Вказаний наказ Господарського суду Запорізької області був переданий на виконання до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, яким 05.12.2014 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 45696079, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

В процесі здійснення виконавчих дій з виконання вказаного наказу № 908/2393/14 від 20.10.14 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувану від 22.02.2017 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з неможливістю зясувати місцезнаходження боржника юридичної особи.

Стягувач у справі - Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго (01.02.2017 року змінено повне найменування товариства з Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 02.02.2017 року) з вказаною постановою Відділу Державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції не погоджується, вважає її незаконною, а дії органу виконання щодо її прийняття неправомірними, у звязку з чим звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України, в обґрунтування якої зазначає наступне:

- оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа від 22.02.2017 року була прийнята на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- норма п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначає обов'язок державного виконавця діяти певним чином і містить виключення щодо повернення: виконавчого документу, за яким стягуються грошові кошти, з посиланням на неможливість з'ясування місцезнаходження боржника - юридичної особи;

- наголошує, що враховуючи, що виконавчим документом є наказ Господарського суду Запорізької області, за яким мають бути стягнуті грошові кошти в сумі 332313,75 грн., то у державного виконавця не було правових підстав для повернення вказаного виконавчого документа саме на підставі п. 5 ст. 37 Закону;

- з посиланням на ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вказує, що у державного виконавця були наявні підстави для направлення виконавчого документа до відповідного органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

- дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження суперечать засадам виконавчого провадження щодо обов'язковості виконання судових рішень, справедливості, неупередженості та об'єктивності. Просить задовольнити скаргу.

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, повязані з виконанням рішення суду, врахувавши доводи стягувача, позицію державного виконавця, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обовязково повязані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії, які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обовязків здійснювати дії у межах закону.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

З 05.10.2016 року набрав чинності новий Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-XVIII від 02.06.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-XVIII від 02.06.2016 року, далі Закон, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Матеріали справи свідчать, що стягувач у справі - Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції із заявою про примусове виконання наказу № 908/2393/14 від 20.10.14 р., виданого Господарським судом Запорізької області, яка була подана 03.12.14 р.

05.12.2014 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 45696079 з примусового виконання наказу № 908/2393/14 від 20.10.2014 року.

Як вказує, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у відзиві на скаргу виконавче провадження ВП № 45696079 з виконання наказу у справі № 908/2393/14 від 20.10.2014 року перебувало у складі зведеного виконавчого провадження № 34040904 про стягнення коштів з боржника - Державного підприємства Державний проектний інститут Запоріжцивільпроект.

Матеріали справи свідчать, що 22.02.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона винесена на підставі того, що в результаті вжитих виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, державним виконавцем для своєчасного виконання виконавчого документа, який входив до складу зведеного виконавчого провадження № 34040904 в повному обсязі перевірено майновий стан боржника, та з метою виконання зведеного виконавчого провадження вчиненні наступні виконавчі дії: винесено постанову про арешт майна боржника, згідно якої на все рухоме та нерухоме майно боржника накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження; направлено запити до реєструючих органів з метою отримання інформації щодо майнового стану боржника; накладено арешт на кошти боржника, згідно постанов про арешт коштів боржника та протягом 2013-2017 років систематично виставлялись платіжні вимоги в фінансові установи, в яких обліковуються розрахункові рахунки боржника. В ході проведення виконавчих дій направлено вимогу боржнику про надання інформації про перелік рухомого та нерухомого майна, яке не відноситься до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства. 06.06.2013 року актом опису та арешту майна державним виконавцем накладено арешт на рухоме майно боржника у кількості 26 найменувань, яке знаходиться за адресою: (м. Запоріжжя вул. Пушкіна, 4), на загальну суму 52306,40 грн. 11.07.2013 року згідно акту опису та арешту майна державним виконавцем накладено арешт на базу відпочинку Фрегат яка знаходиться за адресою: м. Бердянськ, вул. Макарова, 27. 22.07.2013 року передано пакет документів на реалізацію рухомого майна, а саме автомобілів НОМЕР_1, яка склала 17303,15 грн., та УАЗ 3303, державний номер НОМЕР_2 та Honda Stream 2.0, ІНФОРМАЦІЯ_1 державний номер НОМЕР_3. Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів № 05/234/13/А-1 від 11.10.2013 року переможцем прилюдних торгів з продажу бази відпочинку Фрегат, є ТОВ ПЛАЦ. 17.10.2013 року кошти, які надійшли з реалізації бази відпочинку Фрегат у сумі 2028100,00 грн., були розподілені та повністю задоволено вимоги 138 стягувачів з виконання виконавчих документів по стягненню заробітної плати та частково задоволено вимоги за 24 виконавчими документами де стягувачем є УПФУ. 18.10.2013 року на депозитний рахунок надійшли кошти від реалізації рухомого майна, а саме Honda Stream 2.0 у сумі 38456,00 грн. 24.10.2013 року кошти розподіленні, частково задоволено вимоги стягувачів за 8 виконавчими документами. 23.12.2013 року частину майна (5 кондиціонерів) реалізовано за 3840,00 грн. Інше рухоме майно знято з реалізації в зв'язку з відсутністю купівельного попиту. Жоден стягувач не виявив бажання залишити за собою вищезазначене нереалізоване майно, у зв'язку з чим державним виконавцем проведено дії з нереалізованим майном у відповідності до ст. 61 Закону України Про виконавче провадження. Згідно протоколу проведення електронних торгів № 224499 від 31.12.2016 року, нежитлова будівля за адресою: майдан Пушкіна 4, у м Запоріжжі, стартова ціна якої складала 34112660,40 грн., не реалізована, у зв'язку з відсутністю допущених учасників до торгів. Так, в ході проведення виконавчих дій уповноваженого органу або органу управління, керівництва або адміністрації боржника за адресою: м. Запоріжжі майдан Пушкіна, 4, заходами щодо їх розшуку виявлено не було, про що складено акт державного виконавця від 15.02.2017р.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами ч. 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до абзацу 13 Постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2014 року № 9/38-10, висновок щодо безрезультатності та/або неможливості розшуку боржника буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Втім, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови під час вчинення виконавчих дій щодо арешту майна, його реалізації, опису, погашення заборгованості та ін. питань щодо неможливості зясування місця знаходження боржника у державного виконавця не виникало.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців http://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch станом на 11.04.2017 року боржник - Державне підприємство Державний проектний інститут Запоріжцивільпроект зареєстрований в реєстрі, не перебуває в процесі припинення, місцем знаходження юридичної особи (боржника) є: 69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, буд. 4. Органом управління боржника є керівник ОСОБА_3 (в.о. директора).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, зясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, у звязку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Зі змісту викладеної норми Закону вбачається, що вона містить виключення щодо повернення виконавчого документу, а саме: коли виконанню підлягають виконавчі документи, за яким стягуються грошові кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою від 22.02.2017 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області повернутий стягувачу виконавчий документ у звязку з неможливістю встановити місцезнаходження боржника, однак оскільки за виконавчим документом наказом № 908/2393/14 від 20.10.2014 року мали бути стягнуті грошові кошти виконавчий документ може бути виконаний без участі боржника.

Таким чином, примусове виконання наказу № 908/2393/14 від 20.10.2014 року може бути здійснено державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області без участі боржника. Відтак у державного виконавця відсутні підстави для повернення виконавчого документа на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

До того ж, як було зазначено вище, протягом попередніх двох років під час вчинення дій виконавчою службою з примусового виконання судового рішення у даній справі питання щодо місця знаходження боржника у ВДВС не виникало.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області були відсутні передбачені п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу № ВП 45696079 від 22.02.2017 року прийнята безпідставно, оскільки виконавчий документ - наказ № 908/2393/14 від 20.10.14 р. може бути виконаний без участі боржника.

Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стягувачем доведена неправомірність дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № ВП 45696079 від 22.02.2017 року та порушення вказаною постановою його прав.

За такими обставинами доводи стягувача, зазначені у скарзі слід визнати правомірними, з урахуванням чого скарга Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № ВП 45696079 від 22.02.2017 року у справі № 908/2393/14 підлягає задоволенню.

Як зазначено вище п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що господарський суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій зокрема або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій.

Втім, стягувач у скарзі просить суд визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документа стягувачу № ВП 45696079 від 22.02.2017 року у справі № 908/2393/14 неправомірними, що фактично є тотожнім поняттю незаконні.

Таким чином, з урахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України суд дійшов що слід визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № ВП 45696079 від 22.02.2017 року у справі № 908/2393/14.

Суд звертає увагу, що питання направлення виконавчого документа до відповідного органу державної влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, повинно вирішуватися Державною виконавчою службою відповідно до законодавства України і не розглядається судом в межах цієї скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 86, 115, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Доводи стягувача у справі - Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, викладені у скарзі, визнати правомірними.

2. Скаргу Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити.

3. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № ВП 45696079 від 22.02.2017 року у справі № 908/2393/14.

4. Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документа стягувачу № ВП 45696079 від 22.02.2017 року у справі № 908/2393/14.

5. Копію ухвали направити сторонам у справі та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Суддя О.Г. Смірнов