Рішення № 66264269, 26.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.2017 Справа № 904/2208/17

За позовом ОСОБА_1

до публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР"

про стягнення заробітної плати

Суддя Єременко А.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Дніпропетровської області з 12.08.2014 року перебуває справа № 904/5722/14 про банкрутство публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР".

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Громадянин ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" про стягнення заробітної плати, у якому просить стягнути з останнього на свою користь: заборгованість по заробітній платі у сумі 21 339, 52 грн.; компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 04.04.2016 року по 01.03.2017 року у сумі 11 616, 80 грн., індекс споживчих цін у сумі 359, 33 грн., 3% річних - 579, 00 грн., втрати від інфляції - 2 543, 06 грн.; витрати пов'язані з наданням правової допомоги у сумі 5 000, грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням клопотання (вх. № 19525/17), що надійшло до господарського суду Дніпропетровської області 04.04.2017 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при звільненні з публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" 04.04.2016 року позивачу не було сплачено заборгованість по заробітній платі та не проведено остаточний розрахунок у день звільнення.

Відповідач згідно відзиву визнає вимоги позивача щодо заборгованості по заробітній платі у повному обсязі у сумі 21 339, 52 грн., позовні вимоги по виплаті компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визнає частково у сумі 11 209, 50 грн., в іншій частині позовних вимог відповідач просить суд відмовити

Позивач та відповідач у судове засідання, яке призначено на 26.04.2017 року, не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 26.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, прийнятий на роботу до публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" на посаду машиніста автомобільних навантажувачів 01.11.1982 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

04.04.2016 року позивача звільнено з публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" на підставі п. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) - за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається із довідки про заборгованість по заробітній платі № 151/1166 від 19.10.2016 року, позивачу при розрахунку 04.04.2016 року, в кінцевий розрахунок підлягає виплаті 21 339, 52 грн.

Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач визнав позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 21 339, 52 грн.

Визнання відповідачем позовної заяви в частині стягнення заробітної плати не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі у сумі 21 339, 52 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що позивачу не було виплачено належну йому заробітну плату, останнім нараховано та заявлено до стягнення компенсацію середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 04.04.2016 року по 01.03.2017 року у сумі 11 616, 80 грн.

Так, статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсації за час затримки працівникові всіх належних йому сум, проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100).

Приписами п. 20 постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи зазначене, та те, що прострочення сплати заробітної плати з боку відповідача має місце, перевіривши розрахунок позивача, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.04.2016 року по 01.03.2017 року у сумі 11 616, 80 грн.

Є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу споживчих цін (компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати) у сумі 359, 33 грн.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. за № 159.

Статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у тому числі заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація проводиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців.

Відповідно п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2011р., компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2011р., сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 579, 00 грн. та втрати від інфляції у сумі 2 543, 06 грн.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: "Про оплату праці", "Про індексацію грошових доходів населення", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За частиною другою вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз частини другої статті 625 ЦК України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов'язання.

При цьому, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами правовідносин, які регулюються нормами трудового законодавства.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14.

За наведеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 579, 00 грн. та втрат від інфляції у сумі 2 543, 06 грн. заявлені не правомірно, відповідно, не підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 5 000, 00 грн.

Позивач надав Договір про надання юридичної (правової) допомоги від 01.03.2017 року із додатковою угодою до Договору про надання юридичної (правової) допомоги від 01.03.2017 року. Відповідно до умов договору про надання юридичної (правової) допомоги позивач, для надання правової допомоги, призначає адвоката ОСОБА_2, який діє на підставі Свідоцтва про права заняття адвокатською діяльністю № 3140, виданого 05.09.2016 року на підставі Рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 62 від 31.08.2016 року.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, надані адвокатом ОСОБА_2, є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно до акту виконаних робіт від 01.03.2017 року щодо надання правової допомоги ОСОБА_1, сторони погодили, що об'єм правової допомоги на даний адвокатом ОСОБА_2, під час виконання договору становить 5 000, 00 грн. Оплата підтверджується актом-квитанцією про оплату послуг адвоката за договором від 01.03.2017 року, що міститься у матеріалах справи (а. с.23).

Згідно статті 6, п.1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладаючи договір про надання правової допомоги сторони можуть встановити будь-яку вартість послуг, що надаються адвокатом, незалежно від ціни позову, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Однак, вирішуючи питання щодо стягнення вартості послуг адвоката на користь позивача з відповідача, суд повинен виходити з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачене право на справедливий суд, та положень ст.ст. 42, 43 ГПК України стосовно рівності сторін, що є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

При визначенні розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачем послуги суд має враховувати складність справи, кваліфікацію, досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, витрачений адвокатом час на виконання доручення та інші істотні обставини.

З огляду на зазначене, суд вважає, що справа для професійного адвоката не є складною, розрахунки за позовом не потребують значних зусиль та часу, оскільки сума основного боргу складається із заборгованості заробітної плати, яка підтверджується довідкою про заборгованість, здійснення розрахунку компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та індексу споживчих цін не потребує спеціальних знань.

Окрім того, у судове засідання, яке призначено на 26.04.2017 року, адвокат ОСОБА_2 для представництва інтересів позивача не з'явився.

Тому суд, враховуючи вищевикладене, вважає, що максимально допустимим розміром стягнення з відповідача вартості послуг адвоката, наданих позивачеві, є 2 500, 00 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" (50045, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127; код ЄДРПОУ 13461621) на користь ОСОБА_1 (50025, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 21 339, 52 грн., компенсацію середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 04.04.2016 року по 01.03.2017 року у сумі 11 616, 80 грн., індекс споживчих цін у сумі 359, 33 грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 2 500, 00 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР" (50045, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, буд. 127; код ЄДРПОУ 13461621) на користь державного бюджету (одержувач - Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра, ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1 600, 00 грн. - судового збору, про що видати наказ.

Повне рішення складено 28.04.2017 року.

Суддя А.В. Єременко