Ухвала суду № 66264125, 26.04.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

26 квітня 2017 р. Справа № 902/1406/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді - Міліціанова Р.В.

при секретарі судового засідання Незамай Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" (код 31617387, вул. Пілотська, 20, м. Хмельницький, 29000)

до: приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (код 00382496, вул. Театральна, 20, офіс 406, м. Вінниця)

про банкрутство

за участю представників сторін:

ПАТ "Сбербанк", Астахов Р.М., довіреність № б/н від 09.12.16, паспорт

ЕЕ 813415 від 28.01.2003;

арбітражний керуючий, Сокольвак М.В., , посвідчення №16 від 01.02.2013;

ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", Голубенко О.В., довіреність № б/н від 24.01.17, НОМЕР_1 від 31.07.2013;

ТОВ "Телара", Цвик А.О., довіреність № б/н від 16.01.17, паспорт НОМЕР_3 від 12.10.2012;

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Вінницької області від 24.10.2016р. у справі № 902/1406/15 (суддя Тісецький С.С.) припинено процедуру розпорядження майном боржника, ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Островського В.А.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2017р., у справі № 902/1406/15 постанову Господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року скасовано, справу скеровано до місцевого суду на стадію розпорядження майном боржника в іншому складі суду.

14.02.2017 року вказана справа повернулася до Господарського суду Вінницької області.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 15.02.2017 р. у справі № 902/1406/15 призначено повторний автоматизований розподіл, за наслідком якого вищезазначену справу розподілено судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду 16.02.2017 р. суддею Міліціановим Р. В. прийнято справу до провадження.

Судом встановлено, що 31.12.2015 року Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" подано заяву №12885/5/28-2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року (), укладеного між ТОВ "Телара" та боржником, на підставі якого ТОВ "Телара" і визнаний конкурсним кредитором боржника, подана в межах даної справи в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заява мотивована наявністю усіх передбачених ст.20 Закону про банкрутство підстав для визнання недійсним вказаного договору, підписання його зі сторони ТОВ «Телара» заінтересованою особою відносно ПрАТ КЗБН "Росинка", укладення оспорюваного договору виключно з метою штучного створення кредитної заборгованості боржника та отримання більшості голосів у комітеті кредиторів товариства.

16.03.2017 року до Господарського суду Вінницької області надійшла заява арбітражного керуючого (розпорядника майна ПрАТ КЗБН "Росинка") Сокольвака М. В. №б/н від 13.03.2017 р. (вх. № 06-54/63/17 від 16.03.2017 р.), у якій арбітражний керуючий просить прийняти до розгляду дану заяву в межах провадження у справі №902/1406/15 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. (том.20 а.с.143), укладений між ПрАТ «КЗБН «Росинка» та ТОВ «Телара». Застосувати до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. наслідки, передбачені ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стягнувши з ТОВ «Телара» на користь ПрАТ «КЗБН «Росинка» 400 000,00 грн. Стягнути з ПрАТ «КЗБН «Росинка» та ТОВ «Телара» 3200,00 грн. судових витрат, сплачених при поданні заяви.

Окрім передбачених ст.20 Закону про банкрутство підстав для визнання недійсним вказаного договору, арбітражний керуючий посилається на відсутність повноважень керівника товариства щодо укладення значного правочину, придбання цінних паперів не було схвалено загальними зборами акціонерного товариства, що є самостійною підставою недійсності оспорюваного договору.

В судовому засіданні представник ПАТ «Сбербанк» та розпорядник майна ПрАТ «КЗБН «Росинка» Сокольвак М.В. вимоги зазначених заяв підтримали, просили їх задовольнити.

Представником ПАТ «Сбербанк» не підтримано попереднє клопотання про призначення експертизи (том.13 а.с.143, 144) з приводу визначення ринкової вартості інвестиційних сертифікатів, придбаних боржником на підставі оспорюваного договору; заявлено клопотання про витребування у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку доказів стосовно біржової вартості цінних паперів, проспекту емісії цінних паперів з метою визначення загальної кількості та номінальної вартості.

Представники ПрАТ «КЗБН «Росинка» та ТОВ «Телара» надали відзиви проти заяв про визнання недійним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р., просили відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що укладення договору відбулося з дотриманням норм чинного законодавства України, підстави для застосування ст.20 Закону про банкрутство відсутні, загальними зборами товариства погоджено укладення значного правочину, ознаки неплатоспроможності ПрАТ «КЗБН «Росинка» існували до укладення договору, вартість зобов'язань значно перевищували вартість активів, тому підписання договору не призвело до неплатоспроможності боржника, не виконані зобов'язання не призвели до порушення прав інших кредиторів.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, матеріали справи та надані сторонами докази, встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.10.2015 року порушено провадження у справі № 902/1406/15 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"; введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, до 18 лютого 2016 року; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого: Сокольвака Михайла Васильовича та призначено попереднє засідання на 13.01.2016 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.04.2016 року у справі №902/1406/15 затверджено реєстр вимог кредиторів приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".

Так, 15.04.2016 року зборами кредиторів ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (протокол №1 від 15.04.2016р.) було сформовано комітет кредиторів зазначеного підприємства, до якого обрано наступних кредиторів: ТОВ "Торговий дім "Росинка", ТОВ "Телара", Міжрегіональне Головне управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників, Капрі Сан Аг (том. 14, а.с. 8-11).

Також, на засіданні комітету кредиторів боржника (протокол №1 від 26.04.2016 року) було вирішено обрати головою комітету кредиторів ТОВ "Торговий дім "Росинка" (том. 14, а.с. 13-17).

Сума кредиторської заборгованості Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Телара" була предметом розгляду Вищого господарського суду України (постанова від 03.08.2016 року), жодних порушень їїї виникнення не встановлено.

Вимоги ТОВ «Телара» виникли на підставі укладеного 06.07.2015 року з ПрАТ "КЗБН "Росинка" договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 (далі - договір), згідно п.1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити цінні папери - Інвестиційні сертифікати імені (далі - цінні папери) в кількості 30 495 шт. за ціною 600 019 620,00 грн.

Предметом договору є інвестиційні іменні сертифікати, емітентом яких є Пайовий венчурний не диверсифікований закритий інвестиційний фонд «Агрокапітал» Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Довіра».

Відповідно до п.2.1. договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю цінні папери за ціною, встановленою у п.1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на умовах розстрочення, згідно графіка, у строк до 30.10.2015 року.

Як вбачається з акту виконаних зобов'язань від 06.07.2015 року; договору доручення №БД-48-15 від 30 червня 2015 року; виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 03 липня 2015 року (дата складання 06.07.2015 року); виписки про операції з цінними паперами за період з 06 липня 2015 року по 06 липня 2015 року (дата складання 06.07.2015 року); виписки про операції з цінними паперами за період з 06 липня 2015 року по 06 липня 2015 року (дата складання 23.12.2015 року), на виконання умов договору, продавець передав у власність покупця визначені даним договором цінні папери, а покупець їх прийняв.

Згідно п. 2.3. договору, продавець зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня підписання договору, забезпечити виконання всіх дій, необхідних для реєстрації переходу права власності на цінні папери в межах депозитарної системи України, з рахунку в цінних паперах продавця на рахунок в цінних паперах покупця. Крім того, в силу ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та відповідно до п. 2.4. договору, покупець набуває права власності на цінні папери з моменту зарахування цінних паперів на його рахунок у цінних паперах Депозитарною установою.

Оплата за договором здійснена з порушенням визначеного сторонами графіку, оскільки розрахунки за договором проведені боржником у розмірі 400 000 грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ "Євробанк" №01-13.4/5117-БТ від 25.12.2015 року.

Пунктом 7.2. договору, сторони погодили, що у разі ініціювання будь-якою особою провадження у справі про банкрутство покупця, або невиконання/неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу цінних паперів, або погіршення фінансового стану покупця, дія умови про розстрочення платежу (п.2.1. договору) втрачає свою чинність з дати настання такої обставини та покупець зобов'язаний сплатити заборгованість за цінні папери на наступний день після дати настання такої обставини. Уся наявна заборгованість з наступного дня за датою настання вказаних обставин є простроченою.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто, частина 4 статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, положення частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Тому, спір про визнання недійсним на підставі ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також норм ЦК України укладеного між ПрАТ «КЗБН «Росинка» та ТОВ «Телара» договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. підлягає розгляду в межах провадження по справі про банкрутство ПрАТ «КЗБН «Росинка».

В силу ст..20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

2. боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

3. боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

4. боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

5. боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

6. боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Незважаючи на посилання заявників на всі перелічені підстави недійсності, фактично доводи заяв зведені до застосування абзаців 3, 4, 5 ч.1 ст.20 Закону.

Суд зауважує, що за п.3 ч.1 ст.20 Закону про банкрутство підставою недійсності є обов'язкове встановлення судом одночасного існування наступних обставин:

· прийняття боржником зобов'язань до порушення провадження у справі про банкрутство;

· настання неплатоспроможності саме в результаті прийняття таких зобов'язань або

· виникнення неможливості повного або часткового задоволення кредиторських вимог внаслідок прийняття таких зобов'язань.

Отже, між прийняттям зобов'язання та настанням не платоспроможності або неможливістю виконати вимоги кредиторів має існувати прямий причинно - наслідковий зв'язок; прийняття зобов'язань має бути безпосередньою підставою настання неплатоспроможності.

З контексту ст.1 Закону про банкрутство, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Неплатоспроможністю є не тільки неспроможністю виконати грошові зобов'язання на день звернення до суду, а й неспроможність виконати грошові зобов'язання в майбутньому коли настануть строки їх виконання.

Відповідно до Балансу та Звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2015 року ПрАТ «КЗБН «Росинка» (том.12 а.с.59-61) на кінець звітного періоду активи боржника складали 195 179 000,00 грн., довгострокові зобов'язання - 252 579 000,00 грн., поточні зобов'язання - 118 772 000,00 грн. (загальна сума зобов'язань - 371 351 000,00 грн.), збитки боржника - 94 497 000,00 грн.

Отже, сума активів боржника була приблизно удвічі меншою за сукупний розмір зобов'язань, що свідчить про наявність ознак неплатоспроможності, а також неможливість повного задоволення кредиторських вимог.

Тобто, укладення оспорюваного договору не спричинило виникнення юридичного складу недійсності, визначеного 3 ч.1 ст.20 Закону.

В матеріалах справи міститься звіт арбітражного керуючого Сокольвака М.В. за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" станом на 18.11.2015 року (том. 8, а.с. 72-84), в якому досліджувався період з 31.12.2012 року по 30.09.2015 року, що охоплює проміжок часу, котрий передував порушенню справи про банкрутство та підписанню оспорюваного договору.

Розпорядником майна зроблено висновок про те, що причиною неплатоспроможності ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" стало не підписання договору купівлі - продажу цінних паперів з ТОВ «Телара», а коливання курсу національної валюти та збільшення, внаслідок цього фактору, зобов'язань перед ПАТ «Сбербанк», анексія АРК Крим, військові дії на території Луганської і Донецької областей, оскільки дані регіони займали значну частку споживачів продукції ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".

Тобто, боржник не став неплатоспроможним в результаті укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, оскільки інвестиційні сертифікати не були оплачені боржником, а частковий продаж, який погоджено розпорядником майна, призвів до 30% рентабельності.

З приводу застосування абзацу 4 ч.1 ст.20 Закону про банкрутство, то підставою недійсності у даному випадку є відчуження за цінами нижчими або придбання за цінами вижчими боржником майна від ринкових, якщо в момент прийняття зобов'язання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів або внаслідок виконання зобов'язання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Матеріалами справи підтверджено укладання договору купівлі - продажу цінних паперів за ціною нижче ринкової.

Зокрема, боржником надано Довідку біржового брокера ФК «Перспектива», у відповідності до якої станом на 17.06.2015 року, ринкова вартість інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Довіра», що є предметом договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, визначена у розмірі 20 000 гривень за 1 (одну) штуку.

Також, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку надано відомості (лист №10/01/7836 від 25 квітня 2017 року) про те, що ціни на цінні папери (інвестиційні сертифікати, міжнародний ідентифікаційний номер UA 4000167878), відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу 1 Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням комісії 22.11.2012 року № 1688, біржовий курс цінного папера - розрахункове значення ціни цінного папера (ринкова ціна цінного папера), визначається відповідно до порядку визначення біржового курсу, встановленого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, та оприлюдненого відповідно до цього Положення.

Таким чином, ринкова ціна цінного папера визначається його біржовим курсом.

Згідно з адміністративними даними фондових бірж за 2015 рік, ринкова ціна цінних паперів UA 4000167878 з 17.06.2015 року - 20000 гривень за 1 (один) цінний папір, з 29.07.2015 року - 21000 гривень за 1 (один) цінний папір, з 20.11.2015 року - 22000 гривень за один цінний папір.

На виконання вимог Ухвали Господарського суду Вінницької області від 12.04.2017 року ТОВ "МАК БРОК ІНВЕСТ" надано документи, якими супроводжувалась угода купівлі-продажу цінних паперів БВ 48-15 від 06.07.2015 року, укладена між приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Телара".

Зокрема, звіт про незалежну оцінку ринкової вартості цінних паперів UA 4000167878 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 (том.20 а.с.210-234), згідно якого ринкова вартість об'єкта оцінки становить 20 000,00 грн., номінальною вартістю одного цінного паперу - 1000,00 грн.

Також, до звіту долучено свідоцтва про реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів ТОВ «Компанія з управління активами «Довіра» у без документарній формі, кількість - 190 000,00 штук, на загальну суму 190 000 000,00 грн.; свідоцтво про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування відомостей щодо пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Агрокапрітал» ТОВ «КУА «Довіра»; проспект емісії інвестиційних сертифікатів ПВНЗІФ «Агрокапітал» у без документарній формі, кількість - 190 000,00 штук, на загальну суму 190 000 000,00 грн., номінальна вартість - 1 000,00 грн.

Оскільки, боржником придбано 30 495 шт. інвестиційних сертифікатів за ціною 600 019 620,00 грн., тобто по 19676,00 грн. за 1 шт. (при біржовій (ринковій) ціні - 20 000,00 грн.)

Отже, придбання майна відбулося за цінами нижчими від ринкових, що виключає можливість застосування відповідного положення ст.20 Закону про банкрутство, крім того боржник не розрахувався у повному обсязі за інвестиційні сертифікати, в момент проведення платежу в сумі 400 000,00 грн., з урахування наведених відомостей фінансової звітності, сукупної вартості майнових активів уже було недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відтак відсутній прямий причинно - наслідковий зв'язок між ціною придбання та правовими наслідками у виді зменшення майнових активів нижче суми кредиторських вимог.

З приводу застосування положень абзацу 5 ч.1 ст.20 Закону, суд виходить з того, що підставою недійсності у даному випадку є сплата боржником кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна.

ПрАТ КЗБН «Росинка» придбало цінні папери, однак не приймало дане майно в рахунок виконання грошових зобов'язань ТОВ «Телара».

Дійсно, боржником перераховано ТОВ «Телара» в рахунок виконання зобов'язання за оспорюваним договором 400 000,00 грн., в момент коли сума зобов'язань перевищувала вартість майна.

Однак, в даному випадку предметом розгляду є визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів у цілому, а не окремої майнової дії боржника, договір визнається недійсним з дати його вчинення (06.07.2015 року) , а не в процесі фактичного виконання (25.12.2015 року - дата перерахування коштів), недійсність частини правочину або окремої майнової дії не спричинює його недійсності в цілому.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суду не доведено існування підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При розгляді клопотання ПАТ «Сбербанк» про витребування доказів суд враховує, що згідно практики Європейського Суду з прав людини, визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (див. рішення Суду у справі Яременко проти України, no. 32092/02, від 12.06.2008).

Принцип процесуальної рівності сторін означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду (див. рішення Суду у справі Жук проти України, no. 45783/05, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд враховує, що матеріали справи містять висновок спеціаліста щодо ринкової вартості придбаних боржником цінних паперів, копію проспекту їх емісії, письмову відповідь Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка роз'яснює методику визначення вартості інвестиційних сертифікатів, відомості про біржову вартість, яка співпадає з визначеною експертом ринковою ціною.

В зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку про наявність у матеріалах справи документів, на витребуванні яких наполягає представник ПАТ «Сбербанк», що виключає необхідність їх повторного витребування.

З урахування тривалого часу судового розгляду заяви ПАТ «Сбербанк» про визнання недійсним договору ( близько 1 року та 4 місяці), забезпечення можливості ознайомлення з матеріалами справи шляхом оголошення перерв у судовому засіданні, судом вжито достатніх заходів стосовно забезпечення реалізації учасниками процесу наданих їм процесуальних можливостей.

Організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, без затримок є завданням саме національних судів (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010, у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін є завданням саме державних органів (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Тому, клопотання представника ПАТ «Сбербанк» про витребування доказів та відкладення розгляду справи не підлягають задоволенню.

Суперечать вимогам закону та матеріалам справи також доводи ПАТ «Сбербанк» з приводу укладення правочину всупереч статутній діяльності боржника, виключно з метою формування кредиторських вимог ТОВ «Телара». Фактично кредитор заявляє про вчинення фіктивного правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ст.234 ЦК України).

Також, згідно з Розділом №5 Статуту ПрАТ КЗБН «Росинка», для вирішення статутних завдань предметом та цілями діяльності Товариства в Україні та за її межами визначається будь-яка фінансово-господарська діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України.

Отже, вимоги ПАТ «Сбербанк» суперечать наявним у справі доказам, укладання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015 року не суперечить статутним цілям Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка».

Свобода договору гарантована ст.ст.3, 6 ЦК України. За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За приписами ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Відповідно до ст.ст.655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, до договору купівлі-продажу цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про цей вид договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

На підставі п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним право чином. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Оскільки, боржником набуто право власності на майно, яке є об'єктом оспорюваного договору (інвестиційні сертифікати), частково сплачено грошові кошти за передані цінні папери, вчинено дії стосовно їх часткового продажу, то відсутні підстави для визнання договору купівлі - продажу цінних паперів недійсним з підстав його фіктивності.

Крім того, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ч.1 ст.235 ЦК України).

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Тобто, кваліфікація договору купівлі - продажу цінних паперів як удаваного можлива виключно у випадку доведення заявником обставин фактичного вчинення іншого правочину. При цьому, недійсним може визнаватися лише правочин, який приховано під виглядом вчинення укладеного сторонами договору.

Однак, ПАТ «Сбербанк» та розпорядником майна не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами юридичний факт вчинення під виглядом укладання договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року іншого правочину, не зазначено, який саме право чин мали на меті вчинити сторони, не наведено окремих підстав недійсності прихованого правочину.

Доводи розпорядника майна щодо порушення вимог статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", як підставу недійсності договору, суд вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, перед укладанням договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року відбулося його попереднє схвалення акціонерами приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка".

З протоколу №21 Позачергових загальних зборів приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" від 19 червня 2015 року судом встановлено надання повноважень Голові правління ПрАТ "КБЗН "Росинка" ОСОБА_9 укладати значні правочини купівлі (придбання) інвестиційних сертифікатів на суму не більше 700000000 грн. протягом одного року з дати прийняття цього рішення загальних зборів (том.12, а.с. 160-162).

Також, внаслідок часткової оплати за договором, вчинення дій з реалізації частини цінних паперів (встановлено з пояснень учасників процесу та не заперечувалось сторонами у засіданні) має місце подальше схвалення оспорюваного договору.

Суд також критично оцінює посилання ПАТ «Сбербанк» та розпорядника майна на недійсність договору з підстав його підписання від імені ТОВ «Телара» ОСОБА_10 як заінтересованою особою щодо ПрАТ «КЗБН «Росинка».

Закон про банкрутство не передбачає такої підстави недійсності договору як його укладення заінтересованою особою, лише встановлює певні обмеження відносно заінтересованих осіб відносно укладення в рамках провадження у справі про банкрутство договорів, участі у процесі продажу майна боржника, виконання повноважень арбітражного керуючого (ст.ст.28, 44, 49, 114 Закону).

Отже, заявниками не спростовано презумпції правомірності укладеного правочину, не доведено обставин порушення сторонами договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року вимог ст.ст. 1, 2, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 2, 33, 70 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.ст. 92, 188, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України.

Оцінивши усі наведені у заявах про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015р. підстави та наявні у справі докази, суд доходить висновку, що заяви ПАТ «Сбербанк» та розпорядника майна ПрАТ «КЗБН «Росинка» Сокольвак М.В. не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 20, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.43, 45, 4(6), 20, 86, 87, 93, 115, 116 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ПАТ «Сбербанк» від 26.04.2017 року про витребування доказів.

2. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" №12885/5/28-2 від 31.12.2015 року про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, укладеного ТОВ "Телара" та Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" - відмовити.

3. У задоволенні заяви розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича №б/н від 13.03.2017 р. (вх. № 06-54/63/17 від 16.03.2017 р.) про визнання недійсним договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ48-15 від 06.07.2015 року, укладеного ТОВ "Телара" та Приватним акціонерним товариством "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" - відмовити.

4. Ухвалу надіслати рекомендованим листом згідно переліку.

Повний судового рішення текст складено 28.04.2017 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

Віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "Сіріус Екстружен" (вул. Пілотська, 20, м. Хмельницький, 29000);

3 - ПрАТ "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (вул. Театральна, 20, офіс 406, м. Вінниця);

4 - арбітражному керуючому Сокольваку М.В. (21000, АДРЕСА_4

5 - ТОВ"Планета Пластик" ( вул. Дзержинського, буд. 1, м. Ірпінь, Київська область, 08203)

6 - ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (93002, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 67);

7, 8 - ТОВ "Сервіс Солюшнз" (вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 25, оф. 165, м. Київ, 01135; вул. Богунського, 26, м. Бровари, 07400);

9 - ТОВ "ІМПАП" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 12);

10 - ТОВ "Торговий Дім "Росинка" ( 03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6);

11 - ТОВ Дітрейд" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б);

12 - представнику КАПРІ САН АГ (CAPRI SUN AG) ОСОБА_11 (01030, АДРЕСА_5

13 - ПАТ "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46);

14 - ТОВ "Телара" (вул. Декабристів, 170, м. Васильків, Київська область, 08600);

15 - Міжрегіональному ГУ ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників (вул. Леванєвського, 2, м. Київ, 03058);

16 - ТОВ "Торгове підприємство "ПАК-Експо Трейдинг" (07101, м. Славутич, вул. Ентузіастів, 7, Київська область)

17 - ТОВ "Торговий дім "Запчастина - Сервіс" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, буд. 20-А, кв. 208);

18 - ОСОБА_12 (АДРЕСА_2, 25006).

19 - арбітражний керуючий Островський В.А. (АДРЕСА_6

20 - ТОВ "МАК БРОК ІНВЕСТ" (вул. Лозановича, 4, офіс 4, м. Слов"янськ, Донецька обл.; Аральський пров., 27, м. Макіївка, Донецька обл.);

21 - ТОВ "Компанія з управління активами "Довіра", 03151, м. Київ, вул. Очаківська/провулок Очаківський, будинок 5/6;

22, 23 - ОСОБА_13, АДРЕСА_3; АДРЕСА_7

24 - ПАТ КБ "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094);

25 - ТОВ "Дітрейд" (вул. Куренівська, 14-Б, м. Київ, 04073).