Постанова № 66263309, 27.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2017 року № 826/9349/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №457 о/с від 17.05.2015 року, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №457 о/с від 17.05.2015 року, поновлення на посаді, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем протиправно призначено позивача на посаду, яка не є рівнозначною посаді, з якої позивача звільнено. При цьому, позивач зазначає, що власної ініціативи, спрямованої на переміщення по службі, він не висловлював, а про відповідну ініціативу з боку керівництва йому не повідомлялось.

В позовній заяві позивач (з урахуванням просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у м. Києві №457 о/с «По особовому складу» від 17.05.2016 року про призначення полковника Національної поліції України - ОСОБА_1 старшим слідчим слідчого відділу Шевченківського управління поліції у м. Києві, звільнення з посади начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;

- поновити полковника Національної поліції України - ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 17.05.2016 року по 30.09.2016 року;

- зобов'язати провести перерахунок та виплати недоотриманої суми заробітної плати, відповідно до посади заступника начальника Дніпровського управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління Національної поліції у м. Києві з 17.05.2016 року по 30.09.2016 року, а також вихідної допомоги при звільненні та пенсійного забезпечення;

- внести зміни до наказу №795 о/с від 30.09.2016 року, яким ОСОБА_1 відповідно до п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції, а саме п. 1 зазначеного наказу викласти в наступній редакції: «полковника поліції ОСОБА_1 (0037520) заступника начальника Дніпровського управління Національної поліції у м. Києві, 30 вересня 2016 року, установивши щомісячну премію за вересень 2016 року в розмірі 0 відсотки»;

- зобов'язати внести відповідні зміни в запис про звільнення в трудову книжку про трудову діяльність позивача.

В ході судового розгляду даної справи позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

У цьому судовому засіданні суд відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі наказу Національної поліції України від 24.02.2016 року №164 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві» та наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 17.03.2016 року №6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у місті Києві» та відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» призначено згідно з п. 2 (для більш ефективної служби, виходячи із інтересів служби) ч. 1 ст. 65 старшим слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Шевченківського управління поліції з посадовим окладом 2600 грн., звільнивши його з посади заступника начальника Дніпровського управління поліції - начальника слідчого відділу.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №795 о/с від 30.09.2016 року позивача відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 на підстав рапорту ОСОБА_1 від 28.09.2016 року та свідоцтва про хворобу №325, виданого військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву» 27.09.2016 року.

Незгода позивача із наказом про призначення його на нижчу посаду зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як встановлює стаття 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Порядок переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції врегулювано статтею 65 Закону.

Так, переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;

за ініціативою поліцейського;

як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Пунктом 8 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Закон № 580-VIII, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття «рівнозначна посада». Водночас слід враховувати положення частини першої статті 59 Закону № 580-VIII, згідно з якою служба в поліції є державною службою особливого характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, доповідної записки від 17.05.2016 року, 18 березня 2016 року у зв'язку зі зміною в організаційній структурі поліції, структурних підрозділах ГУНП у місті Києві, а також на виконання наказів Національної поліції України від 24 лютого 2016 року № 164 дек "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у місті Києві" та ГУНП у місті Києві від 17 березня 2016 року № 6 дек "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у місті Києві" попереджений про можливе наступне вивільнення із займаної посади із 17 травня 2016 року згідно з п. 1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України та п.п. 4 п. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України Діро Національну поліцію".

01 квітня 2016 року на нараді керівництва слідчого управління було заслухане питання щодо доцільності подальшого призначення на керівні посади в оголошений 17 березня 2016 року штат територіальних управлінь поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за результатами роботи підлеглих та їх організаторські здібності. Протоком наради вирішено, що ОСОБА_1 займаній посаді заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції відповідає.

17 березня 2016 року до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України був направлений запит "Про надання згоди" та надати службовий лист підрозділу внутрішньої безпеки про наявність або відсутність заперечень щодо призначення ОСОБА_1 на вище вказану посаду Однак 06 травня 2016 року із Департаменту внутрішньої безпеки надійшов лист "Про результати перевірки інформації", в якому зазначено, що Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України вважає за недоцільне призначення полковника поліції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції.

13 травня 2016 року в слідчому управлінні Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 було запропоновані посади старших слідчих, слідчих слідчого управління, старших слідчих слідчих в управліннях поліції, а також інші вакантні посади у будь-якому підрозділі Головного управління, які не потребують погодження з Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Станом на 17 травня ОСОБА_1 рапорт про призначення на вакантні посади старших слідчих, слідчих слідчого управління, старших слідчих, слідчих в управліннях поліції, а також інші вакантні посади у будь-якому підрозділі Головного управління не подав.

Ураховуючи викладене, заступником начальника Головного управління - начальником слідчого управління ГУНП у м. Києві порушено клопотання у відповідності до пункту 3 (на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацію в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду) ч. 1 статті 65 Закону України „Про Національну поліцію" про призначення полковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» 10 грудня 2015 року № 889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 Закону України «Про державну службу» посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади.

З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: 1) на всю територію України; 2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; 3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», розмір посадового окладу заступника начальника управління, тобто посади, яку обіймав позивач до звільнення, становить 3600 грн.

Водночас, розмір посадового окладу старшого слідчого (посада, на яку призначено позивача) складає 2600 грн.

Тобто, посадовий оклад позивача на новій посаді нижчий, ніж на попередній. Аналогічно відрізняється коло функціональних обов'язків та ступінь підпорядкованості за посадою, яку обіймав позивач до переміщення, та новою посадою.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що посада, яку обіймав позивач, і посада, на яку його переміщено за спірним наказом, не є рівнозначними.

Вимога щодо наявності присвоєного спеціального звання «полковник міліції» при заміщенні на посади в тих чи інших органах Нацполіції не означає про рівнозначність таких посад.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 17.02.2017 року №К/800/22420/16.

Наведене в сукупності свідчить, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем протиправно, без урахування всіх обставин.

Зокрема, суд звертає увагу, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано в наказі зазначену вище доповідну записку заступника начальника Головного управління - начальником слідчого управління ГУНП у м. Києві від 17.05.2016 року, в якій останній порушує клопотання про переведення позивача на підставі пункту 3 (на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацію в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду) ч. 1 статті 65 Закону України „Про Національну поліцію".

В той же час, відповідачем прийнято наказ про переміщення позивача на рівнозначну посаду, яка, як уже проаналізовано судом вище, рівнозначною не являється, оскільки відрізняється розміром посадового окладу, колом функціональних обов'язків та ступенем підпорядкованості за посадою, яку обіймав позивач до переміщення, та новою посадою.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ №457 о/с від 17.05.2016 року підлягає скасуванню як протиправний.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

При цьому, суд звертає увагу, що, в разі відсутності посади позивача (з об'ємом повноважень, які існували на дату звільнення) роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику іншу посаду відповідно до його кваліфікації, а в разі незгоди працівника на іншу роботу, роботодавець зобов'язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організації праці.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його звільнено, а саме начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 17.05.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 17.05.2016 року по 30.09.2016 року працював на нижчеоплачуваній роботі, а відтак йому належить до виплати різниця в заробітку за вказаний час, а відтак, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо внесення змін до наказу №795 о/с від 30.09.2016 року, суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними, оскільки лише після прийняття відповідачем наказу про поновлення його на посаді начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві можливим є вирішення питання щодо внесення зазначених позивачем змін. Тобто, саме наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві про поновлення позивача на посаді начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві буде підставою для внесення змін до наказу про його звільнення зі служби в полції за станом здоров'я.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання внести відповідні зміни в трудову книжку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.4 зазначеної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, порядок ведення трудової книжки передбачає, що записи до неї вносяться на підставі відповідних наказів роботодавця, який, в свою чергу, у разі виникнення судового спору має бути прийнятий після набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на викладене, після скасування у судовому порядку спірного наказу відповідача та поновлення позивача на посаді, відповідач має винести відповідний наказ, на підставі якого працівником кадрової служби мають бути внесені відповідні записи до трудової книжки позивача, у зв'язку з чим до набрання судовим рішенням законної сили вимоги позивача про спонукання відповідача внести такі записи є передчасними, носять характер превентивного захисту та задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 року у справі №826/4104/16.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірність оскаржуваних рішень (наказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у м. Києві №457 о/с від 17.05.2016 року в частині призначення полковника поліції - ОСОБА_1 старшим слідчим слідчого відділу Шевченківського управління поліції у м. Києві та звільнення з посади начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 17.05.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 неотриману суму заробітної плати за період з 17.05.2016 року по 30.09.2016 року, відповідно до посади заступника начальника Дніпровського управління поліції - начальника слідчого відділу Дніпровського управління Національної поліції у м. Києві, а також вихідної допомоги при звільненні та пенсійного забезпечення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов