Постанова № 66263243, 24.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Справа № 923/749/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,перевіривши касаційну скаргу Національного банку Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Пашкіна С.А., Жук Г.А.)у справі№ 923/749/16 Господарського суду міста Києваза позовомНаціонального банку УкраїнидоНаціональної поліції Українипро звільнення майна з під арешту,за участю представниківпозивачаГолєв Ю.В.,відповідачаСабіров Р.Ф.,

В С Т А Н О В И Т И:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 у справі № 923/749/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі: звільнено нерухоме майно нафтобази, яке розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський промисловий союз", з-під арешту, який накладено Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2016 у справі № 923/749/16, постановлено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволенні скарги Національної поліції України в повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України, ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 174 Кримінально-процесуального кодексу України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення майна з-під арешту.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/12234/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015, позовні вимоги Національного банку України задоволено: в рахунок погашення кредитної заборгованості Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" перед Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за Кредитним договором № 1 від 08.11.2013 в розмірі 787.396.148,99 грн. за основним боргом за кредитом, простроченими відсотками за користування кредитом, нарахованими за період з 01.02.2014 по 20.05.2014 (включно) - 22.333.120,55 грн., пенею за кредитом в розмірі 1.706,85 грн. та пенею за відсотками - 3.668,95 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №1/2 від 15.11.2013, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Черкашиною Н.І. та зареєстрованим у реєстрі за № 3382.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.08.2015 відкрито виконавче провадження ВП № 48395317 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 № 910/12234/14.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.09.2015, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2015, внесено зміни до постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2015 в частині визначення боржника за виконавчим провадженням.

17.11.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження ВП № 48395317 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 № 910/12234/14.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.06.2016 в рамках досудового розслідування об'єднаного кримінального провадження № 12014160020000076 Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України накладено арешт на нерухоме майно нафтобази, яке розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н, у зв'язку з чим проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП № 48395317 є неможливим. Накладений на нерухоме майно арешт, який ініційований відповідачем, позбавляє Національний банк України можливості реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог Національного банку України за наданим стабілізаційним кредитом на суму 800.000.000,00 грн., що призводить до негативного впливу на грошово-фінансову політику, яку забезпечує Національний банк України відповідно до ст. 7 України "Про Національний банк України", та на фінансову стабільність у державі в цілому.

Також позивач наголошує на тому, що оскільки виконання боржником зобов'язання за кредитним договором забезпечене шляхом укладення договору іпотеки на майно, то позивач має першочергове право на звернення стягнення на це майно у випадку невиконання боржником свого зобов'язання. Однак на обумовлене договором іпотеки майно накладено арешт.

Крім того позивач зазначає, що він не є ані підозрюваним, ані обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12014160020000076, в рамках якого накладено арешт на нерухоме майно, а тому не має права звертатися в рамках розгляду кримінальної справи щодо зняття арешту з майна.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не може скористатись наданим йому правом розпоряджатися нерухомим майном нафтобази шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" та проведення прилюдних торгів для задоволення вимог Національного банку України за наданим стабілізаційним кредитом на суму 800.000.000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином у випадку невиконання боржником основного зобов'язання позивач має право на звернення стягнення на майно, визначене в договорі іпотеки.

Як встановлено апеляційним судом, 16.04.2014 Печерським районним судом міста Києва у справі № 757/9431/14-к в рамках розслідування кримінального провадження №12014160020000076 винесено ухвали про арешт майна нафтобаз, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогань, б/н, та вул. Чайковського, 236, та належать ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз".

Зазначена ухвала оскаржена власником майна ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз". Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.11.2014 зазначену скаргу залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

За приписами ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав. При цьому порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 60 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження", який був чинним на момент подання позову, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.

Така сама норма міститься і в ч. 1 ст. 59 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016, тобто на час прийняття судом рішення в даній справі.

Як зазначено вище, на думку позивача, останньому належить переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок майна ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз".

За приписами ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачеві та безпідставність включення такого майна до опису майна боржника та накладення на нього арешту.

За змістом ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про звільнення майна з під арешту.

Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що майно, яке перебуває під арештом, належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).

Колегія суддів зазначає, що в позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов'язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права. Відповідач має довести свої заперечення проти покладених в основу позову фактів, тому що для боржника, який має в справі відповідну юридичну зацікавленість, має значення вирішення судом питання про належність йому спірного майна, оскільки звільнення його з-під арешту потягне за собою вилучення іншого майна для повного задоволення вимог стягувача.

Як встановлено апеляційним судом, голова Національного Банку України Гонтарєва В.О. звернулась до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси з клопотанням в порядку ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України про скасування арешту майна, посилаючись на те, що ухвалою Печерською районного суду м. Києва від 16.04.2014 в якості заходу забезпечення кримінального провадження №12014160020000076 судом накладено арешт на нерухоме майно ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз" - комплекс нафтобази, що розташований за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вулиця Нафтогавань, б/н.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2016 у справі № 522/2756/16-к (провадження по справі № 1-кс/522/3091/16) в задоволенні клопотання голови Національного Банку України Гонтарєвої В.О. про скасування арешту майна відмовлено з огляду на те, що СВ ГУМВС України в Одеській області проводить досудове слідство у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160020000076 від 24.02.2012. Також зазначено, що при винесенні ухвали Печерського районного суду м. Одеси від 16.04.2014 судом враховано той факт, що нерухоме майно нафтобази було об'єктом кримінального правопорушення, тобто має ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, а також те, що злочинними діяннями державному бюджету України завдано збитків близько 36 млрд. грн., а тому захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна нафтобази є розумним та співмірним тощо.

Також Національний банк звертався до Апеляційного суду міста Києва з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2014. Проте ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11.07.2016 апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернуто представнику Національного банку України Голєву Ю.В.

Статтею 174 Кримінально-процесуального кодексу України передбачений окремий порядок скасування арештів на майно, які накладені в рамках кримінального провадження.

Відповідно до вказаної статті підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна,мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2016 у справі № 522/2756/16-к (провадження по справі № 1-кс/522/3091/16) суд прийняв до розгляду клопотання Національного банку про зняття арешту з майна до розгляду по суті та відмовив в його задоволенні з огляду на необґрунтованість та недоведеність.

Отже, правомірність арешту майна в межах кримінального провадження підтверджена кількома рішеннями компетентних судових інстанцій.

Крім того апеляційний господарський суд також зазначив, що позивач у даній справі взагалі не обґрунтовує неправомірності накладання арешту Печерським судом міста Києва чи того, що потреба у такому заході відпала, а зазначає лише про порушення своїх прав щодо реалізації спірного майна.

В той же час апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що вказаний довід позивача є передчасним, оскільки накладання арешту на спірне майно не позбавляє Національний банк права в подальшому звернути стягнення на спірне майно з урахуванням правил пріоритетності, визначених ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

Позивач просив звільнити нерухоме майно нафтобази, яке розташовано за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н, та належить ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз", з-під арешту, який накладено Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України. Однак, як встановлено апеляційним судом, зазначений арешт накладено ухвалою Печерського районного суду міста Києва 16.04.2014 у справі № 757/9431/14-к в рамках розслідування кримінального провадження №12014160020000076.

Тобто, арешт на майно в межах кримінального провадження накладений значно раніше, ніж позивач отримав право звернення стягнення на це майно за рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 910/12234/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015. Разом з тим ця обставина, як зазначено вище, не змінює правил пріоритетності задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки, визначених ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що місцевим господарським судом не було повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для її вирішення, у зв'язку з чим рішення місцевого суду слід скасувати, а у позові - відмовити.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі №923/749/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич